Цариця Трия
П’єса - казка
Дійові особи:
Цариця Трия
Бджілка – секретар
Голуб
Дівчинка
Шершень
Альмагедель - цариця ароматів
Бджілка – розвідниця.
Бджоли Кокаколії
Бджоли – дітки, бджоли – няньки, бджоли – кухарі, бджоли – бармени, бджоли – кравці.
Царство цариці Триї. Навколо золотаві стільники. Ранок. Прокидаються бджоли. Пробудження бджілок відбувається у танку, у повільному спочатку, якось велично, по - королівськи. Тоді у танку вони виконують свої обов’язки: бджілки – няньки пеленають малят, бджілки – кухарі варять цукровий сироп і заливають їх у пляшечки з сосками, няньки годують діточок, бджілки сидять на квітах, збирають мед і несуть його у стільники. Процес кипить.
Секретар: Увага! Увага! Сьогодні у Гімалаях велична подія! День Народження цириці Триї. До її пробудження залишились лічені хвилини. Бджілки – кухарі, чи готовий іменинний торт?
Кухарі: Так! Усе готово!
Секретар: Рецептура дотримана? Ви не забули додати до начинки екстракт з нектару орхідей, як полюбляє шановна цариця?
Старший кухар - бджола: Усе точно. Екстракт найсвіжіший, добутий найпрацьовитішими і найпочеснішими бджолами – робітницями.
Секретар: Бджілки – няньки, чи готове святкове віншування для цариці Триї?
Няньки: Авжеж! Наші бджілки - поети разом з бджілками - композиторами склали для шановної панни Триї оду, а наш Шершень – хормейстер зробив аранжування і розучив її разом з нашим бджолиним хором. Усе, усе, готове для пробудження нашої величної іменинниці!
Секретар: Усе? А чому тоді у келихи не розлита медова наливка? Хто за це відповідає?
Бджоли – бармени: Усе, усе налито. Ось.
Секретар: Бджоли – няньки. Прослідкуйте, щоб малеча знову не об’їлася солодощами, бо знову наша великодушна царівна змушена буде усю ніч поспіль чергувати біля їхніх ліжечок, відпоюючи настоянкою з полину і ромашки, рятуючи від кольків, як після святкування свята Холлі!
Нянька: Не хвилюйтеся, ми зробимо усе, щоб наша великодушна царівна мала такий рідкісний відпочинок у цей день.
Секретар: Авжеж! Відпочинок! Наша славна королівна очей не зімкнула заради бджіл усієї планети. Нектару недопила, меду недоїла. Уся в турботах, і клопотах заради нашого з вами спокою. Пам’ятайте про це! Пильнуйте, і будьте готові до королівського пробудження. Як тільки шановна панна відкриє свої ясні очі і вийде зі свого царського стільника, відразу ж хор має заспівати оду на честь вельмишановної Цариці Триї. Тоді, привітання від діток – бджоленят, далі від вдячних пацієнтів нашого королівського шпиталю.
І пам’ятайте, у світі ніде немає такої світлої, милосердної і трудолюбивої цариці бджоли, як наша цариця Трия. Божим знаменням вона була послана на цю землю, щоб об’єднати природу і людей, врятувавши усіх від ненависті, суєтності і зла. Вона дбає про усіх бджіл на світі, заради самого життя. Адже…
Усі бджоли: Якщо не буде бджіл – не буде і життя!
Секретар: А тепер, усі по місцях! Цариця прокидається! Час віншувань!
Усі вишикувалися: спочатку невеличкий хор, тоді дітки, на квітах розмістилися бджоли – офіціанти з тацями, на яких стоять келихи з нектаром.
Звучить чарівна музика. Квітка розкривається, і з неї виходить царівна. Щойно вона зробила перший крок, як шершень – диригент підняв свої магічні палички і зазвучав хор.
Слава цій світкові днині
Що зійшла в сім’ї бджолиній
Й дарувала нам довіку
Королівну всьому світу
В Гімалаях народилась
На Кайлосі охрестилась
З стільника зійшла месія
Наша славна панна Трия!
Дітки забирають Трию в коло і водять навколо неї хоровод. Офіціанти носять і роздають нектар.
Дітки віншують Трию.
Бджоленя 1.Ми живем багато літ
Древній наш бджолиний рід
Та царівна в нас єдина
Що святкує іменини
Бджоленя2.Їй нектар ми зберемо
Медунців напечемо
Королівни іменини
Відсвяткує вся родина!
Всі: Вітаємо, царице Триє!
Трия: Дякую, дякую, моя бджолина родино! А я така заклопотана, що й зовсім забула, що у мене сьогодні іменини. Який приємний сюрприз. Ви спекли мій улюблений торт з орхідеями! Я зворушена. Дякую, дякую, мої любі!
Не знаю, що й сказати. Маю вибачитись перед вами, що не зможу цілий день святкувати разом з вами, адже у бджіл немає вихідних. В моєму королівському шпиталі стільки хворих… усім їм потрібна моя допомога і ліки. Я ще раз сердечно дякую за привітання, та змушена вас покинути, але ви на честь мого народження можете трохи відпочити. Розділіть святкову трапезу, а я мушу пригостити святковим пирогом усіх хворих і стражденних у моєму шпиталі. Секретарю, приготуй усе як завжди для ранкового обходу і додай у лікарняне меню іменинний пиріг. Святкуйте! Я приєднаюся до вас згодом.
За царицею відразу ж летять маленькі бджоленята.
Бджоленята: Царице Триє! Царице Триє! Куди ж ви, царице Триє! Дозвольте торкнутися вашої золотистої величності. Ми хочемо стати як ви. Такою ж величною і прекрасною!
Секретар: Обережно, малечо! Не дошкуляйте цариці! Шановна панна не любить, коли її турбують через дурниці. У неї безліч невідкладних справ.
Діти: Яких справ? Нам так хочеться усе, усе про неї знати. Дозвольте хоч подивитися на неї. Вона така…така…
Секретар: Вгамуйтеся і поводьтеся чемно, бо за нечемність можна отримати прісний мед.
Трия: Облиш їх! Вони ж ще зовсім діти. Вони мені не докучають. Ходіть до мене, мої любі! Ось вам моя дружня рука. А це медові цукерки, котрі я приготувала власноруч.
Дітки: Дякуємо, панно Триє. Смачні.
Трия: Авжеж. Вони зварені з меду і перги. Мій особливий рецепт.
Дітки: Дякуємо! Ми поділимося ними з нашими сестрами і братами.
Трия: Які ви молодці! А зараз мені потрібно відлетіти у справах. До зустрічі, мої янголятка.
Трия з секретарем йдуть.
Бджоленя1: Вона сказала « до зустрічі». Отже цариця ще раз зустрінеться з нами і пригостить своїми цукерками!
Бджоленя2: Ага. Цікаво, а куди це вона полетіла?Які у цариці можуть бути справи? Вона ж цариця!
Бджола2: Не знаю. А давай запитаємо у нашої няні.
Біжать до няні: Няню! Няню!
Няня: Чого галасуєте?
Бджоленята: Няню, няню, а скажіть, куди наша цариця Трия у справах літає? Вона ж цариця, а працює. Хіба цариці працюють?
Няня: Звичайно! У цариці дуже нелегка робота.
Бджоленята: Яка?
Няня: Вона турбується про всіх бджіл на світі!
Бджоленята: Про всіх, всіх, всіх на світі?
Няня: Так, про всіх. І про кожну з них. Адже якщо не буде бджіл – то життя на землі зупиниться.
Бджоленята: Зупиниться? Чому?
Няня: А тому, що якщо ми не запилюватимемо квітів, то з землі зникнуть усі плоди, не стане їжі, і людству загрожуватиме загибель!
Бджоленята: Загибель?!
Няня: Так казала одна мудра людина.
Дітки: Яка людина?
Няня: Альберт Ейнштейн. Такий веселий дядько, що фотографується з висунутим язиком.
Бджоленята: А …а..а..портрет його висить у панни Триї у царському стільнику. Ми бачили.
Няня: Так. Він сказав, що якщо з землі зникнуть бджоли, то через чотири роки зникне й людина. Не буде бджіл, не буде запилення, не буде рослин, зникнуть тварини, не буде людини.
Бджоленята: Ого! То ми такі важливі?
Няня: Авжеж! Годі вам, ходімо у ліжечка, вам час йти до обіднього сну.
Бджоленята: Няню, няню, а розкажіть нам ще про нашу панну царівну. Як вона з’явилася на світ! Бо ми не заснемо.
Няня: Не набридло вам? Кожного дня примушуєте мене розказувати одну й ту ж історію.
Бджоленята: Не набридло, не набридло. Хочемо ще! Бо не заснемо!
Няня: Гаразд, пустуни, лягайте у ліжко і слухайте: Цариця Трия явилася світу декілька мільйонів років тому. Це було не просто диво, це було народження нової бджоли. Це було диво, що з’явилося в Гімалаях від однієї жовтої зірки. У цьому місці тоді жили мудреці, яким Матінка – Земля доручила прийняти нове божественне створіння, яке наповнить світ новими божими дарами. І от, у молодий місяць, в темному нічному небі з’явилася абсолютно нова мерехтливо – золотава зірка. Вона не просто висіла в небі, небо сяяло різнокольоровими зірками. Наша зірка рухалася плавно і граціозно, коли вона летіла по небі, за нею вився шлейф неймовірної краси, який переливався чорно – жовтими полосами. У стародавні часи, мудреці вже знали, що життя, то є полоса біла і полоса чорна. Біле – усе хороше, що відбувається з нами, а чорне – погане. Так усе життя біле змінювало чорне, а чорне відходить для білого. Це є боротьба за щастя, адже щоб його знайти, потрібно деякий час пожити у темряві, щоб знати йому ціну.
Та тут, на небі, мудреці бачили лише жовто – чорні смужки. Жовта смужка – це не просто щось хороше, це безкінечна сонячна енергія, якою володітиме цариця Трия, адже Сонце світить усім однаково, і воно не ділить світ на поганий і хороший. Воно дарує тепло усім без виключення. Це величний дар, що дарується лише обраним. І все, що цариця робитиме на землі, буде наповнене світлом зцілення. Її дар лікуватиме хвороби.
Мудреці усвідомлювали усю важливість появи божественної бджоли, та вони не знали як гідно прийняти її.
- Де вона житиме? І чим ми її годуватимемо? Адже вона цариця, а ми прості старці і живемо скромно. Та Матінка Землі промовила: «Цариця прийде на Землю як маленьке сонячне сім’я, і поки воно ростиме, все саме по собі владнається. Побудуйте для неї лише маленький будиночок з дерева. Там, високо в горах,стоїть сухе дерево, воно прекрасно підійде для бджолиної сім’ї!»
Бджоленята: І тоді з неба наблизилася маленька прозора луночка, що стала нам за стільник.
Няня: Так. Мудреці не підходили до дерева рівно сорок днів. А коли час прийшов і мудреці підійшли до нього, то не впізнали галявинки . Вона геть уся була вкрита неймовірної краси квітами. З дерева почувся звук жжжжжжж. І з нього почали вилітати золотаво – чорні бджілки.
Бджоленята: Так і виник наш вулик. Ура!
Няня: А тепер спати. Спати.( діти засинають)
Повертаються Трия і бджола – секретар.
Трия: Що в нас далі за списком?
Секретар: Далі дівчинка Мая, у неї дуже хвора бабуся. Ви вчора наказали бджолам - аптекарям зварити для неї медово – пилковий екстракт.
Трия: Де ж він?
Секретар: У вашій королівській аптеці.
Трия: Мерщій неси.
Заходить стурбована дівчинка, вона шукає очами Трию. Підходить до робочих бджіл щось запитує, бджоли вказують на Трию.
Дівчинка: Царівно Триє, царівно Триє!
Трия: Що сталося, людська дитино?
Дівчинка: Там моя бабуся, вона не дійшла до вас декілька метрів! Впала знесилена просто біля входу у ваш вулик. З ночі у неї температура не спадає, а викликати вас я не могла, адже у вас немає стільникового зв’язку.
Трия: Твоя нещасна бабуся лежить просто біля мого вулика! Мерщій, шершні, принесіть сюди нещасну. Швидко!
Дівчинка: Дивно. У вашому вулику навіть шершні працюють?
Трия: Це королівський вулик. Інакше бути не може. Ми усі частинки одного механізму, котрий є єдиним цілим і нероздільним. Разом – ми сила. Тільки так ми можемо приносити користь людству і світові.
Дівчинка: Як жаль, що в людей усе не так.
Трия: Все у ваших руках. Тільки бажаючи одне одному добра, приносячи одне одному любов і мир – ви досягнете єднання з Всесвітом. Ви і природа. Лише це єднання позбавить вас усіх бід та хвороб. Тоді й у ваших людських стільниках шершні запрацюють..
Дівчинка: Моя бабуся теж так каже.
Шершні приносять знесилену бабусю і кладуть її на ліжко – квітку. Секретар підносить ліки.
Секретар: Ось відвар з квітів медуниці та акацієвого меду.
Трия поїть бабусю з чашечки: Ось так. І ще ковток.
Бабуся приходить до тями.
Дівчинка: Бабусю, як же ти мене налякала! Тобі вже краще?
Бабуся: Так. Таких ліків я зроду не приймала. Лише гіркі пігулки.
Трия: Я рада, що вам краще. Та рекомендую вам відлежатися у моєму королівському шпиталі. Ви ще дуже слабка.
Залітає знесилений голуб: Мерщій! Мерщій! Втрачаю сили я з далекої дороги! Скоріш сюди! Потрібна допомога! ( падає без сил)
До нього підбігають бджоли - медики, перевіряють пульс, поять з чашки.
Трия: Хто цей птах? І чому волає він про допомогу?
Голуб відпиває з чашки. До нього підходить Трия.
Трия: Що сталося у тебе, любий птаху? Ти наче вибрався з потопу й напівдорозі на Ковчег.
Голуб: Можна й так сказати, бо ж голуб я і місія моя – повідомляти.
Трия: Дивне створіння віршами розмовляє. Кажи ж мерщій, що за біда тебе до мого стільника прибила?
Голуб: Перелетів я Тихий океан, тоді Індійський подолав, а вже морів не рахував. До вас же рій мене послав. Вірніше все, що з нього зосталося. І як же вижити йому вдалося?!
Трия: Про що лепечеш ти не розумію. Кажи вже швидше, бо я зомлію. От вже й сама я віршем говорю!
Голуб: Жахлива сталася подія, поділася бджолів родина. Маленьких кинули дітей, на гибель прирікаючи людей. Загинути може ціла країна, коли не знайдеться комах родина!
Трия: Яка ж країна? Де сталося це лихо?
Голуб: Де океан шумить так тихо, що гуркіт міста тільки чуть. Кокаколійці там живуть!
Трия: У Кокаколії лихо? Там зникли бджоли? Що сталося з родиною моєю?
Голуб: У блуд пішли бджолиною сім’єю. Зв'язок мобільний їй дорогу закриває, тому вона у просторі блукає. Тому й дорогу ну ніяк не відшукає. Голодні діти в яслах плачуть. Батьків своїх вже тридцять днів не бачать!
Усі бджоли вражено і перелякано: Мобільні хвилі. Інфрачервоний блуд. Вони знищують бджіл!
Трия: Мій секретар! Мерщій збирайся у дорогу! Візьми з собою побільше меду, нектару і відвару з трав. Ці ліки та їжа знадобляться голодним дітям.
Голубе, ти покажеш нам дорогу.
Голуб: Це ще не все! Побачивши, що в вулику життя нестерпне, цим скористався злючий Шершень! Там встановив свою він владу. Забрав весь мед й немає із тираном ладу. Поїв усе: пилок, нектар, руйнує стільники. Бджолиний рій пошив у кріпаки.
Трия: Мерщій . Не гаймо часу. На кону життя всієї країни!
Голуб: У Кокаколію дорога нелегка. В дорозі ледь не втратив я життя!
Секретар: Подумайте, це ж так далеко.
Голуб: А нам хвилина кожна дорога.
Трия: Це правда. Проте не все живе людський прогрес вбиває. Буває, що він нам допомагає. Негайно відправляємось швидкісним літаком Квінлайнс! Літаки королівських авіаліній домчать нас до місця за 15 хвилин.
Дівчинка: Стривайте! Візьміть мене з собою. Я у пригоді стану вам. Разом скоріше здолаємо Шершня. Дозвольте віддячити вам, царице Триє, за ваше милосердя і добро зроблене для нас з бабусею.
Бабуся: Візьміть її. Прошу вас, королівно! У світі сили більшої не може бути, ніж поєднання людства і природи.
Трия: Це правда. Це до гармонії шлях.
Дівчинка: І до перемоги.
Трия: То що? Тоді в дорогу! Готуйте королівський хмароліт! Стривайте, ледь я не забула! Візьміть негайно Турмалін. Він у пригоді стане нам! Мій секретарю, поспіши! Мерщій біжи по камінь!
Дівчинка: Навіщо камінь нам?
Трия: Він допоможе нам захиститися від шкідливих мікрохвиль і без перешкод дістатися до місця призначення. Та головне, врятує бджіл Кокаколії від голоду і блуду.
Секретар приносить камінь у коробочці – пелюстці.
Трия: До зустрічі, моя родино! Повернемося з перемогою! А ми сідаймо в Квіноліт!
Голуб: Нечасто іншими крильми доводиться іти в політ!
Голуб, дівчинка, секретар , Трия сідають у літак і відлітають. Їх проводжає уся королівська бджолина родина хоровим співом у слід! Усе це супроводжується танцем. Якщо є технічна можливість можна показати як летить літак з Триєї і її помічниками.
Нехай у спину вітер вам
Повіє лагідний, попутній
Зірками мчить аероплан
У Кокаколію здолати трутня
Нехай природа Бог і світ
В дорозі помагає
І нашу Трию найскоріш
До дому повертає
Життя єдине має сенс
І Всесвіту ми діти
Навчитись треба людям всім
З природою дружити
У всьому треба міру знать
І в час цивілізацій
Так не зробити, щоб вона
З землі не стерла націй
Кінець першої дії
Дія друга
Будиночки - стільники у Кокаколії. У них лежать знесилені бджоли. Їх мало. Ті, що ледь вижили. Це бджоли – няньки. Голодні бджоленята плачуть і просять їсти. Бджоли – няньки як можуть заспокоюють їх, вкладають спати. Все нагадує збіднілий дитячий будинок. Порожні дитячі пляшечки з сосочками валяються скрізь, з надгризених стільників виходять втомлені бджоли – няньки. По вулику розноситься голосний храп.
Бджілка 1: Вже стільки часу проминуло, а цариці Триї все нема й нема.
Бджілка2: А якщо наш голуб не долетів? Дорога ж далека. Крила сонце обпалило чи дощем рясним залило сердешного. Чи то жарт такий світ летіти!
Бджілка1: Малеча з голоду опухла, а супостату хоч би що. Немає серця у трутня. З хатини ні на крок. Все спить і спить. Весь мед забрав, нектар весь випив, а з вулика нам вилетіти – зась!
Бджілка2: Так, коли ще й ми заблукаємо, то цим нещасним діткам і зовсім буде непереливки.
Чути звуки літака, що приземлюється.
Бджілка1: Що це? Схоже на веселий, величезний рій, що повертається з денного збору меду. Невже це наші бджоли знайшли дорогу до дому!
Бджілка2: Ні. Це літак. На ньому щось написано.
Бджілка1: І що ж?
Бджілка2: « Квінлайнс»! Це королівна!
Залітає Голуб: Сюди, сюди, братова крилата!
Бджілка1: Тихіше, бо розбудиш супостата!
Заходить Трия, дівчинка і секретар.
Усі бджілки зраділи: Цариця Трия! Це цариця Трия! Наша рятівниця!
Трия: Погляньте, друзі, що тут за біда!
Голуб: Біда, біда, казав я чорна днина. І цю біду створила нам людина!
Трия: Я цьому не втомлюся дивуватись, наскільки люди можуть нищити себе і все живе навколо себе.
Бджілка 1: Так, зненацька нас застала ця напасть. І що робить тепер не знаємо. Сумуємо за родиною своєю. Чи ще побачимо її усю живою.
Бджілка2: Вже тридцять діб, як заблукали, може, десь над океаном.
Бджілка1: А ,може, в місті гамірному забився в шумі магістралей їхній гул.
Бджілка2: Душа болить за наших побратимів. І за дітей, що без батьків страждають у голодну днину.
Трия: Мерщій, харчі сюди несіть! Ось вам гостинці. Ось тут нектар, мед, ще гарячий липовий чай. Його тримали ми в теплі. Скоріше, пляшечки несіть.
Голуб: Скоріше діток напоїть!
Усі підіймають порожні пляшечки з підлоги, розливають теплий чай, додають мед, наливають нектар і поять діточок з пляшечок.
Дівчинка: (годуючи бджоленя з пляшечки) Які ж вони милі і голодні. І так схожі на людських діточок. Так само люблять солодощі.
Трия: Так. Та тільки це тендітне пухнасте тільце таке крихке й тонке, мов лід весняний. Хіба ми сила проти людства, що вмить розчавити нас може своїм чоботом.
Дівчинка: Я ніколи не ображала комах. Нехай би навіть то був скорпіон. Я краще обійду його, щоб не викликати його гнів. Бо ж скривдила його і стережись!
Голуб: Однак, щось ви заговорились. Глядіть, якби не забарились. Бо ж ті, кому потрібна допомога, вже, мабуть, просять помочі у Бога!
Трия: Ти мудрий птах. Мерщій ( до секретаря) подай мені скриньку з Турмаліном. ( секретар приносить скриню з каменем) Дорогі мої брати і сестри! Я привезла вам чарівний камінь Турмалін! Його магічна дія полягає в тому, що він захищає від усіх видів випромінювання і від променів мобільного зв’язку також. Тепер усі бджоли зможуть повернутися назад у свої вулики.
Усі: Ура! Ура!
Цариця Трия дістає камінь, та раптом прокидається і виходить з обгризеного стільника Шершень.
Шершень: Шо тут за шум у мене на участку! Шо за чужі на території моїй? Га!? Я вас питаю!
Голуб: Коли б я був не голуб, запив би тебе чаєм.
Шершень: Хто там варнякає? Шо за сміливець. Ану, крок у перед!
Трия: Мовчи, пташко. Я сама. Це я, цариця Трия.
Шершень: А, усіх бджіл рятівниця. Чого приперло вас сюди? Нам допомога не потрібна.
Трия: Допомога потрібна людству. Якщо ми не повернемо усіх бджіл Кокаколії, то через чотири роки зникне її народ.
Шершень: То й що? Хіба така вже то суттєва втрата? Ну і не стане якогось там старшого брата. Здається так вони нас охрестили. Так, ніби брати ми їхні меньші. Та я от як вкушу у носа, побачимо, хто кому ще старший брат!
Дівчинка: Послухай, ввічливість іще ніхто не відміняв.
Бджоли: Перед тобою королівна Трия!
Шершень: То й що? Тепер я сам собі король.
Секретар: Як смієш ти?
Шершень: От так от, смію.
Голуб: Тебе на порох може стерти королівна Трия!
Шершень: А ти помовч там, Шекспір нещасний. Бо зараз підеш на ковбаску. Нічого вона мені не зробить. Бо її слабкість – доброта! Вона богиня бджіл, а не вбивця!
Трия: Він правий, не за тим сюди прийшли ми. Ось камінь, допоможи нам, Турмалін!
Шершень підлітає і вихоплює з рук Триї камінь: Не так швидко! Тепер тут я господар. Ні, більше, тепер я Король - Шершень.
Бджоли: Біда, біда нам, королівно!
Дівчинка: Скажіть лиш слово і я розчавлю його.
Трия: Зупинися, людська дитино, ти сама казала, що навіть скорпіона не убила б.
Дівчинка: Все колись буває вперше. Заради людства можна пожертвувати життям якогось трутня!
Трия: Життя безцінне, чиє б воно не було! До того ж, ти людина. Він може вкусити тебе. Для цього у нього досить отрути.
Голуб: Ох, вирвати б у нього жало! Була б йому спокута.
Шершень: Який чудовий камінчик. А головне, він зробить мене покровителем усіх бджіл на світі: хочу наказую, щоб несли мед прямісінько у мою хатину, а хочу за непослух – примушу блукати світами!
Трия: Послухай, ти не розумієш, жага влади накрила пеленою твій розум. Це жорстоко знищити цілу націю заради власних амбіцій.
Шершень: Подумаєш, нація. Та один мій укус здатен знищити людину. До речі, так само як і твій, і їхній. Ти ж хоч королівна, та все ж таки бджола і у тебе є отрута. Що це за істота вагою у сто кілограмів, яку може збити з ніг манюсінька комашка. І за них я маю позбавлятися своїх привілей. Хіба ти не бачила, як вони кумедно махають руками й утікають, коли ми хочемо поласувати їхнім морозивом, чи тостом рясно намащеним варенням. Бігають, верещать! Особливо такі дівки як вона !
Дівчинка: Я тебе не боюсь. Ти мерзенний. Ану віддай камінь!
Шершень: А ти підійди і забери.
Дівчинка: І заберу!
Підходить до нього. Шершень погрозливо шипить, готуючись до нападу.
Трия: Назад! Не треба!
Дівчинка відходить.
Шершень: Ну я ж казав, вони жалюгідні. Скажи,королівно, а через кого зараз у цій соті голодують діти?
Дівчинка: Та через тебе, трутню!
Шершень: А от і ні. І ти, і твоя королівна – бджола помиляєтесь. Всі біди від вас, людей! Якщо я не вб’ю її своїм жалом ( на дівчинку) то вона вб’є себе сама своїм мобільним телефоном, мікрохвильовкою ( мерзенна річ) ненавиджу звуки мікрохвиль, що вириваються з неї! Це насправді вбиває людство. І не тільки людство. Ці нещасні комахи Коколяндії, що заблукали у світах, теж жертви їхнього, так би мовити, інтелекту. Подумати тільки, вигадати пристрій, який завів бджіл у блуд так, що саме людство приречене на загибель. Просто постріл собі ж у ногу. Вони ж цілими днями бовкають по тих мобільниках , все рідше спілкуючись в живу. Сидять, ніби джмелі у картонній коробці, і вібруючи своїми стільниками. Комахи здатні спілкуватися між собою більше, ніж ваші люди. Навіть назву у нас вкрали. Стільникові… Вони без нас нічого. Нуль. То за чим мені переживати? Чи за ким? Однією нацією більше – однієї меньше!
Трия: Ти кажеш страшні речі.
Шершень: Я філософствую. І ти знаєш, що я правий. І ви всі знаєте!
Трия: Що ж, коли навіть і так, то не тобі вирішувати долю людства. Нехай воно саме знищить себе тоді, коли саме захоче.
Шершень: А процес вже пішов. Якихось чотири роки – і все! Подумайте тільки: не буде людей – нікому буде відбирати у нас мед, руйнувати наші вулики і нищити природу. Адже нам 50 мільйонів років, а ми пережили усіх, навіть динозаврів. Жили без людства до цього – проживемо і тепер. Людство – це баласт. Тож нехай не стане нікого – тільки шершні і бджоли, які їм носитимуть мед. І доки Турмалін у моїх руках, так тому й бути!
Голуб: Цього тобі не зможу я забути.
Трия: ( до Шершня) Прошу тебе я, зупинись!
Шершень: Та годі вже бжичати. Втомився я! Ми з Турмаліном підем спати.
Ти подивись, і я Шекспір.
Закривається у стільнику.
Секретар: Це неймовірний поворот! Такого просто не здолати.
Голуб: Готовий я на світ увесь горлати! Без людства зникнуть голуби! Бо ж свійська майже я тварина. Годівником моїм же є людина!
Бджоли: ЖЖЖЖЖЖЖ. Ой не минути нам біди. Тепер ми шершневі раби!
Дівчинка: Не стане той рабом, хто сам не схоче. Здається час нам об’єднатись. Як ви казали: « Немає більшої сили, ніж поєднання людства і природи!»
Трия: Ти права, людська дитино. Це приведе нас в п’ятий вимір. Добром енергію хоч з Космосу черпай.
Голуб: Рятуймо ж всі бджолину ми родину! О, Всесвіту, нам сили мислі дай!
Трия: Здаватися не можна. Назад дороги нам немає. Та як же вихід нам знайти! Потрібно розум свій нам перезавантажити. Думай, Триє, думай.
Дівчинка: Нам треба викрасти Турмалін.
Секретар: Але як? Хропе він так, що й до дверей підійти страшно.
Постукаєш, а він і не почує.
Голуб: Та що він завжди тут ночує?
Бджілки: Авжеж. Куди ж йому літати? Коли він трутень, меду ж не збирає.
Бджілки: А тільки відбирає. Живе за рахунок бджіл.
Дівчинка: Можливо, у нього є якісь улюблені ласощі, якими можна виманити його з лігва?
Бджілка: Він їсть усе. Здається, що й мох і болото.
Трия: Це треба припинити. Я спробую з ним поговорити. Бракує часу в нас.
Пішла до дверей,постукала. Та звідти ще дужче почувся храп.
Трия не зупиняється і далі стукає у двері : Гей, вельмишановний Шершню, відчиніть. Послухайте мене , поверніть нам Турмалін. Я вірю в вас, ви ввічлива комаха.
Голуб: Загризла б тебе спритна росомаха.
Бджоли до Голуба: ШШШШШШШШШШШШШШШШ….Тихо. Мовчи. Не нароби нам лиха.
Трия: ( знову стукає у двері Шершня) Шановний, прошу відчиніть! Благаю вас за ради Бога! Заради бідних діточок, що голодують тут, у вашому вулику. Поверніть їм їхніх батьків.
Голос Шершня з стільника: Чого ти будеш мене через такі дурниці, Триє?
Голуб: Ой, відчуваю, двері трутень не відкриє.
Секретар: Відчини, тебе цариця просить.
Шершень: Тепер я сам собі цар. А царям до підлеглих завжди байдуже. До речі, це ваше людство завело такий закон. Тож даремно розпинаєшся за їхні життя. Лети собі в свої гімалайські палати, а про нас забудь. Тепер тут є господар. Я! А Турмалін – моя клейнода й сила.
Голуб: Виходь, сказав, тебе цариця попросила!
Шершень: Ага! Розбігся. Вже лечу!
З стільника Шершня знову почувся храп.
Бджоли: Знов заснув. І принесла ж його лиха година у вулик наш.
Дівчинка: Повинен бути завжди вихід. Потрібно просто подумати, або..або йти із зброєю, чи без на супостата.
Трия: Про яку зброю кажеш ти, людино?
Дівчинка: У людей її безліч. Ми вигравали світові війни. У нас багато зброї, а що вже казати про якусь комаху. Та його можна вбити звичайною мухобійкою.
Усі бджоли здригнулися.
Бджоли: Така страшна, смертельна штука. Жжжжжжжжжжж…ахлива!
Трия: Не треба смерті. Я цього не хочу.
Секретар: До того ж, щоб зробити це, його потрібно спочатку дістати з лігва.
Дівчинка: Я дістану. Я людина – отже можу це зробити.
Голуб: Здається, всім нам треба відпочити.
Дівчинка: Доки ми відпочиватимемо – зникне ціла нація. Не можна сидіти на місці і лише надіятись на Бога. Ми, люди, все можемо.
Секретар: Мабуть, таки не все.
Трия: Люди часто перебільшують свої можливості, стаючи жертвами своєї самовпевненості. Я не можу цього допустити.
Дівчинка: А допустити, щоб ці маленькі бджоленята померли від голоду так і не дочекавшись своїх батьків можете? Невже якогось шершня вам більше жаль ніж тих, хто зараз в небезпеці?
Трия: Чому завжди стоїть питання: «або? або?». Чому для того, щоб виграти битву, потрібна чиясь смерть?
Дівчинка: Тому що це закон природи. Закон виживання. Якщо тигр сьогодні не вполює оленя, то завтра він помре з голоду. Ось чому. Якщо ми не знищимо Шершня – він знищить усіх бджіл в Коколяндії, а тоді у всьому світі, переконуючи усіх і себе у їх нікчемності.
Секретар: ( до Триї) Здається мені як ніколи, що ця людська дитина права.
Голуб: Виходить кепська справа.
Трия: Я цариця, а не вбивця. Моя місія – рятувати, а не вбивати.
Дівчинка: А якщо інакше не виходить?
Трия: Шукати вихід, вірити й терпіти.
Голуб: Та як же його викурити звідти?
Дівчинка: Точно! Викурити! Казала ж я, у людства вищий інтелект!
Секретар: Що каже ця людина?
Дівчинка: ( до Голуба) Ти просто молодчина! ( цілує його в дзьоба)
Ти, божа пташко, кого завгодно примусиш говорити в риму. От вам єднання людства і природи.
Трия: Та що таке? Нам просто поясни. Нічого ми не розуміємо.
Дівчинка: Гаразд. Чого бояться більше бджоли, шершні, оси, комарі? Усім комахам тут присутнім я це питання ставлю.
Бджоли: Диму.
Дівчинка: Вірно! У мого дідуся була пасіка, і щоб зібрати мед він обкурював вулики димом. Бджоли тоді не кусаються. Ми обкуримо його хатинку димом і він змушений буде вийти, а тоді ми відберемо у нього камінь.
Бджоли: Так, але від диму і ми очманіємо. До того ж, у нас нічим здобути дим. Диму без вогню не буває. В нас немає сірників, і навколо стоїть протипожежна сигналізація. У вулику має бути усе безпечно, адже віск тане від вогню. І ми усі загинемо. До того ж, у Шершня до диму імунітет. Він сердите здоровило, його звичайний дим не візьме.
Бджілка - розвідниця: Я знаю, що може викурити Шершня без шкоди для нас.
Усі повертаються до неї: У нього алергія на квіткові аромати. Особливо на жасмин. Він від нього страшенно чмихає. А кожен чмих робить його маленьким, маленьким та нейтралізує отруту.
Секретар: Чого ж ти досі мовчала?
Бджілка – розвідниця: Та ви й не питали.
Дівчинка: Та яка різниця. У нас немає ні квіткових ароматів, ні жасмину, ні сірників, щоб зробити дим.
Трия: Є. Моя сестра Альмагедель. Вона нам допоможе.
Усі: Сестра?
Трия: Так. Вона Цариця ароматів.
Дівчинка: А як же нам викликати її? Телефонів же немає.
Секретар: Не хвилюйтесь. Панна Трия спілкується зі своєю сестрою дзвіночками. Квітами – дзвіночками.( секретар дістає з кишені дзвіночок – квіточку синього кольору, подає Триї)
Трия: Варто мені подзвонити у цей дзвіночок, як вона вмить прибуде туди, куди потрібно.
Усі завмерли в чеканні.
Дівчинка: Дзвоніть же.
Трия дзвонить у дзвоник, з’являється Цариця ароматів.
Цариця ароматів: Ти викликала мене, сестро. Таких тривожних дзвіночків я ніколи від тебе не чула. Ти розлякала усіх метеликів в моєму королевстві.
Усі присутні: Вітаємо, Царице ароматів!
Цариця ароматів: Вітаю, шановне товариство. Вітаю, сестро Триє. Що за біда в цю погожу днину примусила тебе викликати мене з дому , в таку далеку дорогу? Напевне вже не радісна новина.
Трия: Вітаю, сестро. Так, не радісна новина, та сподіваюся, що радість у цей вулик повернеться після твого прибуття.
Цариця ароматів: Чим зможу, тим допоможу. Скажи лише у чому справа.
Трия: Нехай розкаже секретар.
Секретар: З цього вулика зникли бджоли – трударі. Вони заблукали у хвилях мобільного зв’язку. і тепер не можуть дістатися своїх домівок.
Цариця: Так, стільник чума на всі родини наші. Та сестро, ти забула Турмалін? Адже він вирішує усі проблеми.
Секретар: Не все так просто, як би нам хотілось.
Голуб: Так, а тут відразу лихо заходилось. Цим лихом Шершень став нам на дорозі, украв наш камінь і хропе в своїм берлозі.
Цариця: Яка прекрасна пташка, що віршем розмовляє.
Голуб: Допоможіть, бо страшне діло Шершень з людством виробляє!
Закрив він камінь у своїй хатині і не дає дістатися до нього ні бджолам, ні людині.
Цариця ароматів: А де ж його хатина?
Усі присутні хором: Ось тут, ось тут хропе триклята животина!
Цариця ароматів: Проблему зрозуміла я. Та поки не розумію, чим же можу я допомогти?
Трия: Нам потрібний квітковий дим. У Шершня на нього алергія. Особливо на жасминовий аромат. Від нього він чмихає і перетворюється на маленьку комашку. А головне, жасминовий дим допоможе нам викурити трутня з його будиночка і відібрати Турмалін. Час іде, а бджоли Кокаколії й досі блукають світом. Ми мусимо врятувати їх. Інакше зникне їхній народ.
Цариця: Ні, цьому ніколи не бувати. Зі мною завжди мої аромати. Духмяні спеції: гвоздика, м’ята, кардамон. Усе без хімічних домішок. Сумішшю моїх суцвіть обкурюють мешканці Гімалаїв усипальні своїх богів. ( дістає жасмин) Жасмин. Велична квітка. Квітка – рятівниця. Тож нехай він наповнить своїм спасенним ароматом цей вулик, та поверне мир і спокій у нього.
( Цариця ароматів магічним чином підпалює свічку, тоді нею сухі пелюстки жасмину і квітів. Усі присутні з захопленням спостерігають за усім дійством. Коли з посудини, в якій цариця спалювала квіти, пішов дим, вона передала її Триї . Трия йде до будиночка, де хропе Шершень, обкурює її, ходячи навколо неї. Через деякий час звідти почулося чхання. З голосного і гучного воно зійшло до писклявого, і з будиночка викотився Турмалін, за ним вийшов маленький Шершень. Зовсім кволий.
Трия схопила камінь.
Усі: Який же Шершень жалюгідний. Такий сухий, як соломина!
Голуб: Отримала нарешті по заслузі нещасна животина.
Усі: І що тепер нам з ним робить?
Трия: Відпустимо. Нехай летить.
Дівчинка: А й справді. Тепер від нього ні користі, ні зла.
Шершень відлітає.
Цариця ароматів:( до Триї) Тепер твоє останнє слово.
Трия: Чарівний каменю, на тебе вся надія! Верни додому весь бджолиний рій!
З усіх усюд починають злітатися бджоли. Вони радіють зустрічі зі своїми родичами і діточками. Всі обіймаються.
Цариця ароматів: Як гарно, сестро, коли єднається родина! Як і величні ми так і величною є людина. Вони без нас, а ми без них однаково не зможемо жити.
Трия: Так. Кому ж ,скажи, ми будемо мед носити?
Цариця ароматів: І дарувати аромати до парфумів, та спеції до їхнього столу.
Трия: Вони так смачно вміють варити варення, що навіть я не можу втриматися від спокуси залетіти у баночку з малиновим варенням і скуштувати його.
Цариця ароматів: А я не можу не насолоджуватися ароматами квітів у їхніх садах. Які вони вирощують троянди…
Трия: Та як навчити їх, скажи, з природою дружити?
Цариця ароматів: Ніхто нікого змусити не зможе. Коли не схочуть, то ніхто не допоможе.
Голуб: Я плачу, я зворушений до сліз. Від щастя ледь на хмари не заліз.
Дівчинка: Стривайте! Радієте ви рано. Адже ми повернемося, а вони залишаться. Як же вони надалі будуть діставатися своїх домівок через мікрохвилі? Знову підуть у блуд? І все почнеться спочатку?
Цариця: Розумна дівчинка.
Трия: (до Сестри) Людина… ( до дівчинки)Не переживай, мої королівські бджілки – кравці зіткали з турмалінової стружки тканину, а з неї пошили плащі кожній бджілці. Це і стане усім бджілкам Кокаколії захистом від мікрохвиль. Секретарю, дзвони у дзвіночок ! Клич сюди моїх бджілок – кравців!
Секретар дзвонить у квіточку – дзвіночок жовтого кольору і звідусіль прилітають королівські бджоли. Вони тримають різнокольорові плащі, в які одягають кожну бджілку.
Усі: Ура! Ура! Слава! Слава цариці Триї!
Трия: Слава нам усім!
Закінчення можна зробити танцювальним або хором усіх.
Слава, слава нашій Триї
Слава всій природі
Стане влада стане розум
Завжди у пригоді
Поєднаємо зусилля
Бджоли і людина
Ми в природі не роздільні
Разом ми родина
Хай весь світ добром засвітить
Запалає днина
Що сьогодні просвітила
Наша славна Трия!
Кінець.