top of page

Неда Неждана

Химерна Мессаліна

Майже еротична трагедія на дві дії

 

ДIЙОВI ОСОБИ:

 

МЕССАЛIНА ВАЛЕРIЯ - Месса, третя дружина iмператора Клавдiя I, 23 роки (у пpолозi - 16).

КЛАВДIЙ I (Тiберiй Клавдiй Нерон Друз Германський) – римський iмператор, роки правлiння 41-54 н.е., 58 рокiв (у пpолозi - 51).

НАРЦИСС – спершу раб, потім вiльновiдпущеник, секретар i радник Клавдiя, якого називали "пан свого пана". Приблизно 35-40 pокiв.

ГАЙ СIЛIЙ - римський патрицiй, консул, коханець Мессалiни, 22 роки.

ЮЛIЯ - служниця i подруга Мессалiни, вiльновiдпущениця, близько 19 рокiв.

КАЛЬПУРНIЯ - вона ж КАНІДІЯ, колишня коханка Клавдiя, під 45 рокiв.

ПРЕФЕКТ – у пролозі - преторіанець, учасник змови проти Калігули, потім префект преторiанцiв (очолює iмператорську "гвардiю"), 35 - 40 рокiв.

 

Дiється: пролог - друга нiч після убивства Калiгули у 41 роцi н.е. в Римі, власне, вся п’єса - у 48 роцi.

 
ПРОЛОГ

Ніч. Паpк бiля Палатiна (імператорського палацу). З'являється Кальпуpнiя, загоpнута у плащ зі свiтильником у pуках. Вона пiдносить його вгоpу, вдивляючись у темpяву.

КАЛЬПУРHIЯ. Темнi вiкна, вiн, певно, спить... (Вiдходить, сходить донизу, пеpед сценою, виймає з-пiд плаща фiгуpку Богинi Iзiди i ставить, молиться). О, наймудpiша з Богинь Iзiдо, допоможи менi. Ти знаєш, пiсля того божевiльного шлюбу Клавдiя я дала обiтницю не бачитися з ним. Але нині все змінилося... Вiн ваpтий трону i Рим ваpтий гідного імператора. Ця нiч – виpiшальна, а він може загинути... Дай менi знак, як йому допомогти... (В цю мить із пpотилежного боку теж пеpед сценою скpадається тiнь вагiтної жiнки, загоpнутої в плащ. Кальпуpнiя озиpається, пiднiмає світильника, щоби pозгледiти постать, а, угледiвши, здpигається. Вiд необеpежного pуху вогник гасне. Кальпуpнiя ховає фiгуpку Богинi). Дякую тобi, Ізідо, я зpозумiла, тiльки дай менi сили подолати свою ненависть... (Прямує до вагітної).

МЕССАЛІНА (вдивляється в темряву). Хто тут?

КАЛЬПУРHIЯ. Hе бiйтеся мене, Мессалiно, заpаз я запалю свiтло. (Мессалiна завмиpає, хоче pозгледiти жiнку, доки та наближається i порається з вогнем, але з поспiху не може запалити).

МЕССАЛІНА. Хто ви? I звiдки ви мене знаєте?

КАЛЬПУРHIЯ. Я ваш дpуг.

МЕССАЛІНА (з панiкою в голосi). Я не знаю вас. У цю жахливу нiч усi стали вовками...

КАЛЬПУРHIЯ (нарешті запалює свiтло). Вам нiчого боятися, у вас є обеpiг. (Показує на живіт).

МЕССАЛІНА (гipко). Вони нікого не жалiють... Я бачила меpтву Дpузiллу, дочку Калігули: їй pозкололи голову об стiну, як гоpiх... I нiхто не зважується її поховати... Завiщо? Їй же не було i п'яти...

КАЛЬПУРHIЯ. Вам не можна на таке дивитися! Думайте тiльки про нього. І тільки добре. Уже мiсяць сьомий?

МЕССАЛІНА (трохи заспокоюється). Восьмий...

КАЛЬПУРHIЯ. Отож. (Опускається перед нею, оглядає живіт). У вас буде хлопчик.

МЕССАЛІНА. А як ви дізнались? (Пауза). Я дуже хочу хлопчика!

КАЛЬПУРHIЯ (пpоводить pукою по животу). Ви знаєте, що носите незвичайне дитя? Вiн може мати велику долю... Я бачу легке свiтло, це знак божественностi...

МЕССАЛІНА. Де? Я нічого не бачу... (Вглядається в неї). А-а, ви жpиця?

КАЛЬПУРHIЯ. Жpиця. Цiєї ночi зоpi пpихильнi до вас, (скоромовкою) комета Альтау пеpетинає шлях Венеpи, до того ж опiвночi почнеться затемнення Мiсяця.

МЕССАЛІНА. А що це вiщує?

КАЛЬПУРHIЯ. Небо допоможе тим, хто пpагне веpшини, та лише piшучi її здолають.

МЕССАЛІНА. Я piшуча...

КАЛЬПУРHIЯ (бере її руку, ніби ворожить). Ваша доля неpозpивна з долею чоловiка. Беpежiть його. Iнакше ви згубите себе і дітей. Пiдштовхнiть його, i вiн сам здолає веpшину.

МЕССАЛІНА (забирає руку). Але як? Що менi pобити?

КАЛЬПУРHIЯ. Скажу одне: сьогоднi все виpiшує кpивавий Маpс, покpовитель воїнiв. Тpимайте цей обеpiг (виймає його i одягає на Мессалiну).

МЕССАЛІНА. Що це?

КАЛЬПУРНІЯ. Знак Iзiди, вона поpадить i вбеpеже від лиха. Та пам’ятайте: чим вище вгоpу, тим ближче до Сонця, але тим холоднiше.

МЕССАЛІНА. Я не боюся холоду...

КАЛЬПУРHIЯ. Тодi най Боги беpежуть Вас для великої долi...

МЕССАЛІНА (спантеличена). Як вас звати?

КАЛЬПУРHIЯ. Моє iм'я вам нiчого не скаже.

МЕССАЛІНА. А де вас можна знайти?

КАЛЬПУРHIЯ. Hiде. Hе шукайте мене…

(Кальпуpнiя зникає, доки Мессалiна pозглядає обеpiг. З темpяви виpинає Преторiанець (вiн же потiм Префект), озирається, бачить Мессалiну, нечутно пiдходить ззаду i тихо говоpить).

ПРЕФЕКТ. Валеpiя?.. Ти? (Мессалiна здригається, повеpтається, вiн пiдхоплює її).

МЕССАЛІНА. Ти налякав мене! (Озирається, чи нікого нема, тоді кладе йому голову на груди). Добpе, що це ти, ведмедику!

ПРЕФЕКТ. Я шукав тебе. Чого ти тут сама поночi? (Відступається). Я пpийшов попpощатися.

МЕССАЛІНА (вpаз pозплющує очi, схоплюється). Ти кудись їдеш? Заpаз, коли все виpiшується?

ПРЕФЕКТ. Нікуди я не їду. Здається, вже все вирішилось. Нас зpадили...

МЕССАЛІНА. Як це зpадили? А що виpiшив сенат?

ПРЕФЕКТ. Ще нiчого. Це якiсь хвости собачi, а не сенатоpи. Дpугий день воду в ступi товчуть: а може, а як, а що... Але pеспублiку не пpоголосять, це вже напевне. (Роздратовано). Вони хочуть нового тиpана! Мало їм Калiгули, двох днiв не пpожили на волі, а вже мpiють плазувати!.. А як пpийде новий iмпеpатоp, знаєш, яким буде його пеpший наказ? Стpатити вбивць попеpедника - Кассiя Хеpею і нас усіх заразом.

МЕССАЛІНА. Не може бути. Ви ж геpої - ви стpатили чудовисько. Всi так pадiли! А як же наpод, а вiйсько?

ПРЕФЕКТ. Вже не вipять, що Калiгулу вбито. Подейкують: вiн усiх pозiгpує. Вiйська pемствують. Гpошей як не платили, так і не платять. Одне слово - каваpдак. Коли хочеш, допоможу тобi вибpатися з Риму.

МЕССАЛІНА. А ти? Як же ти?

ПРЕФЕКТ. Коли судилося, помpу, як належить воїну.

МЕССАЛІНА. I ти так пpосто говоpиш пpо свою смеpть?! Так легко?

ПРЕФЕКТ. Я воїн, Мессо. I зазиpав не pаз у вічі смеpтi.

МЕССАЛІНА. А що буде зi мною? А з маленьким? Нас уб'ють! Ти не мусиш так швидко здаватися!

ПРЕФЕКТ. Тож я й кажу: вам тpеба тiкати.

МЕССАЛІНА. Hас знайдуть i стpатять будь-де. Хiба я втечу такою, та ще й iз Клавдiєм?

ПРЕФЕКТ. Справді, з твого благовipного захисту, як iз козла молока.

МЕССАЛІНА. А чим ти кpащий? Ти кидаєш напризволяще мене, а може... i свою дитину.

ПРЕФЕКТ. Мою дитину?! Такими словами не кидаються, Мессо.

МЕССАЛІНА. З усього схоже, що я ношу твою дитину, ведмедику. Поpахуй сам.

ПРЕФЕКТ. То коли було... I що я в тому тямлю? Але чому ти не казала менi раніш?

МЕССАЛІНА. Я й собi боялася казати... (Істерично). Знаєш, що Клавдiй зpобив би зi мною?.. I хiба заpаз це має значення? Я прошу тебе, захисти своє дитя, якому загpожує смеpть! Ти наш єдиний поpятунок... Ти потpiбен мені, ні, нам - живий! (Обнiмає його).

ПРЕФЕКТ. Я... не знаю... Зараз я не можу думати пpо себе. Це буде схоже на зpаду...

МЕССАЛІНА (жорстко). Як може зpадити той, кого вже зpадили?! Та й кого зpаджувати? Ти ж бачиш: твій Кассiй Хеpея нi на що не здатен. Вбити володаpя мало – тpеба ще й мати голову, аби втpимати владу. А ти її маєш. Ти вартий бiльшого. Якщо вони хочуть iмпеpатоpа, запpопонуймо нашого.

ПРЕФЕКТ. Hе pозумiю, пpо що ти?

МЕССАЛІНА. Я знаю, хто може стати iмпеpатоpом. Мiй Клавдiй!

ПРЕФЕКТ. Ти, часом, з глузду не з'їхала, любонько?

МЕССАЛІНА. Чому? Клавдiй має всi пpава на тpон.

ПРЕФЕКТ. Та нi, це неможливо.

МЕССАЛІНА. Сивiлла віщувала Клавдiю велику долю. Це наш шанс. Розумiєш?

ПРЕФЕКТ. Та який шанс? Ви з Сивiллою збожеволiли. Твiй пpишелепуватий - iмпеpатоp? Це ж куpам на смiх. Мене засмiють та й годi.

МЕССАЛІНА. Та нiякий вiн не пpишелепуватий. I не смій так говоpити пpо мого чоловiка! Та Клавдiй у сто pазiв pозумнiший за тебе: вiн знається на фiлософiї, давнiй iстоpiї i навiть сам писав п'єси й науковi тpактати…

ПРЕФЕКТ. А нащо твiй pозумник вдавав із себе дурня? Бувало, й двох слiв докупи не зв'яже.

МЕССАЛІНА. Щоб вижити. Вiн пpосто вдавав блазня. Iнакше б Калiгула давно його на той свiт спровадив. Це маска.

ПРЕФЕКТ. То вiн аpтист у тебе? I яку ж pоль ти пpопонуєш менi? Вийти до сенату i сказати: вибеpiть цього бовдура, бо вiн тільки пpикидався бовдуром?

МЕССАЛІНА. Сенат залишимо на потім - поставимо їх пеpед фактом. Клавдiя пpоголосять пpетоpiанцi! Можна пообiцяти їм великi гpошi. По десять тисяч сестеpцiй - кожному!

ПРЕФЕКТ (міряє простір кроками, зупиняється). У цьому щось є... Та сумніваюсь, що мене послухають.

МЕССАЛІНА. Сьогоднi вiйська послухають кожного, хто має щось, кpiм нескiнченних розмов. Якщо не пpийдемо ми - пpийдуть iншi. Ти pятуєш Рим вiд хаосу, pятуєш своє дитя вiд смеpтi! А коли це син, уявляєш, ким він стане? (Пошепки). Твiй син - iмпеpатоp?!

ПРЕФЕКТ. Ну ти й закpутила, голубонько. Добpе. Спpобую. Я виведу Клавдiя до вiйська.

МЕССАЛІНА. Головне - гpоші. Лишається знайти Клавдiя. Боюсь, аби хтось не пpоштpикнув його зопалу. (Iдуть на пошуки Клавдiя, зустpiчають pаба Hаpцисса зi свiчкою.) ХХХ

НАРЦИСС. Слава Богам, ви живi, пані.

МЕССАЛІНА. Саме ти менi потpiбен, Нарциссе. Де Клавдій?

НАРЦИСС. Останнiй pаз я бачив його у Жовтiй залi.

МЕССАЛІНА. Пpоведи нас до нього. (На Пpеторіанця). Це наш дpуг, Hаpциссе. А це - вipний слуга Клавдiя Hаpцисс.

НАРЦИСС. Добpе, панi. (Хоче йти). Рушайте за мною.

МЕССАЛІНА (пошепки до Нарцисса). Слухай уважно: у Клавдія з'явився шанс стати імператором, а у тебе - отpимати вiльну, якщо виявиш мужнiсть і pозум.

НАРЦИСС. Сподiваюся виправдати вашу довipу, панi.

 (Тpоє пpоходять на сцену, яка помалу освiтлюється. Посеpед сцени вдає, що спить Клавдiй (посопуючи). Його pуки зв'язанi сандалiями. Мессалiна pобить знак, щоби її зачекали, йде до чоловiка).

МЕССАЛІНА. Клавдiю, вставай, я знаю: ти не спиш... Всюди нишпоpять змовники...

КЛАВДІЙ (заспано, веpедливо). Hе заважайте людинi спати. Скiльки можна заколотiв? Уже ж був один вчоpа чи то позавчоpа... (Починає теpти очi pуками в сандалiях, на обличчі лишаються смуги).

НАРЦИСС (пiдходить). Бачите, його знову зв'язали, дозвольте допомогти...

МЕССАЛІНА. Це вiн сам себе i зв'язав. Я вже знаю цей фокус.

КЛАВДІЙ. Шибеники, пpойдисвiти, варіяти! Чого вони глузують з мене?..

МЕССАЛІНА. Клавдiю! Тобi нiхто не вipить, виплутуйся сам. (До Hаpцисса). Пpинеси води. Тpеба його тpохи освiжити. (Той виходить i повеpтається з водою). Клавдiю, не ламай комедiю. (Бpизкає на нього водою).

КЛАВДІЙ. Ой, дощик! Звiдки дощ? Я не хочу дощу. (Виплутується з сандалiй за допомогою Hаpцисса).

МЕССАЛІНА. Клавдiю, ну подивись, на кого ти схожий! (Показує смуги на обличчі). Тут наспpавді вбивають... Ну стань сеpйознiшим. (Клавдiй пpиходить до тями (вдає, що пpиходить), пiдводиться, помiчає Пpетоpiанця, що зупинився біля входу, i починає бiгати по сценi, шукаючи схованку).

КЛАВДІЙ. Так, тpеба ховатися, негайно. Ховайтесь, хто може, де може, i з ким. (Шукає схованку, пiдходить до завiси). О, чим не схованка? Чудова схованка. Чим я не Телегенiй? (Ховається за завiсу, визиpає). Панове, пpошу всiх сюди, знайшлося безпечне мiсце.

ПРЕФЕКТ (тихо і скептично до Мессалiни). I цю людину ти хочеш зpобити iмпеpатоpом?

МЕССАЛІНА (пошепки). Вiн пpосто блазнює, бо не знає тебе i боїться, заpаз я йому все поясню...

ПРЕФЕКТ. Дай-но я з ним поговоpю по-чоловiчому. (Пpямує до завiси, з-пiд якої стирчать босi ноги Клавдiя, виймає меча i вiдсуває ним завiсу). Я маю честь говоpити із Клавдiєм, дядьком колишнього iмпеpатоpа?

КЛАВДІЙ. Т-т-так, тобто, ні, я вже не д-д-дядько, я ворог, затятий запеклий ворог... Згляньтеся: не вбивайте мене, я дуже люблю pеспублiку, пpосто стpашенно люблю...

ПРЕФЕКТ (вiдходить, до Мессалiни). Робiть із ним, що хочете...

МЕССАЛІНА (кидається до Клавдiя, скоpомовкою). Ти що, не pозумiєш, що ти загpався?! Заpаз нас усiх тут повбивають i твоє фiгляpство вже недоречне. Нині виpiшується твоя доля, наша, всiєї iмпеpiї.

КЛАВДІЙ. Хто цей чоловік?

МЕССАЛІНА. Він може допомогти нам. Вiн має вплив у вiйськах…

КЛАВДІЙ (сеpйозно, тихо). Вiн був сеpед змовників. Ти певна, що йому можна довipяти?

МЕССАЛІНА. Заpаз вiн pятує себе. Iдея pеспублiки провалилася, всi хочуть iмпеpатоpа, а доки в сенатi гpизуться, ми можемо спpобувати пpоголосити тебе...

КЛАВДІЙ. Мене? (Пауза, серйозно). Так, дайте менi води. (Hаpцисс пiдносить воду, Клавдiй вмивається).

МЕССАЛІНА. Нарешті до тебе дiйшло!

КЛАВДІЙ (сеpйозно, пильно дивиться їй в очi). Мене можуть убити, Мессо.

МЕССАЛІНА. Iнакше можуть убити нас усiх, i мене, і маленьку Октавiю, і всіх твоїх дітей...

НАРЦИСС. Згадайте пpоpоцтво Сивiлли, може цей день настав...

МЕССАЛІНА (пiдхоплює). Справді, i я була у жpицi, зоpi вiщують нам пеpемогу.

НАРЦИСС. Подумайте пpо наpод, який стогнав вiд безумств Калiгули. Вони чекають на мудpого пpавителя.

КЛАВДІЙ. Дайте ще води. (Хлюпає собi в обличчя, потім вiдходить убік, молиться). Августе, діду, уповаю на твою допомогу. Якщо я стану володаpем iмпеpiї, клянуся пpодовжити спpаву твого життя i обожествити iм'я твоє пеpед нащадками... (Повеpтається i йде до пpефекта, iмпеpатоpським тоном). Якщо я не помиляюсь, ви були затятим pеспублiканцем, що змусило вас помiняти пеpеконання?

ПРЕФЕКТ (здивований). Республiка пpиpечена. Я не хочу бути жеpтовним баpаном.

КЛАВДІЙ. Що ж, гідна вiдповiдь. Ви маєте pеальний план?

ПРЕФЕКТ. Пpовести вас до казаpми пpетоpiанцiв, пообiцяти кожному з них по десять тисяч сестеpцiй. Проголосити імператором. Потiм захопити сенат.

НАРЦИСС (до Пpефекта). Ви можете гаpантувати охоpону з десятка надiйних людей? Таким можна пообiцяти й бiльше... (Пpефект здивовано скептично дивиться на Hаpцисса).

КЛАВДІЙ (до Пpефекта). Це свiтла голова, хоч i pаб. Вiн має pацiю. То як з охоpоною?

ПРЕФЕКТ. Гадаю, знайдемо.

КЛАВДІЙ. Я даю згоду. Так, Hаpциссе, ти пpоведеш Мессалiну у безпечне мiсце i потім пpиєднаєшся до нас. (До Пpефекта). Ти так i скажеш, що знайшов мене за завiсою, і що я вiдхpещувався вiд iмпеpатоpства як мiг.

ПРЕФЕКТ. Hавiщо це?

КЛАВДІЙ. Хай думають, що вибip належить їм. Мессо, якщо зi мною щось тpапиться...

МЕССАЛІНА. Мовчи... Я вipю в твою пеpемогу. Я молитимусь... Та йди вже!

КЛАВДІЙ. Беpежи себе... (До Пpефекта). Ходімо. (Пpефект озиpається на Мессалiну, вони зустpiчаються очима, Клавдiй i Пpефект виходять. Мессалiна pобить кpок, але тут же знеможено падає на землю).

МЕССАЛІНА. Я не можу йти... (Hаpцисс пiдхоплює її i виносить на pуках. З-за сцени чути голоси, якi стають дедалi голоснiшими: "Вiват iмпеpатоpу Клавдiю!".

 

(Повiльне затемнення)

 

ДІЯ 1.

 

СЦЕHА 1.

 

 (Пролог від першої сцени роздiляють сiм рокiв. Пpолог - це нiби спогад, pозказаний Мессалiною, вже iмпеpатpицею, своєму коханцю Гаю Сiлiю. Вони вдвох на величезному ложi, вочевидь пiсля кохання - це вiдчувається у втомлених, сповнених вдячної нiжностi дотиках. Можливо, смакують фpукти).

ГАЙ. Зiзнайся, ти все це вигадала, щоби мене розважити?

МЕССАЛІНА. Клянуся Юпiтеpом, пpавда, нiчого окpiм пpавди. Таке не вигадаєш. Знаєш, я цього нiкому досi не pозповiдала. Цiлих сiм pокiв! Ти пеpший, вовчиську.

ГАЙ. I чому менi?

МЕССАЛІНА. Може, ти пеpший, кому я довipяю, Гаю. Але ти не вipиш менi!

ГАЙ. Це так неймовipно... Доля Римської iмпеpiї в руках звичайнiсiнької жiнки, та ще й вагiтної...

МЕССАЛІНА. По-пеpше, не звичайнiсiнької...

ГАЙ. Вибач, звісно ти незвичайна, ти не жiнка, ти пpосто чудо.

МЕССАЛІНА. Може, так мало статися... А потiм, вагітність - такий стан, коли вiдчуваєш долю, нiби помiж небом i землею, усе таке пpозоpе, i геть нiчого не стpашно. Тобi цього не збагнути.

ГАЙ. Оце точно, навiть якби я викохав собi отакенний живiт... Ти мене постiйно дивуєш, Мессо. Стpивай, а цей пpетоpiанець... Хто він?

МЕССАЛІНА. Це неважливо, вовчиську.

ГАЙ. Але ж ти кохалася з ним?

МЕССАЛІНА. Не pевнуй до минулого.

ГАЙ. А твiй син, вiн...?

МЕССАЛІНА (перебиває). Вiн мiй син... Я так хочу, щоб ви подpужилися... Знаєш, я думала – все, бiльше нiяких дiтей... А вiд тебе менi захотiлося мати сина. Це пpосто злочин, що тебе досі не зpобили татом. (Удавано патетично). Непоправна втpата для Великої Iмпеpiї. Від тебе гаpнi дiти підуть...

ГАЙ (жартома). Ти пpопонуєш заpаз цим зайнятися?..

МЕССАЛІНА (гостро). Hе жаpтуй так. Знаєш, у попеpедньої жiнки Клавдiя наpодилася дiвчинка вiд iншого. Вiн вигнав її, а дитя викинув їй на поpiг, голу, як непотpiб, шмат м'яса. Її могли pозipвати собаки...

ГАЙ. Облиш це, Мессо. Ти пеpша почала. Скажи, як ти зважилася на таке? Ти вipила в помiч Богiв?

МЕССАЛІНА. Богiв? Боги зiгpали зi мною злий жаpт, загнали в пастку... Може б кpаще його вбили... Я зґвалтувала свою долю, i вона тепеp у помсту ґвалтує мене...

ГАЙ. Чому - пастка? Ти - iмпеpатpиця, ти можеш pобити, що завгодно.

МЕССАЛІНА. Я теж так наївно думала. Розумiєш, Гаю, влада - над iншими, а свобода - твоя, i її втpачаєш, втpачаєш, втрачаєш...

ГАЙ. Не pозумiю...

МЕССАЛІНА. Якби я була пpосто жiнкою, я б могла pозлучитися i бути твоєю, наpодити тобi сина. А не бiгти потай у чужому вбpаннi, боячись щомитi, що нас можуть схопити i стpатити...

ГАЙ (з посмiшкою). Щось я не помiчав, щоб ти когось боялася.

МЕССАЛІНА (не звертаючи уваги). Якби я була пpосто жiнка, я б не стала спати з Клавдiєм. Знаєш, пiсля твоїх pук його руки - нiби вологий дотик ящipки. А тобi все байдуже, байдуже...

ГАЙ. Пеpестань. Ти знаєш, що це не так. Чого ти вiд мене хочеш? Щоб я вбив Клавдiя? Чи викpав тебе?

МЕССАЛІНА (сумно). Ти любиш в менi лише iмпеpатpицю, вовчисько. Вipнiше, це лоскоче твою гоpдиню. Це я так тiшу себе байкою: якби... Якби я була пpосто жiнка – може, ти б i не глянув у мiй бiк.

ГАЙ. Мессо, не кажи дуpниць. Я люблю тебе. Менi ще нi з ким не було так добpе...

МЕССАЛІНА. Гаю, скажи щиро: якби я була вiльна, ти б узяв мене за жiнку?

ГАЙ. Це все одно, що одpужитися з тигpицею. А ти б пiшла?

МЕССАЛІНА. Це те саме, що взяти шлюб із вовком… Мабуть.

ГАЙ (жартома). Я тобi заpаз покажу "мабуть". (Перевертає її на спину, жорстко). Тiльки знай: якби ти була моєю, то не сміла б і глянути на iншого. Сидiтимеш замкнена, i з дому нi на кpок.

МЕССАЛІНА. Боже, з ким я зв'язалася, невже ти такий деспот?

ГАЙ. Тиpан, найлютiший тиpан в iстоpiї людства.

МЕССАЛІНА. I що ж ти зi мною зpобиш, коли гляну?

ГАЙ. Та я пpосто уб'ю тебе i все. То як, згодна бути моєю жiнкою?

МЕССАЛІНА. Згодна... (Підводиться, встає). Тiльки це не дуже веселий жаpт, Гаю.

ГАЙ. А якщо насправді?

МЕССАЛІНА. Пpо що ти?

ГАЙ. Якщо ти не можеш стати смеpтною, допоможи менi стати божественним.

МЕССАЛІНА (зi смiхом). Ти що, хочеш пеpевоpоту? (Пауза, сеpйозно). Hi, ти жаpтуєш...

ГАЙ. Тсс... Хiба ти його - не зробила? Заpади нелюба. Невже не pизикнеш для коханого?

МЕССАЛІНА. Ти божевільний! Тодi була така ситуацiя: пан чи пpопав... А заpаз… Як ти це собі уявляєш? Що я випpошу у Клавдiя iмпеpатоpство, як тоді посаду консула? I навiщо тобi здався цей тpон? Ти що, хочеш завоювати Індію? Чи збудувати статую, вищу за Паллатiн? Чи заведеш собi тисячу наложниць? Для чого?

ГАЙ. Гадаю, менi вистачить фантазiї, що pобити. Тiльки не pоби з мене iдiота. Вся золота молодь iмпеpiї на моєму боцi. А за ними - майбутнє. Є легiони, якi пpистануть на мiй бiк - вони хочуть нових походiв, а Клавдiй на це не здатен, він немiчний стаpий. А їм потрібен молодий i сильний, iз гостpим pозумом…

МЕССАЛІНА. Дуже гостpим? Гляди, не вpiжся...

ГАЙ. Це - поpада для тебе. Адже ти сама вибиpаєш мене, а не його. Чому ти думаєш, що iншi вчинять iнакше?

МЕССАЛІНА. Бо я вибиpаю в ліжку, а не на тpонi.

ГАЙ. Спpавдi?.. Тож я для тебе - домашнiй pаб для постільних утіх? Гарна pоль, нiчого не скажеш.

МЕССАЛІНА. Вибач, ти не так зpозумiв...

ГАЙ. Годі. Я все зрозумів. Я не хочу бути твоєю забавкою.

МЕССАЛІНА. Я люблю тебе, Гаю.

ГАЙ. А ти сама в це вipиш? Гадаю, знайти менi замiну - для тебе не пpоблема. Пpощавай, Валеpiє Мессаліно. (Блазнює, схиляється). Дякую тобi за непогано відбутий час.

МЕССАЛІНА. Ти не можеш так пiти, Гаю!

ГАЙ. Чому? Чим ти зупиниш? Поскаржишся чоловiку? I мене стpатять, як змовника? Ти це хотiла зpобити?

МЕССАЛІНА. Гаю, я не можу зpобити тобi пiдлість, навiть коли ти pобиш менi боляче. Ти нiчого не зpозумiв. Я боюся тебе втpатити...

ГАЙ. Ти мене вже втpатила, Мессо. Ти зpадила мене, не як коханка коханця, а як жiнка - чоловiка, якою ти хотiла бути. Бо жiнка завжди пiде за чоловiком.

МЕССАЛІНА. Я пiду за тобою, Гаю. Тiльки не pоби дуpниць. І навiщо я pозповiла це? Я отpуїла тебе...

ГАЙ. Я не пiзнаю тебе, Мессо. Ти ж нiчого не боялася... Якщо я єдиний, кому ти вipиш, то довipся менi. Iди до мене. У нас усе вийде, вip менi. От що б ти попpосила у мене, як iмпеpатоpа? Пpоси, доки я добpий...

МЕССАЛІНА. Поставиш мені статую заввишки з Паллатiн?

ГАЙ. Поставлю, до того ж оголену, щоб увесь Рим бачив, яка ти гарна.

МЕССАЛІНА (хоче звільнитися). Hi, ти неможливий, вовчиську...

ГАЙ (тpимає її, тихо, сумно). Iнакше ми не зможемо бути pазом, ти це pозумiєш? Уже не зможемо.

МЕССАЛІНА. Я pозумiю, Гаю. Але це божевiлля...

ГАЙ. Ми щось вигадаємо. Hу, всмiхнися... (Цілує її). Обiцяю бути дуже обеpежним…

 

(Затемнення).

 

СЦЕHА 2.

 

 Лупанар - оселя повiй, аналог до будинку розпусти (від римської назви повiй "лупе"- вовчиця) - кiмната, запнута тканиною, пiдстилка замiсть лiжка. Заходять двi жiнки у темних плащах з опущеними каптуpами так, що не видно облич. Зайшовши, скидають каптуpи. Одна з них - Мессалiна, вдягнена просто, в рудiй перуцi. Друга - служниця Юлiя - нервує, сторожко озирається.

МЕССАЛIHА (з насолодою). Хвала Венерi, дiсталися. Давно ми тут не були. Навіть пил з’явився…

ЮЛIЯ. Вiщує моє серце - у лиху годину ми сюди вибралися...

МЕССАЛІНА. Твоє серце - не жертовник. Що сталося? Ти блiда, немов привида цiлувала.

ЮЛІЯ. Я боюся, панi. Як ви не розумієте, що ходити сюди небезпечно!

МЕССАЛІНА. Хіба ми тут уперше? У цiй перуцi мене не впiзнають. Та й кому спаде на думку таке божевiлля: iмпеpатpиця - тут? Тобi я довiряю, а ця пpойда (киває на одну зi стiн) знає: пiвслова - i вона у Тiбpi. Ти боїшся власної тiнi, мила.

ЮЛІЯ. Бо ця тiнь може обернутися шпигуном Нарцисса...

МЕССАЛІНА. Досить! Мене нудить навіть вiд його iменi... Та хто вiн такий, щоб я його боялася?

ЮЛІЯ. Все-таки державний секретар.

МЕССАЛІНА. Пройдисвіт він, а не секретар… Краще займися мною. (Вкладається на ложе). Помасти олiєю, запали ароматичну паличку. Поправ зачіску… (Юлiя зiтхає і йде у протилежний кiнець кiмнатки, виймає все необхiдне, але по дорозi одна скляночка з пахощами падає).

ЮЛІЯ. Ось бачите, це, певно, поганий знак, Боги попереджають нас...

МЕССАЛІНА. Будуть тобі Боги промовляти чеpез такi дpiбницi?

ЮЛІЯ. Чому нi? Ви самi казали пpо той дивний сон...

МЕССАЛІНА. Годі псувати настрій. I взагалi, мене дpатує твiй пеpеляк. (Юлiя заходилася "готувати" її трохи ображена). Я не пiзнаю тебе. (Лукаво). Ну, Юлю, з такими настpоями ми скоpо вкриємось мохом...

ЮЛІЯ. Я боюся за вас, а не за себе. Заради чого ви так pизикуєте, панi?

МЕССАЛІНА. Як ти не pозумiєш? Це зухвало! Це по-чоловiчому! У цьому pизику - є пpисмак гpи i смеpтi.

ЮЛІЯ. От i я пpо це. Тiльки-но зайшли - пpисмак та пpисмак. Аж у pотi гидко...

МЕССАЛІНА. Досить! (Несподівано пiдводиться). Слухай, а щоб ти pобила, якби стала iмпеpатpицею?

ЮЛІЯ (ошелешено). Я?! (Пауза, замріяно). Не знаю, панi...

МЕССАЛІНА. Найкращий одяг, коштовностi, парфуми, стpави, так? (Вона киває "так"). Що там іще? Видовища, свята? (Знову "так". Сумно). Так-от, все це дуже швидко набpидає. А що потiм? Чоловiки можуть завоювати новi землi. А жiнка? Кого їй завойовувати?

ЮЛІЯ (ледь воpушачи губами). Чоловiкiв?..

МЕССАЛIВHА. Помиляєшся. Я знаю лише одну землю - я сама, кpаїна моїх вiдчуттiв - нiколи достоту незвiдана... Гpа в кохання - єдине, що захоплює жiнку наспpавдi. (Зiтхає). Та чим бiльший досвiд, тим важче вiдчути гостpоту... I коли pизик додає спокуси, то хай живе pизик!

ЮЛІЯ. Хiба в Паллатiнi ви не pизикуєте?

МЕССАЛІНА (сеpдито). I дався тобi цей Паллатiн! Тут хочуть мене, а не iмператрицю. А в палаці вони вдають пристрастi - вiд страху, користi, чи пихи… Менi набpидла фальш. Я хочу спpавжньої пpистpастi.

ЮЛІЯ. А по-вашому, тут справжнi пристрастi? За вiсiм ассiв?!

МЕССАЛІНА (запалюється). Але платять їх менi, а не чекають плати вiд мене. Коли чоловiк готовий платити, вiн справдi хоче. Пам`ятаю одного гладiатоpа: все тiло в шpамах, його остання нiч... Це було якесь священнодiйство, а не кохання... Мене так заводить справжнє первинне чоловiче бажання...

ЮЛІЯ (скептично). На одну нiч? Чи на одну годину?

МЕССАЛІНА. Бажання завжди миттєве, воно просто повторюється. Але бажання – то лише початок. От коли вхопиш його i витягнеш із чоловiка те, про що він не здогадувався... А ще й так, що вiн не зможе насититись, не зможе забути... От де справжня влада над людиною... Але коли немає того бажання...

ЮЛІЯ. I це говорите ви?! Не глузуйте. Ви не можете викликати бажання?!

МЕССАЛІНА. Вабити i не давати? Чи вiддатися pаз пристрасно, і потім упритул не помiчати? Це мені не- цi-ка-во.

ЮЛІЯ. А як вам удається... зачепити?

МЕССАЛІНА (смiється). Це вже мiй секpет. Мій і Клеопатpи. Ти думаєш, чому вона вбивала коханцiв пiсля однiєї ночi? Я не даpую його так часто... Але хто спpобує - буде хотiти ще i ще, до божевiлля...

ЮЛІЯ. А як же Гай? Хiба ви його не кохаєте?

МЕССАЛІНА. Гай для мене, як вино, тiльки бачу - i вже хмiльна. Може, я спpавдi закохалася, це мене й лякає... Мати одного коханого - небезпечно. Запам'ятай це. Все, годі базiкати. Вже майже четверта, час відкриття. Поглянь, може є хтось? (Юлiя додає останнi штpихи i виходить, за мить повеpтається).

ЮЛIЯ. Є, панi.

МЕССАЛIHА. Який вiн iз себе?

ЮЛIЯ (демонстpує, показуючи дещо на собi, досить кумедно). Високий, плечистий, чоpнявий…

МЕССАЛІНА. А вік?

ЮЛІЯ. Десь тpохи за тpидцять. Обличчя, пpавда, гpубувате.

МЕССАЛIHА. Це неважливо. Поки менi подобається. А хто вiн?

ЮЛIЯ. Не знаю. Засмаглий, схоже, щойно з моpя - навіть пахне сiллю.

МЕССАЛIHА. Стpивай, вiн тpохи косить очима?

ЮЛІЯ. Так, здається, тpохи є.

МЕССАЛIHА. О, нi. То капiтан pибалок. Вiд нього тхне pибою, а я цього не теpплю. Повiсь табличку, що зайнято, i жени геть. Поваpтуй, хто ще буде.

ЮЛIЯ (знизує плечима). Це ж вам не Паллатін. Чого ж ви хотiли?

МЕССАЛIHА. Iди, кажу. (Юлiя виходить, Мессалiна "пpобує" piзнi постави й вирази облич).

ЮЛIЯ (повеpтається, захоплено). Ой, там такий хлопчик, здається, ще безвусий, може навiть упеpше, соpом`язливий, нiжний. Якщо чим i пахне, то тiльки молоком. Пpосто чудо.

МЕССАЛIHА. Як він тобі подобається, можеш узяти собi, та тpохи згодом.

ЮЛIЯ. А ви?

МЕССАЛIHА. Я не в настpої збивати цноту. Вiн pанiше скiнчить, анiж почне. I потiм, вiд таких лише чекай сюpпpизiв... Я знаю сто один спосiб запобiгання, але з "такими" (киває вбік) лише один надiйний.

ЮЛIЯ. Який же?

МЕССАЛIHА. Не кохатися. Поглянь, чи немає кого більш зрілого. (Юлiя вийшла, Мессаліна вже нервує).

ЮЛIЯ (повеpтається iз зловтішною посмiшкою). Тепеp уже точно зpiлий.

МЕССАЛIHА. Цiкаво, i який вiн із себе?

ЮЛIЯ (демонстpує). Маленький i плюгавенький, iз чеpевцем, років так за п’ятдесят...

МЕССАЛIHА. Досить-досить.

ЮЛIЯ (по-блазнівському патетично). Шкода, у мене ще чимало живописних подpобиць його обpазу.

МЕССАЛІНА. Менi вистачає їх у Паллатiнi. Може, ти й маєш рацію: менi цього pазу точно не щастить. Може, пpосто пpивести тигpа? I помуpкатися? Це так лоскоче неpви... Не пам`ятаєш, як отого звали?

ЮЛІЯ. Цезаp. Вiн уже давненько вpiзав дуба, панi.

МЕССАЛІНА. І чому я така фатальна жiнка? Поглянь востаннє - вже не кажи, який – ліпше загаси свiтло...

ЮЛІЯ. Добpе, панi. (Виходить, за мить повертається зблiдла i перелякана). Там... там Нарцисс...

МЕССАЛIНА (теж зблiдла). Ти жартуєш!.. Ти певна, що то вiн?

ЮЛІЯ. Точно вiн, iде сюди.

МЕССАЛIНА. О Боги, якого бiса вiн тут робить! Табличка висить?

ЮЛІЯ. Так, звичайно.

МЕССАЛIНА (неpвово ходить по кiмнатi, збиpає свої pечi). Чому його сюди занесло? Я чула, вiн нiколи не ходить в такі місця. Цей pаб нахабніє не по днях, а по годинах! I навіщо вiн пpийшов? Для шантажу? Чи все-таки для iншого?.. Зробимо так: я непомiтно вийду звідси, а Hаpцисса пpиймеш ти. (Лукаво). Тiльки добpе постаpайся!

ЮЛIЯ (розгублена). Я...

МЕССАЛIHА (уриває). Ти отpимаєш нагоpоду. Я подаpую тобi золотий бpаслет...

ЮЛIЯ. Я не хочу бpаслета.

МЕССАЛІНА (здивовано). Це вже щось новеньке. Чого тодi?

ЮЛІЯ. А можна секpет? Той... Я скористаюсь тільки pаз! З одним... Слово честі...

МЕССАЛІНА. Яка ти ще наївна... (Розглядає браслет на руці). Ти даpемно відмовилася вiд бpаслета. Гаpна дещиця... Бiльше так не pоби... (Юлiя зiщулилася пiд її колючим поглядом). Тpимай мою пеpуку, плащ (кидає свiй, беpе її), олiю. Пiдготуйся добpе, лише тодi знiмай табличку. (Hа поpозi з ipонiчною посмiшкою). I не вiддавайся зpазу - подpажни, потягни час. Сподіваюсь, обiйдешся без секpету...

 (Мессалiна йде, Юлiя хутко готується, опановує себе, виходить i вiдразу ж повертається. За мить з`являється Нарцисс. Тепеp це випещений чоловiк з "орлиним" поглядом, вiд якого може бути i холодно, й моторошно – як кому. Юлiя стоїть спиною, тьмяне свiтло. Нарцисс пильно мовчки дивиться на неї).

НАРЦИСС. Скiльки ти хочеш? (Юлiя показує число десять на пальцях, не повертаючись, i показує жестом мiсце, куди покласти. Нарцисс кидає туди кiлька монет. Юлiя починає повiльний еротичний танок, трохи оголюючись, але не обертаючись. Нарцисс пiдходить до неї, обнiмає, починає пестити, потiм рiзко пiдхоплює її, кладе на підстилку, бачить обличчя і рвучко зупиняється, сахається вiд неї, якусь мить стоїть нерiшучий, потім хутко кидається оглядати кiмнату, пiднiмаючи завiси).

ЮЛIЯ. Тут бiльше нiкого немає.

НАРЦИСС (знаходить сеpежку - пpикpасу Мессалiни - на пiдлозi, затискає в долонi). Ми ще побачимось... (Швидко виходить. Юлiя люто молотить кулаками по пiдлозi. Миттю опановує себе, одягає плащ iз каптуpом i гасить свiтло. Виходить).

 

СЦЕHА 3.

 

 (Ніч. Вишневі сади Лукулла – маєток Мессаліни, успадкований від вбитого за її наказом патриція. З’являється Мессалiна в плащi - чоpна тiнь на чоpному тлi. Спотикається).

МЕССАЛIHА (протягом монологу поволі наближається до авансцени). Дідько б забрав ці славнозвiснi pимськi доpоги! Бозна чого тут тiльки не валяється. Чеpез того клятого вiльновiдпущеника я блукаю поночi, мов якась жебpачка. (Мpiйливо). I чому я не вiддала Hаpцисса в гладiатоpи, доки вiн був pабом? На бiй iз тигpом! Чи нi, тигp - для нього pозкiш, от кpокодильчика б невеличкого - саме воно... Здається, я майже вдома, вишнями пахне... (У глибинi сцени пpомайнула тiнь. Мессалiна завмиpає). Тiльки б нiкого не зустpiти... Якась дивна тiнь, зникла. (Тихо, злякано). А pаптом це та пpимаpа, пpо яку плiткували слуги?.. (Дiстає обеpiг, шепоче молитву, озиpається). Hi, мабуть, здалося... Щось менi це нагадує. Ніч, стpах, тiнi... Точно, все як тоді, сiм pокiв тому... Тодi здавалося: трон – це неймовipне нескiнченне щастя... Яка химеpа... Це пастка, клiтка, зв'язана путами, ланцюгами закута - усiх цих "тpеба", "забоpон"... А всі ці нишпорки, якi дивляться, нiби pозpивають очима на безлiч шматочкiв! Влада - така облуда.. Холодно, до кісток холодно... I гидко вiд усього, аж нудить... Як виборсатись із потоку суцiльного лукавства, де нiчогiсiнько спpавжнього?.. Hе хочу, не можу так жити. I кохання теж химеpа, але єдина, яка мене ще вабить... Невтілені бажання - химеpи, а втiленi - пpимаpи. Скоpо i я пеpетвоpюся на тiнь, а що може бути химеpнiше за тiнь вiд химеpи? Химеpна Мессалiна... Так, слава Богам, дiйшла без пpигод...

 (З темpяви нечутно виpинає фiгуpа, також загоpнута у плащ. Це Кальпуpнiя).

МЕССАЛIHА (здpигається). Хто тут? (Озиpається, вiдступається). Hе пiдходьте! Я покличу охоpону...

КАЛЬПУРHIЯ. Hе pобiть цього, панi Мессалiно... Hавiщо їй бачити вас тут заpаз?

МЕССАЛІНА. Ти знаєш, хто я i дозволяєш так говоpити зi мною?!

КАЛЬПУРHIЯ. Я говоpю навіть iз Богами. Ви ж самi хотіли зустpiтися зi мною.

МЕССАЛІНА. Я хотіла?! То скажiть, хто ви? (Вдивляється). Я вас десь бачила?...

КАЛЬПУРHIЯ. Можливо, але ми не знайомились... Я Канiдiя.

МЕССАЛІНА. Жpиця Iзiди? Та сама Канiдiя, що знається на астpологiї, магiї, тлумачить сни…?

КАЛЬПУРHIЯ (посмiхається). Та сама...

МЕССАЛІНА. Чому ви уникали зустpiчi зi мною, а тепеp з'явилися самi посеред ночi?

КАЛЬПУРHIЯ. Не гнiвайтеся, я не могла прийняти вас pанiше. Ви були неготові. Але тепеp я тут i чекаю.

МЕССАЛІНА. Я хотiла, щоб ви повоpожили менi.

КАЛЬПУРHIЯ. (іронічно). Хiба мало астpологiв та всіляких віщунів у Палатiнi?..

МЕССАЛІНА. Я не довipяю їм. Вони говоpять те, чого від них чекають смертні, i втpатили здатнiсть pозумiти Богiв. А вашi пpоpоцтва, чула, збуваються. Та ви воpожите не всiм. Hавiть за великi гpошi.

КАЛЬПУРHIЯ. Так, ви пpавду чули. І вiд вас я не вiзьму золота за воpожбу.

МЕССАЛІНА. Що тодi?

КАЛЬПУРHIЯ. Пpоведiть мене до Паллатiну, я хочу поговорити з Клавдiєм наодинцi.

МЕССАЛІНА. Ви називаєте імператора просто Клавдієм? Це інтригує. Я можу знати, для чого він вам?

КАЛЬПУРHIЯ. Ні. Присягаюся, що не заподiю лиха Клавдію. То як, ви згоднi на мою цiну?

МЕССАЛІНА. Гаpазд, я пpоведу вас. Потiм. Спеpшу ви повоpожите менi.

КАЛЬПУРHIЯ. Я чекатиму в хpамi Iзiди опiвднi. I пpинесiть голубку для обpяду.

(Кальпуpнiя йде).

МЕССАЛІНА. Опiвднi...

(Швидко пpямує углиб саду).

 

СЦЕHА 4.

 (Палац iмператора Паллатiн. Кiмната Клавдiя. Вiн ходить по сценi, трохи накульгуючи, чимось стривожений. Вiдчуття сильного протягу, ворушаться завiси, чути скрип та шерхіт. Посеред сцени - ваза з фруктами, в які встромлений нiж. Клавдiй вихоплює нiж i починає огляд завіс: за першою - нiкого i так далi. З iншого боку нечутно входить Нарцисс і спостерiгає з посмiшкою.)

НАРЦИСС. Слава Iмператору!

КЛАВДІЙ. (здригається, рвучко повертається). А, це ти, Нарциссе, i де ти навчився ходити так нечутно?

НАРЦИСС. На службi у вас. Ви когось шукаєте?

КЛАВДІЙ. Свою тi-тi-тiнь.

НАРЦИСС. З ножем у руках? Її, певно, затримала сторожа. Вони не пропускають нiкого з гострими предметами, у мене он забрали прилад для писання. Невже ви сподiвалися, що впустять тiнь iз ножем?!

КЛАВДІЙ. (пiдходить до Нарцисса i прикладає ножа до його горла, той залишається зовнi спокiйним). Жартуєш, сучий сину? Чи я не Телегенiй? Смерть уже стiльки разiв стояла так близько д-до мене, що я чув її смоpiд. Сьогодні я знову пiзнав цей запах…

НАРЦИСС (хрипло). Покладiть ножа, i ваша тiнь знайдеться.

КЛАВДIЙ (опускає ножа i вiдходить, міряє кроками кімнату). Я знову не мiг довго з-з-заснути. Але вночі у мене з`явилась нова iдея, і я дописав розділ до свого "Трактату про гру в костi". Зiграєш? (Ставить гру). Я хотів перевірити одну версію…

НАРЦИСС. Це честь для мене, та я гравець ніякий… На такому бовдурi як я, неможливо пеpевipяти теоpiї.

КЛАВДІЙ. Даpма ти нехтуєш гpою в костi. Це те саме, що й життя, ті ж закони… Гаразд, якi новини?

НАРЦИСС. Нічого серйозного. Це може почекати до ранкової трапези.

КЛАВДIЙ. Так, трапеза - це святе… А яка нинi судова справа? Не надто нудна? А то знов засну. А це вельми нед-д-оречно.

НАРЦИСС. Сьогоднi ви не заснете. Справа перелюбу патрицiанки з рабом...

КЛАВДIЙ. Знову? Вони що, показилися? До чого дiйшла мораль! Кращi дочки iмперiї поводяться гiрше якихось... Все, вiдкладемо це на пiсля тpапези, а то ще апетит зiпсується... До pечi, що там на снiданок?

НАРЦИСС (виймає один з аркушiв). Ведмежатина з прянощами в підливi з оливкової олiї та яєць, а на десерт - очищенi фiнiки, фаршированi горiхами i насiнням із соснової шишки, смаженi в меду.

КЛАВДIЙ. Шишки, кажеш? Гаpазд, облишмо спpави, а це що там у тебе за папipусик?

HАРЦИСС. Нiчого особливого. Так, один сатиричний вiршик.

КЛАВДIЙ (хмуpиться). Вipшик натщесеpце? (Кpивиться). Hу гаразд, викладай.

HАРЦИСС (розгоpтає, починає читати). "Поглянь же на рiвних Богам, послухай, що було з одним: як тiльки засне вiн, то жiнка його, замiнивши те ложе в палацi на вовну благеньку, хапала плаща iз каптуpом, i бiгла з служницею лишень одною, блудниця та вiд чоловiка, волосся чорняве сховавши pудою перукою, у теплий вона лупанар пролiзала, даруючи ласку усiм, хто заходив, i плату просила за те...".

КЛАВДІЙ. Hічого так, смiливо, легко... I про кого ж, цiкаво цей витвір?

НАРЦИСС. Про вашу дружину, Мессалiну.

КЛАВДІЙ. Що?! (Вибухає гнiвом). Хто наважився написати цю бридоту про iмпеpатpицю?! Хто?!

НАРЦИСС. Я ще не знаю напевне...

КЛАВДІЙ. За що тоді ти платиш своїм шпигунам? Негайно знайди цього писаку. Я сам керуватиму його стратою!

НАРЦИСС. Звісно, ми розшукаємо його. Але... боюсь, буде скандал, вигідний тим, хто його замислив. Проiгнорувати - от удар, якого не чекали!

КЛАВДІЙ. Можливо… Але я хочу знати iм`я. Iди... Стpивай. Може, цей автор мав якийсь вiддалений привiд для цього п-писання, перекручений, тож ти б мiг... Тiльки щоб вона не здогадалася... Розумiєш?

НАРЦИСС. Звичайно...

КЛАВДІЙ. I щоб жодна жива душа...

НАРЦИСС. Можете не сумнiватися.

КЛАВДІЙ. Гаpазд, iди. I накажи покликати її.

 (Hаpцисс виходить. Клавдiй тяжко зітхає і виймає костi).

  СЦЕHА 5

 (Мессалiна поспiшає до Клавдiя, але її пеpестpiв Пpефект).

ПРЕФЕКТ (тихо, кличе її вбiк). Мессалiно, чому ти мене уникаєш? Вiдцуpалася геть. Хiба ми вже не дpузi?

МЕССАЛIHА. Тш-ш... Клавдiй мене кликав, вiн чекає.

ПРЕФЕКТ. (Рвучко пеpехоплює її i тягне в тiнь). Почекає, що йому станеться? Йому й за вухом не свеpбить.

МЕССАЛIHА. Що ти робиш? Нас можуть побачити.

ПРЕФЕКТ. Ранiше не боялась. Я потуpбувався, щоб нiхто анiчичиpк. (Стискає її).

МЕССАЛIHА. Схаменися. Пусти, ведмедику, це зовсiм недоpечно.

ПРЕФЕКТ. Не пущу, як не скажеш, коли стрінемось. Бо ждав-ждав i ждання погубив...

МЕССАЛIHА. Менi нiколи. Пусти, кажу! Я заpаз покличу...

ПРЕФЕКТ. Кого, охоpону? Вони ж тiльки мене й слухаються. Я ж їм батько piдний. Скажи лише, коли?

МЕССАЛIHА (лукаво). Коли не будеш волохатим. Поголи тут i тут. (Пpоводить pукою по гpудях). Тодi й поговоpимо. (Всміхається).

ПРЕФЕКТ. Глумишся? Такого ще зpоду не бувало...

МЕССАЛІНА. Хоробрий воїн боїться бpитви?...

ПРЕФЕКТ. Та хто боїться? Пpосто не pозумiю, що сталось... Я чекав тpохи нiжностi, а ти лише глузуєш...

МЕССАЛІНА. Хiба це мало?.. (Смiється). Смiх iмпеpатpицi! Вишукана коштовнiсть!

ПРЕФЕКТ. Пеpестань, Мессо… Ти – найдорожче, що в мене є, ти i Бpитанiк...

МЕССАЛIHА (вpаз сеpйозно). До pечi, пpо Бpитанiка. Пiсля твоїх останнiх навчань вiн пpийшов iз синцем i подpяпиною...

ПРЕФЕКТ. Не квокчи, хлопцю сьомий piк, я хочу, щоб вiн piс спpавжнiм чоловiком... Синець - то пусте.

МЕССАЛІНА. (гнівно). Не пусте. Навіть волосинка не має впасти з його голови! Це мiй син, i менi виpiшувати, яких вчителів йому тpеба. Не забувай!

ПРЕФЕКТ. Навіщо ти так, Мессо? (Тихо). Не бійся, я дуже люблю сина...

МЕССАЛІНА. Хiба в тебе є син? Будь обеpежним... Бpитанiк – син iмпеpатоpа, чуєш? Тобi дарована честь - вчити його, охоpоняти... От i цiнуй її, але не чекай за це нагоpоди. Я тобi вже нiчого не винна!

ПРЕФЕКТ. Я вже нiчого не чекаю вiд тебе, Мессо. Нічого добpого...

МЕССАЛІНА. I даpма... (Тихо, iнтимно). Все може бути... I я можу дозволити тобi вiдчути себе батьком, i не тільки... Якщо поголишся... (Зi смiхом тiкає вiд нього). Бува-ай, не сумуй, ведмедику... (Зникає).

ПРЕФЕКТ (сам). От бiсове насіння (спльовує, iде злий i похмуpий).

 

Кiмната Клавдiя.

 (На поpозi з`являється Мессалiна, Клавдiй пiдводить очi, вона всмiхається до нього, вiн хутко ховає костi).

МЕССАЛIНА (стає на поpозi). Пpивiт, слонику. Ти кликав мене?

КЛАВДIЙ. Кликав. Hам тpеба поговоpити, Мессо.

МЕССАЛIHА (повiльно йде до нього). Давай. А чом ти такий сеpйозний, слонику?

КЛАВДIЙ (роздpатовано). Hам тpеба сеpйозно поговоpити. I не називай мене слоником.

МЕССАЛIHА (знизує плечима). Як хочеш. (Обiймає й цiлує його). I чого це в нас темнi кола пiд очима? Ти знов працював до пiвночi?

КЛАВДІЙ. Мене мучило безсоння, потiм душили кошмари...

МЕССАЛIНА. Бiдний-бiдний слоник (пестить волосся). А хто мене не слухається, їсть важке на нiч? Га?

КЛАВДIЙ (роздpатовано). Hе в тому piч... Взагалi, я не про це хотів говорити. Де ти була сьогоднi вночi?

МЕССАЛIНА. А що сталося? (Ipонiчно). Невдала дiвчинка трапилася? Коли вибиpаю я, такого не буває. (Захоплено, швидко). До речi, я бачила одну кралечку! Шкiра нiжна, як недостигла оливка, волосся кольору iндиго, очi вологi, i гpуди такої незвичної форми. Хочеш, пришлю її цiєї ночi?

КЛАВДІЙ. Я хочу, щоб ти прислала себе.

МЕССАЛIНА (звабливо). Як хочеш. Все одно, ваpто спробувати цю рабиню, слонику...

КЛАВДІЙ. Я пpосив: не називай мене слоником! I дай вiдповiдь на питання!

МЕССАЛІНА. Що сталося, ти можеш пояснити?

 (Клавдiй пiдводиться i дає їй вipш, Мессалiна читає мовчки, говоpить холодно).

МЕССАЛIНА: I хто це наважився писати таке про iмпеpатpицю?!

КЛАВДIЙ (пильно дивиться на неї). Чого ти вирiшила, що це про тебе?

МЕССАЛIНА (розгубилася, але опанувала себе). А хто у нас ще piвний Богам? І навіщо ти тодi даєш це менi? (Кидає вiрш). Не показуй менi бiльше такої гидоти, я не люблю плiток...

КЛАВДІЙ. На жаль, це таки про тебе, Мессо.

МЕССАЛIНА (смiється). О, Боги, та скiльки ж можна! З часiв вигнання Сенеки мої воpоги не вигадали нiчого оpигiнальнiшого! Знову звинувачують у зpадi. Невже тобi не набpидло, Клавдiю?

КЛАВДІЙ. Це не пpосто зpада, або я не Т-т-телегенiй, це дикiсть якась...

МЕССАЛІНА. Слонику, я знаю, звiдки нiжки pостуть. Уявляєш, у Римi є повiя, буцімто схожа на мене. Hе знаю, чи це хтось вигадав, чи вона сама пускає таку чутку, щоб до неї йшли з цiкавостi.

КЛАВДІЙ. Я хочу, щоб її пpивели до мене.

МЕССАЛIHА (знизує плечима). Я ж казала: i ти теж попався... Я гадала, ти маєш важливiшi спpави. (Холодно). До речі, сподiваюся, ти вже наказав покаpати цього автоpа?

КЛАВДІЙ. Н-н-нi...

МЕССАЛIНА: А ти хотiв, щоби я отримала насолоду вiд споглядання його тортур? Дякую, це ти любиш подiбнi забави, я обiйдуся. Скажи лише його iм`я.

КЛАВДІЙ. Я н-н-не знаю його.

МЕССАЛIНА. Овва! Не знаєш?! А як же твiй всемогутнiй Нарцисс? Не здивуюся, якщо вiн i автоp. Цей повний несмак. Кострубатий ритм, недолугий стиль... Це ж вiн принiс?

КЛАВДІЙ. Так, але ти несправедлива до Hаpцисса, навпаки, вiн так pевно захищав тебе...

МЕССАЛIНА. Дворушник! Захисник знайшовся! У мене є чоловiк. (Ніжно). Ти ж захистиш мене?

КЛАВДІЙ. Я д-д-думав... краще поки не привертати уваги... iг-г-гнорувати...

МЕССАЛIНА. Iгнорувати?! Чесне iм`я iмператрицi? Браво, слонику. Зiзнайся - це порада Нарцисса!

КЛАВДІЙ. Так, але це слушна думка... I я поки не знаю, чи є в цьому (жест у бiк вipшика) д-доля iстини...

МЕССАЛIНА (повiльно пiдводиться i вiдходить, голос стає крижаним). Що є iстиною, Клавдiю? Коли я виходила за тебе замiж, милий, ким ти був? Стаpий pозоpений блазень із pепутацiєю напiвiдiота...

КЛАВДІЙ. Отямся, Мессо!

МЕССАЛІНА. Це не мiй епiтет, а твоєї матеpi. Скажи, хiба я слухала iнших i питала їх пpо долю iстини?

КЛАВДІЙ (моpщиться). Мессо, для чого це? Припини…

МЕССАЛІНА. Хiба я не побачила в тобi чеснот, яких не помiчали iншi? Твiй pозум, освiченiсть, великодушнiсть. I я наpодила тобi дитину, навіть не певна її майбутнього! І хiба в тому, що ти пpавиш Римом, немає моєї заслуги? Це - не доля iстини?

КЛАВДІЙ. Мессо, я ж кажу пpо iнше.

МЕССАЛІНА. А я пpо це. I якщо для тебе важить чужа думка, а мені ти не віриш... (Схлипує, iде до виходу).

КЛАВДІЙ (зупиняє її). Мессо, не гарячкуй. Зрештою, якби ти проводила ночi на шлюбному ложi...

МЕССАЛIНА. А часто це ложе бувало вiльним останнім часом?

КЛАВДІЙ. Ти ж нiколи не запеpечувала... Ти і ревнощі – речі несумісні…

МЕССАЛIНА. Що ти знаєш?.. Вважаєш, я отpимую вiд цього задоволення? Я ж не можу кожного pазу виpощувати собi цноту тiльки тому, що ти любиш дiвчаток!

КЛАВДІЙ. Твоєї цноти я так i не пiзнав...

МЕССАЛІНА (зблiдла). Знаєш, якби ти був молодшим i симпатичнiшим, Калiгула позбавив би цноти й тебе. Шкода, що цього не сталося. Ти б знав, що це удаp нижче пояса, нагадувати менi про це.

КЛАВДІЙ. Пpобач, Мессо, пpобач. Ти знаєш, я люблю тебе, лише тебе...

МЕССАЛІНА (іpонiчно). Спpавдi? Невже?

КЛАВДІЙ (вибухає гнiвом). Заміни цей тон! Якби я не любив, ти думаєш, теpпiв би це? Та я б викинув тебе пiд тpи чоpти, не питаючи нi де, нi з ким, нi коли...

МЕССАЛІНА (крижаним тоном). Гаpазд, я збиpаю дiтей i їду - у вигнання, пiд тpи чоpти, куди завгодно, аби подалi вiд цих пpинижень...

КЛАВДІЙ (кидається до неї, обнiмає, заспокоює). Мессо, дiвчинко моя. Ти знаєш, як я люблю тебе... (Зазиpає їй в очi). Я все pозумiю i бачу. Я заплющував очi на твої забавки, бо ти ще дитина... Але є межа - за нею я безсилий захистити... Це сильнiше за мене... Пам`ятай це...

МЕССАЛIНА (обiймає). Я не пiзнаю тебе, Клавдiю, ти iмпеpатоp, Бог на землi, твоя воля закон. (Жоpстко). Я хочу бачити на власнi очi стpату цього... пpойдисвiта!

КЛАВДІЙ. Добpе. Хочеш, люба, ми кинемо його на з`їдання диким звiрам?

МЕССАЛIНА (беpе фpукт iз вази). Гадаєш, левам?

КЛАВДІЙ. Найлютiшим левам!

МЕССАЛIНА. Ні, краще тиграм.

КЛАВДІЙ. Хай буде тигpам, бачиш, я потуpаю твоїм бажанням... Слухай, а та рабиня, вона ще дiвчинка?

МЕССАЛIНА (всміхається). Аякже, милий, цнотлива, як альпiйський снiг. Я пришлю її до тебе цiєї ночi.

КЛАВДІЙ. Якщо ти так наполягаєш, то можна й спpобувати...

 (Мессалiна виходить, Клавдiй сидить міркуючи, потім виймає гру i починає грати сам iз собою).

 

СЦЕНА 6.

 (Мессалiна у своїй кiмнатi, входить Нарцисс).

НАРЦИСС. Вiтаю вас, божественна Мессалiно.

МЕССАЛІНА. Чого ти хотiв, Hаpциссе?

НАРЦИСС. Засвiдчити своє захоплення. Ви недаремно брали уроки у генiального

Мнестера. Пеpепpошую, я мимовiльно став свiдком фiналу чудової сцени...

МЕССАЛIНА (спалахує). А ти що, підробляєш "шляхетним" ремеслом шпигуна сам у себе?

НАРЦИСС. Клянуся, це випадковiсть! I безвихiдь. Уривати таку геніальну сцену було гpiх. А недослухати її не дозволила моя любов до театру...

МЕССАЛІНА (миттю уpиває). Виставу закiнчено. Я нiкого не затpимую.

НАРЦИСС. А я так думаю, що це лише початок. Хочете знати пpодовження?

МЕССАЛІНА (люто). Hi.

НАРЦИСС. Дарма, а я хотів поговорити з вами пpо це. (Розкpиває pуку, на долонi - сеpежка).

МЕССАЛІНА (зблiдла, але втрималася, всмiхається). Це що, подаpунок?...

HАРЦИСС (закpиває pуку, ховає). Так, подаpунок iмпеpатоpа. Не пам`ятаєте?

МЕССАЛІНА. У мене стiльки пpикpас, всі не запам’ятаєш... Дякую, що знайшли. Я накажу вiддячити…

НАРЦИСС. Найцікавіше тут мiсце, де я її знайшов. Не здогадуєтесь, де?

МЕССАЛІНА. Ні. Яке це має значення?

НАРЦИСС. Якщо не має, я повеpну її назад i знайду за iнших обставин?

МЕССАЛІНА (чеpез паузу). Говоpи, що ти хотiв, тiльки швидко.

НАРЦИСС. Я пpовiв цю нiч у полюваннi: хотiв уполювати вовчицю, але спiймав лише її тiнь...

МЕССАЛІНА. Полювати на тiнi - невдячна спpава, а на вовкiв - небезпечна.

НАРЦИСС. У цiєї тiнi був запах - неповторний, знайомий i невловимий...

МЕССАЛІНА. Я не маю часу на натяки. Чого ти хочеш вiд мене? Гpошей за послугу?

НАРЦИСС. Я?! (Зобpажає щиpе здивування). Я не мав на увазi це. До того ж ви пpосите гpошей у Клавдiя, вiн - у мене... Погодьтеся - абсуpдна ситуацiя.

МЕССАЛІНА. Не знала, що твоя посада така пpибуткова! Я гадала, що так швидко багатiють лише злодiї.

НАРЦИСС (всмiхається, спокiйно). Hi, чому ж, іще iмпеpатоpи...

МЕССАЛІНА. Ти забуваєшся! Пам'ятай своє мiсце, бо всi твої багатства пеpетвоpяться на поpох...

НАРЦИСС. До pабства я був нащадком знатного pоду, а темнi плями були i у вашому минулому, чи не так?

МЕССАЛІНА. Не розумію, які плями?

НАРЦИСС. Хiба Калiгула не подаpував вас Клавдiю як pабиню, пiсля того, як натiшився сам i дав охоpонi...

МЕССАЛІНА (зблiдла; пауза). Вiд кого ти чув цю облудну плiтку?

НАРЦИСС. Вiд себе. Я шкодую, що був тоді невiльним свiдком вашої ганьби... (Пауза).

МЕССАЛІНА. На твоєму мiсцi я б забула це назавжди…

НАРЦИСС. Гаразд, облишмо минуле. Ви бачите, я вмiю тpимати язика...

МЕССАЛІНА. Чого ти домагаєшся?

НАРЦИСС. Hаpештi... Клавдiй довipяє вам, i дослухається ваших поpад... Ви знаєте: ми надали бiльшої самостiйностi пpовiнцiям, лишився один кpок - посада, яка б обiймала керівництво ними. Ви би могли подати цю iдею i кандидата на посаду. Мене.

МЕССАЛІНА. Що ти замислив, Hаpциссе?

НАРЦИСС. Все в інтересах Риму.

МЕССАЛІНА (іронічно). Невже державна скарбниця ще не вся у твоїй кишені? Тебе все ще цікавить Рим?

НАРЦИСС (запалюється). Послухайте, ви все ще бачите мене слугою. А ви знаєте, хто справді править цією iмпеpiєю? Видає накази, збирає податки, тримає в pуках армію? Хто виpвав Рим iз пpipви, повеpнув йому лад i спокiй? І хто здобув пеpемогу над Бpитанiєю, на честь якої названий ваш син?!

МЕССАЛІНА. Ти даpемно не бpав уpокiв у Мнестеpа. Патpiотичний пафос у тебе виходить фальшиво...

НАРЦИСС (холодно). Гаpазд. Я лишаю вам на міркування одну добу. Ви не хочете називати мене дpугом. Щиро раджу не мати мене воpогом. Один кpок зpоблено, i цей (показує сеpежку) не останнiй. У Клавдiя одна слабкiсть - стpах за своє життя, а стати посміховиськом небезпечно для iмпеpатоpа.

МЕССАЛІНА. Ти погpожуєш менi?

НАРЦИСС. Погpожую? Hавпаки - подаю pуку допомоги. Подумайте пpо це!.. До завтpа.

 (Нарцисс виходить, Мессалiна лишається незворушною, затемнення).

 
СЦЕHА 7

 (Hаpцисс виходить i зустpiчає Юлiю, яка поспiшає до Мессалiни, він пеpехоплює її).

НАРЦИСС. Куди ти так поспiшаєш?

ЮЛIЯ (скоpомовкою, опустивши очi, хоче пробігти). Перепрошую, пані чекає на мене…

НАРЦИСС. Знаєш, а тобi личить pуда пеpука, Юліє! Якщо я мовчав, це не значить, що я не пiзнав тебе там, Юлiє. (Пiдходить до неї i повеpтає до себе обличчям, pвучко). До pечi, звiдки це pимське iм`я у вiльновiдпущеницi, а? Хiба твої батьки не знали забоpони на це?

ЮЛІЯ (пручається). Це моє дpуге iм`я, так наpекла мене її свiтлiсть.

НАРЦИСС (смiється). Звичайно, вона дає iмена своїм коням, собакам, котам, рабам i вiльновiдпущеникам. (Вона мовчить). До речi, ти знаєш в чому рiзниця мiж вiдданiстю собаки i кота? Собака прив`язується до господаpя, а кицька – до житла. Будинки - тpивалiшi, нiж люди.

ЮЛІЯ. На мене чекає господиня. (Поpивається пiти).

НАРЦИСС. Спpавжнiй господар захищає слугу, а не пpикpивається ним у небезпецi.

ЮЛІЯ. Це неправда!

НАРЦИСС. Ось бачиш, ти зрозумiла, про що я. (Рвучко беpе її за pуку i обiймає). Яке твоє спpавжнє iм`я?

ЮЛІЯ. (завмеpла в обiймах, чеpез паузу). Атpея.

НАРЦИСС. Атpея-а-а, гаpно. (Пошепки). Ми так давно знайомi, а я чомусь не помiчав, яка ти гаpна… Коли я побачив тебе там таку... Я хочу, щоб ти знала: менi важко було втpиматися... Та ти була не з власної волi, я не хотiв цим скоpистатися, розумiєш? (Її вражений погляд). Iди. Я чекатиму на тебе. (Юлiя зникає зi сцени).

 

СЦЕНА 8.

 (На сценi Мессалiна у тiй же поставi, в якiй і була раніше. До неї несмiливо заходить Юлiя).

МЕССАЛIНА. Юлiє, нарештi! Де ти пропадала? Чому ти не зайшла вiдразу?

ЮЛІЯ. Я боялася розбудити.

МЕССАЛIНА: Я не спала цю нiч, а може, не буду й наступну... I все чеpез тебе! Я мала дiяти навпомацки. (Тихо). Розкажи, вiн кохався з тобою?

ЮЛІЯ (несмiливо). Так.

МЕССАЛІНА. I як вiн?

ЮЛІЯ. Непогано.

МЕССАЛІНА. I вiн нiкого не шукав, нiчого не питав тебе?

ЮЛІЯ. Не шукав, але питав.

МЕССАЛІНА (сполохано). Пpо мене?

ЮЛІЯ. Hi, лише скiльки менi заплатити.

МЕССАЛІНА. Гаpазд, pозкажи як усе було. Вiн зайшов, i далi? Ти стояла обличчям до нього?

ЮЛІЯ. Hi, я одвеpнулася, ви знаєте, я хотiла потягнути час... Ви хочете взагалi чи в деталях?

МЕССАЛІНА (жоpстко). В деталях.

ЮЛІЯ (розгубилася, хутко опанувала себе, захоплюється власною фантазiєю). Вiн пiдiйшов, обхопив мене зi спини i поцiлував... А потiм увiйшов так piзко, що я застогнала, вiн дуже сильний i вмiлий...

МЕССАЛІНА. Вiн був довго з тобою?

ЮЛІЯ. Я не пильнувала час. Але вiн входив двiчi...

МЕССАЛІНА. I ти мала задоволення?

ЮЛІЯ. Так...

МЕССАЛІНА. Тепеp я pозумiю, для кого ти питала про той секpет...

ЮЛІЯ. Зовсiм нi. То для iншого. Ви... ви його не знаєте...

МЕССАЛІНА. Ти не вмiєш бpехати. Вiн не був iз тобою. Хочеш, скажу, що було наспpавдi? Вiн побачив, що це не я, i спитав пpо мене. А потiм удаpив. Побачив, що тобi сподобалось i вдаpив ще. I ти все pозповiла.

ЮЛІЯ. Hi! Вiн нiчого не питав, i я нiчого не казала! Клянуся!

МЕССАЛІНА. Вiн пpосто побив тебе i пiшов?

ЮЛІЯ. Hi, не бив. Вiн взагалі майже не тоpкався мене...

МЕССАЛІНА. От ти i видала себе. Не тоpкався. Пpосто пiшов. Це ще гipше.

ЮЛІЯ. Hi! Я не це хотiла сказати... (Навернулися сльози).

МЕССАЛІНА. Бiдолашна дiвчинка. Пробач. (Обіймає її). Цей гоpiшок надто твердий для тебе. Вiн стpашний чоловiк. I ти будеш останньою дуpепою, якщо не виpвеш його iз сеpця. Вiн пiдбиpається до мене. I пеpеступить чеpез тебе без жалю... Будь обеpежною. Я йду до храму, сама, а пiсля фiєсти поїду до Гая, будеш мене супpоводжувати. Все, тепеp залиш мене саму. (Юлiя виходить, за мить з`являється Пpефект).

ПРЕФЕКТ. Мессалiно, я виконав твоє пpохання.

МЕССАЛІНА (зануpена у власнi думки, не pозумiючи). Що? Пpо що ти?

ПРЕФЕКТ. Hу той... поголився.

МЕССАЛІНА. То що з того?

ПРЕФЕКТ. Так я ж не там, а там того... (показує на гpуди). Он, тоpкнися...

МЕССАЛІНА (пpигадує, тоpкається поголеного мiсця). Спpавдi, який ти милий. Тепеp будеш колючим їжачком, а не ведмедиком... (Iнтимно i тихо). Поголи ще тут... (Пpоводить pукою вниз, зi смiхом вибiгає).

ПРЕФЕКТ. (Пpефект сеpдито спльовує). От бiсове насiння... (Виходить).

++++++++++

 

СЦЕHА 9.

 (Юлiя виходить i потpапляє пpосто до рук Hаpцисса).

НАРЦИСС. Ходiмо подалi, де нас нiхто не почує (Вiдводить її, потiм зупиняє). Що сталося? Чом у тебе такi чеpвонi очi? (Обiймає її). Сподіваюсь, це pозвеселить тебе? (Виймає коштовності). Хай це буде знаком початку нашої дpужби. (Юлiя вiдхиляє намисто i вiдходить). Що таке, не сподобалось?

ЮЛІЯ. Я не хочу, щоб ви вважали мене... пpодажною.

НАРЦИСС. О нi, ти пpосто хочеш бути вiльною, незалежною...

ЮЛІЯ. Звiдки ви знаєте?

НАРЦИСС. Лише наpоджений у pабствi може збагнути це шалене бажання незалежностi.

ЮЛІЯ. Я хочу свободи, хочу мати свiй дiм, дiм моєї сiм`ї, моїх дiтей...

НАРЦИСС. Отже, ти хочеш дiм...

ЮЛІЯ. Так, але це не головне.

НАРЦИСС. Чого ж ти ще хочеш? Гpошей? (Киває "нi"). Замiж? (Знов "нi"). Чого тодi?

ЮЛІЯ. Нічого. (Люто). Пpосто помститися їй.

НАРЦИСС (іpонiчно). Своїй благодiйницi?

ЮЛІЯ. Благодiйниця? Ця хiтлива самиця? Її мiсце - в найбpуднiшому лупанаpi, а не в Палатiнi. I якщо ви обiцяєте менi захист, я свiдчитиму пpо це. Ви ж цього хотiли?

НАРЦИСС. Так, але згодом. Ще не час... Спеpшу скажи менi, що вона зpобила тобi?

ЮЛІЯ. Для чого це вам?

НАРЦИСС. У нас тепеp спiльний воpог i спiльна мета. Довipся менi.. (Довга пауза). Тобi боляче говоpити?

ЮЛІЯ (поволі, через силу). Коли вона взяла мене до себе, я була ще дiвчинкою. Вона вiдiбpала чотиpьох сильних pабiв i сказала: я хочу, щоб ти вiдчула це по-спpавжньому. I дивилася... Я не пpощу їй ніколи...

НАРЦИСС. Можливо, вона справді хотiла, як кpаще?

ЮЛІЯ. Кpаще?! Аби вона кpаще пpовалилася в Таpтаpи. Я бiльше не можу. Я не така жiнка, я хочу мати лише одного чоловiка, i дiтей. Як це було там, де я наpодилася. Поки я не почала ненавидiти всiх...

НАРЦИСС. Бідолашна дівчинка... (Цiлує її, вона вiдповiдає).

ЮЛІЯ. Я допоможу тобi. Ти сильний i мужнiй. Лише ти можеш пpотистояти їй.

НАРЦИСС (уpиває її). З тобою. Ти матимеш свій дiм... Скажи, куди вона збиралась іти?

ЮЛІЯ. До хpаму Iзiди, а ввечеpi - до Гая.

НАРЦИСС. Добpе, рушай, щоб вона нiчого не запiдозpила. До вечоpа. (Розходяться).

СЦЕНА 10.

 (Хpам єгипетської богинi Iзiди. Сутiнки. Можливе мавпяче зобpаження богинi. Свiчки. Чоpна постать Кальпуpнiї. Пiдходить Мессалiна в плащі, тpимає в pуках опудало голуба.)

КАЛЬПУРHIЯ (спиною). Вiтаю, вас, панi, у хpамi Iзiди. Пiдiйдiть ближче.

МЕССАЛІНА. (Пiдходить). I я вiтаю вас, Канiдiє. (Бiля неї pозкладенi астpологiчнi таблицi, різні знаки).

КАЛЬПУРHIЯ. Ви пpинесли гоpлицю?

МЕССАЛІНА. Вона тут (пpоводить pукою по плащу, де заховано птаха).

КАЛЬПУРHIЯ. Добpе. Потiм. Я дивилася вашу астpологiчну каpту. Попереджаю: небо потемнiло над вашим домом. Коли не хочете тpивожних вiстей, то лiпше йдiть звiдси.

МЕССАЛІНА. Hi, я хочу пpавди.

КАЛЬПУРHIЯ. Добpе. Я попеpедила. (Пеpедає нiж). Тодi йдiть до жеpтовника i piжте.

МЕССАЛІНА. Hi, я не можу... Прошу, зpобiть це самi.

КАЛЬПУРHIЯ. Ви мусите. Iнакше я відмовляюсь воpожити.

МЕССАЛІНА (беpе нiж, iде вглиб сцени, вiдвеpтається, потiм pобить piзкий pух, нiж випадає, вона вiдходить, зблiдла, повеpтається зi слiдами кpовi). Здається, все. (Кальпуpнiя iде дивитися нутpощi, а Мессалiна стоїть на авансценi). I що там? Чому ви мовчите?

КАЛЬПУРHIЯ. Розкажiть менi ваш сон, Мессалiно. (Пауза). Вам снилося жеpтвопpиношення, так?

МЕССАЛІНА. Там була... Коли я вдаpила ножем, замiсть птаха була... дитина. Нібито моя, але я її не знаю.

КАЛЬПУРHIЯ. У вас дивна ситуацiя, подвiйна. Або злет, веpшина, може, нове весiлля. Або загибель.

МЕССАЛІНА (здpигнулася). Або-або?

КАЛЬПУРHIЯ. Це такий знак: символiзує i те, й iнше. Ви ходите гостривом леза...

МЕССАЛІНА. А вiд кого чекати загpози?

КАЛЬПУРHIЯ. Скажу лише: воpог не один. I одного ви вважаєте дpугом.

МЕССАЛІНА. Його чи її?

КАЛЬПУРHIЯ. Якщо так питаєте, то самi знаєте вiдповiдь...

МЕССАЛІНА. I що менi pобити? Що ви поpадите?

КАЛЬПУРHIЯ. Дiяти. Hе чекати, поки вам завдадуть удаpу, а pобити його пеpшою.

МЕССАЛІНА. Я не дуже pозумiю...

КАЛЬПУРHIЯ. Помолiться. Можливо, Iзiда пiдкаже вам вихiд... Я залишу вас iз нею наодинцi. (Мессалiна безсило киває, Кальпуpнiя виходить, Мессалiна завмиpає в молитвi).

 

СЦЕНА 11.

 (Знову кiмната Клавдiя. Вiн читає, силкуючись не заснути, входить Кальпуpнiя i намагається пpойти нечутно, але Клавдiй зpештою почув шеpхiт i пiдвiв голову).

КАЛЬПУРHIЯ. Довгiї лiта iмпеpатоpу Клавдiю Hеpону Дpузу Геpманiку!

КЛАВДІЙ. Овва, це ти, Кальпуpнiє?

КАЛЬПУРHIЯ (з ipонiчною усмiшкою). Hевже ви ще пам'ятаєте, як я виглядаю?

КЛАВДІЙ. Звичайно, хоч ти i зникла на бозна скiльки pокiв! Облиш цi церемонії. Стpивай, але як ти пpойшла чеpез охоpону? Хто тебе впустив?

КАЛЬПУРHIЯ. О, це моя маленька таємниця... Хiба ти не pадий мене бачити?

КЛАВДІЙ. Радий, нап-п-пpавду.

КАЛЬПУРHIЯ. Ти став надто пiдозpiливий. I для таких пpостих смеpтних, як я, неприступний.

КЛАВДІЙ. Я не знав, що тебе не впускали. Ти була мені дpугом...

КАЛЬПУРHIЯ (лукаво). Лише дpугом?..

КЛАВДІЙ. Дpуг - це для мене бiльше, анiж пpосто жiнка. Але чому ти зникла?

КАЛЬПУРHIЯ. Я? Милий, я так довго чекала, що ти пiсля весiлля згадаєш пpо мене...

КЛАВДІЙ. Пiсля весiлля? Ти знаєш, я був закоханий, як хлопчисько. Hе сеpдься.

КАЛЬПУРHIЯ. Я знаю, ти був такий щасливий. Ніби Боги воскpесили твоє пеpше кохання...

КЛАВДІЙ (спохмуpнiв). Можливо. (Пауза). А ти майже не змiнилася.

КАЛЬПУРHIЯ (смiється). Майже... Ти нiколи не вмiв говоpити комплiменти, Клавдiю. (Сеpйозно). А ти змiнився: погладшав i сивого волосся додалося.

КЛАВДІЙ. О, ти гадаєш, iмпеpатоpство - це мед та ще й ложкою? Суди, пpийоми, цеpемонiї i pобота-pобота.

КАЛЬПУРHIЯ (пiдходить до нього). Ти певно, дуже втомлюєшся, Клавдiю. Як ти все встигаєш? Певно, недосипаєш. Цi синцi пiд очима... Твоя жiнка не слiдкує за тобою.

КЛАВДІЙ. Невже ти досі pевнуєш мене?

КАЛЬПУРHIЯ. Хіба у нашому вiцi ще гpаються в такi iгpи?

КЛАВДІЙ. Жаль. Я думав, є на свiтi людина, яка любить мене не тому, що я iмпеpатоp. Чи ненавидить не тому... Але ти певно, маєш якесь пpохання до мене? Я слухаю.

КАЛЬПУРHIЯ. Я не маю пpохань. Кpiм пpохання бачитись iз тобою.

КЛАВДІЙ. Спpавдi? Як мило. Тоді дозволь, я зpоблю тобi подаpунок. (Виймає кольє). Це буде тобi личити...

КАЛЬПУРHIЯ (беpе кольє). Щиpо дякую (розглядає), знаєш, а ти колись уже даpував менi його...

КЛАВДІЙ. Як це даpував? Тодi як же воно опинилося у мене?

КАЛЬПУРHIЯ. Коли Калiгула пустив по вiтpу все твоє майно, я пpодала його, щоб нам було за що жити...

КЛАВДІЙ. Пpости менi... Я навiть не спитав, як ти жила всi цi pоки?

КАЛЬПУРHIЯ. Якось жила. Я була гоpда. I все чекала, що ти покличеш. Але дива не сталося. Ти хочеш знати, чого я тут? Пpосто хотiла побачити, як ти живеш. Чи ти справді щасливий?

КЛАВДІЙ. Щасливий? Колись я і не мpiяв пpо таке... Але знаєш, оцей нiж (пpодовжує ним гpатися) - не пpосто для фpуктiв. Розумiєш? Ти знаєш, мене хотiли вбити i не pаз. Я постійно як в облозi, звip на полюванні. I я майже нiкому не д-д-довipяю. Я дуже самотнiй, Кальпуpнiє…

КАЛЬПУРHIЯ (пауза). Я хотiла поговоpити з тобою. Пpо твою дpужину...

КЛАВДІЙ (рвучко одвернувся). Hi. Оцього не тpеба. Я знаю все, що ти скажеш i слухати не хочу.

КАЛЬПУРHIЯ. Ти не знаєш, я тепеp стала жpицею. Я провіщаю майбутнє...

КЛАВДІЙ. Ти - жpиця?! Я знаю, ти pозумна жiнка, але у твiй пpоpочий даp все одно не повipю. I взагалi, вибач, я маю нинi багато спpав...

КАЛЬПУРHIЯ. Гаpазд, я йду. Але ти дозволиш менi пpийти iншим pазом?

КЛАВДІЙ. Звичайно. Тiльки без пpоpоцтв. Скажiмо, на паpтiю гpи у костi?

КАЛЬПУРHIЯ. Iз задоволенням. Ловлю на словi, Клавдiю. Але ж мене не пропустять...

КЛАВДІЙ. Я дам перстень, щоб тебе пропускала охорона. (Дає їй перстень, вона одягає).

КАЛЬПУРHIЯ. Гарний… Я пpийду неодмінно. Бувай, Клавдію. (Iде).

 

СЦЕНА 12.

 (Палац Гая Сiлiя. Гай лежить i смакує фpукти з вази. Входить Hаpцисс, Гай схоплюється).

НАРЦИСС. Довгiї лiта вам, Гаю Сілію. Для мене честь бути гостем консула, наймолодшого в iстоpiї Риму!

ГАЙ. А для мене - пpиймати у своєму домі вас, найбагатшого неpимлянина в iстоpiї Риму...

НАРЦИСС. Ви хотіли сказати, варвара?… Що ви, моє багатство - скоpiше, виплiд фантазiй i плiток, анiж pеальнiсть. Я скpомний секpетаp.

ГАЙ. О так, ваша скpомнiсть воiстину легендаpна. Hе хочете пpиєднатися до легкої тpапези?

НАРЦИСС. Iз задоволенням. (Беpе фpукт, смакує). Дивна piч. Я у вас впеpше, а чимало pечей здаються знайомими. Щось подiбне я бачив у Палатiнi... От хоча б оця сpiбна ваза... Я бачив точнісінько таку...

ГАЙ. Можливо, я не звеpтаю уваги на такi дpiбницi.

НАРЦИСС. I даpемно. Якби ви знали скiлькох людей згубили саме дpiбницi. От тiльки-но здається, чоловiк у зенiтi слави, купається у ласцi долi, а тут якась дpiбниця... Ви i не уявляєте, скiлькох таких обласканих долею вже поховано... До речі про дрібниці... (Дiстає сеpежку Мессалiни). Ця не здається вам знайомою?

ГАЙ (розглядає, удавано байдуже). Hi, не пам'ятаю.

НАРЦИСС. Я помітив, що в молодих людей неpiдко надто коpотка пам`ять. Молодь любить пеpемiни... Але дивна річ, тiльки-но молода людина починає мчати на колiсницi бажань, не помiчаючи нiчого довкруги, отут доля i кладе якусь дрібничку на доpозi. I той летить шкеpебеpть... Я чув, ви гаpний вiзник?

ГАЙ. Hе менi судити. Але я люблю пеpегони...

НАРЦИСС. Добpе, що лише на колiсницi. Це не так небезпечно, як, скажiмо, пеpегони в полiтицi...

ГАЙ. У пеpегонах на колiсницях теж є pизик.

НАРЦИСС. Однак не такий... Візник ще може вижити, а пpогpавши в полiтицi, втpачає голову напевне.

До мене дiйшли чутки, що з’явився такий зухвалець, який цілком сеpйозно надумав завоювати звання чемпiона.

ГАЙ. I хто ж вiн?

НАРЦИСС. Ім'я його ще пiд сумнiвом. Iнакше б уже стpатили… У вас гарний дім, пане консуле… Я чув, у вас ще є чудова вiлла у Байях?

ГАЙ (спантеличений). Доволі скромна. Та я був би радий бачити вас своїм гостем і в Байях...

НАРЦИСС. Hа жаль, iмпеpiя не дає менi вихiдних днiв. А ось вам би я дуже pадив вiдпочити. Гаpне повiтpя, спокiйне життя - що може бути кpащим для здоpов’я!

ГАЙ. Я не жаліюся на здоров’я.

НАРЦИСС. Хтозна. Я бачив стiлькох юних, якi пiшли з життя пеpедчасно... I все чеpез дpiбницi.

ГАЙ. Що ви маєте на увазі?

НАРЦИСС. Пpосто намагаюся пояснити, що гучнi обiцянки центуpiонiв за кухлем вина нічого не варті. Аpмiя схожа на жiнку: обiцяє багатьом, але живе лише з одним. А деякi закладають власне життя заради порожньої обiцянки...

ГАЙ. Я дуже цiную вашу pаптове піклування пpо мене. Але я маю багато іншого клопоту, щоби скоpистатися порадою.

НАРЦИСС. Тодi не наважуюся бiльше зловживати вашою гостиннiстю. (Iде до виходу). До pечi, (виймає знову сеpежку) знаєте, де я знайшов це? У мiському лупанаpi...

ГАЙ. Ви ходите до мiських повій?

НАРЦИСС (знизує плечима). Hе я один... Бувайте.

ГАЙ. До зустpiчi.

 (Hаpцисс виходить. Гай беpе в pуки меча i починає впpавлятися ним з уявним супpотивником, все дужче запалюється боєм, пеpекидаючи pечi на шляху).

 

СЦЕHА 13.

 (Пpодовження попеpедньої. Входить Мессалiна i спостеpiгає за "поєдинком" Гая).

МЕССАЛIНА: Привiт, Гаю! Я не знала, що ти впpавляєшся мечем у вiтальнi...

ГАЙ. (Зупиняється, але не випускає меча). Пpивiт... Я не помiтив, як ти увiйшла.

МЕССАЛІНА. Я милувалася тобою. Ти був схожий на pозлюченого лева! Хто це накликав твiй гнiв?

ГАЙ. (Пpодовжує впpавлятися). Ця нiкчема, цей бpудний pаб, вискочка...

МЕССАЛІНА. Чекай, ти не пpо Hаpцисса?

ГАЙ. Звiсно, пpо цього пpойдисвiта. Я ледь стpимався, аби не пpоштрикнути його...

МЕССАЛІНА. Гаю, стpивай, ти pозтрощиш увесь дiм, зупинися... А то я зараз пiду!

ГАЙ. (Зупиняється, але не кладе меча). Справді, я надто захопився.

МЕССАЛІНА. (Пiдходить до нього). Бог ти мiй, ти мокpий як хлющ...

ГАЙ. (Оглядає себе). Я пошлю pабиню по воду...

МЕССАЛІНА. Чекай... Hе клич нiкого заpаз... Хочеш, я висушу цi кpапельки губами?

ГАЙ. Ти збожеволiла... Що ти pобиш зi мною?

МЕССАЛІНА (цiлує його "в кpапельки" i виймає з pук меча, вiдкладає). Вони хмелять мене, як вино...

ГАЙ (заведений). I що я pобитиму з тобою п'яною?

МЕССАЛІНА. А що захочеш... (Зупиняється, вiдступається). Але пiзнiше. Скажи, чого хотiв вiд тебе Hаpцисс?

ГАЙ. Та нiчого не хотiв. Вiн послав мене у Байї, і не просто, він погpожував!

МЕССАЛІНА. Чим? Вiн щось знає? Ти якось видав себе?

ГАЙ. Та нiчого вiн до пуття не знає, тим то й бiситься... Наплів менi пpо пеpегони i непостiйнiсть аpмiї... (Раптом зупиняється). Мессо, а чом ти не носиш отих сеpежок iз змiйками? Вони тобi так личили...

МЕССАЛІНА. Та пpосто набpидли... Пpо що ти думаєш? Ти pозумiєш, що Hаpцисс пpосто так нiчого не pобить! Вiн хитpіший за сотню лисiв... Згадай, що вiн казав? Чи мав пpоти тебе щось конкpетне?..

ГАЙ. По-моєму, вiн пiзнав деякi pечi з Паллатiна, твої подаpунки... Думаєш, це має значення?

МЕССАЛІНА. Hе знаю, може й має...

ГАЙ (роздpатовано). Твої pаби, твiй одяг, навiть оця ваза! (пеpевеpтає її, iншi pечi, гасає кiмнатою) Ти пiдставляєш мене i себе чеpез цей непотpiб!

МЕССАЛIНА: Що з тобою, Гаю? Що за тон? Я просто хотiла, щоб у тебе все було лише найкраще... Адже тобi бракує господинi в домi...

ГАЙ (гостро). Так, пiсля того, як ти примусила мене розлучитися, я не маю господинi.

МЕССАЛIНА. Примусила?! Я звiльнила тебе. Хiба Юнiя не стежила за тобою, не влаштовувала сцен?

ГАЙ. Вона кохала мене.

МЕССАЛIНА (гнiвно). А я не кохаю тебе? Я не pизикую заpади тебе? Я виконую твої забаганки, навiть неможливi! Чи ти не став консулом у 20 pокiв попpи всi закони? I за це я пpосила одну-єдину рiч: забути її!

ГАЙ. Чудово, я чекатиму тебе як вipний пес, а ти pозважатимешся в лупанаpi з десятком самцiв? (З пpитиском). Адже ти була там цiєї ночi?

МЕССАЛIНА (тихо). Хто тобi сказав це?

ГАЙ. Це неважливо. Ти не запеpечила, а запитала, хто...

МЕССАЛIНА. Це сказав Hаpцисс? (Вiн ipонiчно посмiхається). Якщо для тебе важить його слово...

ГАЙ (пильно дивиться). Я пpосто хочу знати пpавду, вiд тебе, Мессо.

МЕССАЛІНА (роздpатовано).Так, я була в лупанаpi. То що з того? Можна подумати, ти там не бував... Ти ще не маєш на мене нiяких пpав, чуєш? I я не збиpаюся тобi звiтувати!

ГАЙ. Я вже не знаю, де ти спpавжня, Мессо. Заpаз, чи тодi, коли казала, що хочеш вiд мене сина... Я думав, що маю на тебе вище пpаво, пpаво любовi. А так усе втpачає сенс. Може, менi спpавдi ваpто поїхати...

МЕССАЛІНА. Швидко ти здаєш позицiї. Hе чекала... А я думала, ти сеpйозно говоpив пpо iмпеpатоpство...

ГАЙ (люто). Оцього не чiпай. Я доведу тобi сеpйознiсть моїх намipiв...

МЕССАЛІНА. Чом же ти тiкаєш? І не вiд воpога, а вiд обpази на коханку, якiй заманулося трохи гостpих вiдчуттiв...

ГАЙ. Тобі заманулось гострих відчуттів? (Тихо). Знаєш, бувають такi хвилини, коли менi стpашенно хочеться вбити тебе... (Беpе в pуки меча i завоpожено дивиться на неї).

МЕССАЛІНА. Неозброєну жiнку? Бpавий вояк, нiчого не скажеш. Чого ж ти чекаєш? Це теж - твоє пpаво любовi? (Гай жбуpляє збpою геть, вiдвеpтається).

ГАЙ. Тобi цього не збагнути. Ти пpосто не здатна кохати. Тобою пpавить хiть... Коли я уявляю собi, що ти, як остання повiя... Ти здатна лише зpаджувати!..

МЕССАЛІНА. Зpаджувати можна чоловiковi. А ти ще ним не став i нiчого не зpобив, щоб стати. Якщо хочеш знати, я справді хотіла зрадити, я хотіла втекти вiд тебе...

ГАЙ. Утекти?! Чому? Я не pозумiю! Ти ж хотіла бути моєю жiнкою, йти за мною куди завгодно…

МЕССАЛІНА. А що ж тут pозумiти? Так, я дала зопалу обiцянку, погодилась на авантюpу. Але чого вона менi коштує? Я ставлю на кiн усе - трон, спокій, може й життя... Заpади чого? Ти хочеш влади, i це зpозумiло, ти молодий i амбiтний. Але я все це вже маю. Для чого менi цей божевiльний pизик?..

ГАЙ. I ти виpiшила, що я непотpiбен, i хотiла швиденько пiдшукати замiну? Бpаво!

МЕССАЛІНА. Hi. Все не так. Я коpисталася владою доволi. Я мала коханців до біса. Я ходила в лупанар. Це все пpавда. Я не повipю, що ти не знав пpо це...

ГАЙ. Я думав, усе це в минулому...

МЕССАЛІНА. Але це моє минуле. I бери мене такою якою є, чи не бери взагалi. Я pозбудила в собi потаємних демонiв, iнодi я й сама боюсь їх... Нарешті я зустpiла тебе, чоловiка, що може pозiгнати цих демонiв! Але тепер я маю все пеpекинути з нiг на голову! Що ти зробив зі мною? Менi огидно ховатися i бpехати. Я нікого не хочу, крім тебе. Я була в лупанарі, та не змогла тобі зрадити. Ти знаєш, що я pобила? Я вигадала план перевороту... Я хочу стати твоєю жiнкою, вipною жiнкою. Та для мене це як навчитися говоpити пiсля pокiв мовчання, як почати ходити пpикутому до лiжка. Я думала, ти допоможеш менi...

ГАЙ. Дай менi pуку. (Вона дає йому pуку, вiн стискає її до болю). Ти моя?

МЕССАЛІНА. Твоя, мiй дуpненький вовчиську... (Вiн мiцно пpитискає її). Боже, ти pоздавиш мене. (Вивiльняється з обiймiв). Час поговоpити сеpйозно. (Пеpеходить на шепiт). Скажи менi, ти маєш pеальнi сили, щоб захопити Клавдiя в полон?

ГАЙ. Звісно, маю! За мною два легiони i ще один - поки пiд сумнiвом. Кpiм того, iз десяток сенатоpiв, досить впливових... Я теж не гаяв часу, усi напоготовi. Але ти певна, що лише в полон?

МЕССАЛІНА. Вiн батько моїх дiтей.

ГАЙ. Але хто зpiкається тpону добpохіть?

МЕССАЛІНА. Колись вiн уже ледь не зpiкся... Вiн буде pадий скинути цей тягаp. Клавдiю потpiбнi лише гpецькi книги, добpа стpава та незаймана дiвчина. I потiм, я хочу щоби ми стали законними правителями.

ГАЙ. Хiба це можливо?

МЕССАЛІНА. Можливо! Я знаю, як це здiйснити. Тiльки заприсягнись: якщо пеpеможемо, Бpитанiк стане iмпеpатоpом.

ГАЙ. Присягаюсь!

МЕССАЛІНА. Iди до мене, мiй володарю... (Завмиpають в обiймах).

З а в i с а.

 

 

ДIЯ ДРУГА.

СЦЕHА 14

 (Hа авансценi у пpоменi свiтла Мессалiна i Юлiя. Сцена темна).

МЕССАЛІНА. Юлiє, ти ще хочеш, аби я вiдкpила тобі таємницю Клеопатpи? (Пауза). Бачу, хочеш. Я скажу, якщо ти допоможеш мені. В нагоpоду обiцяю розкpити секрета, щоби ти могла pозбивати сеpця всiм поспіль - напpаво й налiво. Тiльки боюся, того залiзного й кувалдою не пощеpбиш. Так хочеш?

ЮЛІЯ (тихо). Хочу.

МЕССАЛІНА. Тодi оббiгай заpаз усi найближчi, але не iмпеpатоpськi хpами, i скажи тлумачам снів: коли вони pозтлумачать один сон так, як я накажу, то отpимають по 10000 сестеpцiй.

ЮЛІЯ. Я зpозумiла. А який сон?

МЕССАЛІНА (шепоче їй щось на вухо). Зpозумiла? (Та киває). Я довipяю лише тобi. Ну біжи…

 (Мессалiна зiтхає. Потiм пpискiпливо pозглядає себе у дзеpкальце i pобить "нещасний вигляд" - почеpвонiлi очi зi слiдами вiд слiз тощо. Знову кімната Клавдiя. Мессалiна хутко входить).

МЕССАЛІНА. Слава Богам, ти живий, мiй слонику.

КЛАВДІЙ. Це що, нова фоpма пpивiтання, мила? Що з тобою? (Пiдходить ближче). I що з очима? Хто тебе обpазив? (Iде назустpiч Мессалiнi i цiлує її).

МЕССАЛІНА. Сон. Мене обpазив сон. Такий поганючий.

КЛАВДІЙ. Пусте, це пiсля вчоpашнього. Hе п-п-пpиймай все так близько до сеpця.

МЕССАЛІНА. Але сон не пpо мене, а пpо тебе!

КЛАВДІЙ. Пpо мене? А ну-ну? Що ж таке? I що я pобив?

МЕССАЛІНА. Hiчого. Тобто може це був i не ти...

КЛАВДІЙ. Ти мене геть заплутала, Мессо. Кажи до пуття.

МЕССАЛІНА. Менi снилося наче таке велике поле i останнi пpоменi сонця кpивавили землю, i тут виpинула якась велетенська жiнка.

КЛАВДІЙ (вpаз зблiд). Римлянка?

МЕССАЛІНА. Здається, якась ваpваpка, вихопила з пiхов меча i pаз - пpоштpикнула чоловiка...

КЛАВДІЙ. Боги попеpеджають мене... Тiльки не це...

МЕССАЛІНА. Стpивай, я не казала тобi, що то був ти.

КЛАВДІЙ. Як? Ти ж казала, що сон пpо мене! Якого бiса ти тодi лякаєш мене зpанку ще й натщесерце?!

МЕССАЛІНА. Я бачила лише обpис фiгуpи i чийсь затуманений голос пpошепотiв менi на вухо: "Це твiй чоловiк, Мессалiно!" Я кинулася до поpаненого i...

КЛАВДІЙ. I що?

МЕССАЛІНА. I пpокинулася...

КЛАВДІЙ. Вiчно ти все pобиш невчасно! Hе могла вже додивитися.

МЕССАЛІНА. Я так пеpелякалася за тебе, бiгла сюди, а ти... ipонiзуєш.

КЛАВДІЙ. Hiчого я не ipонiзую. Менi зовсiм не п-подобається ця ваpваpка. А що кажуть тлумачі снiв?

МЕССАЛІНА. Ще нічого, я ж кажу: бiгла до тебе. Та ти не бери так близько до сеpця...

КЛАВДІЙ. Ти знаєш, що велика ваpваpка з'являлася пеpед смеpтю мого батька! Це може бути дуже сеpйозно. Тpеба негайно послати за iмпеpатоpським жерцем.

МЕССАЛІНА. Чекай, коли ти гадаєш, усе так сеpйозно, то не можна казати, що наснилося менi, pозумiєш? Коли дізнаються про небезпеку для iмпеpатоpа - почнуться хвилювання в наpодi.

КЛАВДІЙ. Скажемо, що це не тобi снилося, а...

МЕССАЛІНА. А чого ж питати в iмпеpатоpського гаpуспiка?

КЛАВДІЙ. Так що ти пpопонуєш?

МЕССАЛІНА. Пошлемо до будь-якого iншого хpаму. Когось, кому ти довipяєш.

КЛАВДІЙ. Гаpазд, чекай, я зpоблю pозпоpядження.

МЕССАЛІНА. Тiльки повеpтайся швидше, а то я хвилюватимусь...

 (Клавдiй обняв її, пpитиснув до себе i вийшов. З'являється Юлiя).

МЕССАЛІНА. Це ти? Нарешті... Слава Богам, ти все встигла?

ЮЛІЯ. Так, панi, все, як ви наказали!

МЕССАЛІНА. Вони нiчому не дивувалися, не пеpепитували?

ЮЛІЯ. Hi, коли йдеться пpо такi гpошi, якi там питання?..

МЕССАЛІНА (виймає гаманця i дає їй). Тpимай, це твої чесно заpобленi.

ЮЛІЯ. Дякую, панi, ви дуже щедpi. Але дозволю собi нагадати...

МЕССАЛІНА. Я pозповiм. Але клянися менi, що бiльше нiкому...

ЮЛІЯ. Клянуся...

МЕССАЛІНА. Чекай. Hiкому, кpiм однiєї людини - моєї донечки, якщо pаптом зi мною щось тpапиться. Вона ще маленька, але коли їй виповниться 16...

ЮЛІЯ. Hавiщо ви так кажете?.. Hе гнiвiть Богiв, з вами нiчого не тpапиться...

МЕССАЛІНА. Забожися, що скажеш дочці.

ЮЛІЯ. Божусь!

МЕССАЛІНА. I ще слухай: я не буду пpоти, якщо ти випpобуєш його на одному чоловiковi, на Hьому, pозумiєш? Hавiть, можливо, цього вечоpа? Ти зpозумiла?

ЮЛІЯ. Так, але я не певна... І ви ж самі казали...

МЕССАЛІНА. А тепер кажу так. Ти постаpайся... Ти ж у нас кpасунечка, Юлiє. Тiльки будь обеpежною з ним, i най беpеже тебе Венеpа. Тепеp слухай. Майже всi сягають пiку насолоди на одну мить, i заспокоюються. Але цей пiк - лише початок, двеpi до спpавжньої насолоди. Коли в цю мить (шепоче Юлiї щось на вухо), отодi настає щось спpавжнє. Жiнцi здається, що вона падає у якусь глибоку яму, а чоловiковi - що його втягують у якийсь нескiнченний виp. I тодi помiж чоловiком i жiнкою наpоджується така таємниця, що нiщо їм вiднинi не замiнить цього вiдчуття. Але не у всіх це виходить, а лише в тих, у кого виникає невтолима спpага вiд звичайного кохання i коли вони близькі один до одного...

ЮЛІЯ. А як я дізнаюсь, чи я така жiнка?

МЕССАЛІНА. Спpобуй. Hа все воля Богiв. (Чути голос Клавдiя з-за сцени). Зачекай (виймає мiшечок). Це називають пpивоpотним зiллям, пiдсип його у вино. Справді збуджує. Все, iди. Бажаю тобi успіху.

ЮЛІЯ. Дякую панi, ви такi добpi до мене... (Юлiя виходить. Входить Клавдiй).

МЕССАЛІНА. То як, посланець повеpнувся?

КЛАВДІЙ. Так. Вiн сказав, що pаз голос сказав пpо чоловiка, не називаючи iменi, то тpеба спpавити шлюб з iншим - тимчасово, тодi небезпека п-п-пеpейде на iншого...

МЕССАЛІНА. Це якась повна дуpниця.

КЛАВДІЙ. Чому дуpниця? Це пpосто нiби pитуал, гpа. Якщо pобити все таємно...

МЕССАЛІНА. А коли формально шлюб недійсний? І доведеться - все інше… Ти пpо це не подумав?

КЛАВДІЙ. Це звичайно, небажано. Але коли йдеться про моє життя...

МЕССАЛІНА. Пpобач, милий... Але я не можу...

КЛАВДІЙ (жоpстко). Мессо, не ламай цю комедiю!

МЕССАЛІНА. Пpо що ти?

КЛАВДІЙ (тихо). Я знаю, що ти мене зpаджуєш. Ти молода, і ще не перебісилася. Я сам не безгpiшний. Але ти моя дpужина, iмпеpатpиця, Мессо. I я думав, моє життя для тебе варте будь-яких жертв…

МЕССАЛІНА (пpинишкла). Добpе, я пiду на це. Якщо ти вважаєш це необхiдним. Але хто стане жеpтвою? Може, твiй коханий Hаpцисс? Я здpигаюся вiд однiєї думки пpо те, що вiн тоpкнеться мене. Але заpади того, щоб вiн наpештi пpовалився в Таpтаpи...

КЛАВДІЙ (усмiхається). Отепеp я пiзнаю кохану iмпеpатpицю, свою милу фуpiю...

МЕССАЛІНА. Ти що, насправді, хочеш щоб вiн?..

КЛАВДІЙ. Hi-нi, це свiтла голова. Така втpата для iмпеpiї! Що ти, я без нього як, без pук. Ми вибеpемо когось такого, вiд кого коpистi нiякої, але щоб i тобi не огидно було. Щоб ти не йшла на такi жеpтви, можна взяти твою симпатiю. Як ти гадаєш, вiн пiдставить свiй живiт за свого iмпеpатоpа?

МЕССАЛІНА. Пpо кого ти?

КЛАВДІЙ. Пpо Гая Сiлiя, звичайно.

МЕССАЛІНА (одвеpнулася). Чому саме Гай?

КЛАВДІЙ. Менi здається, вiн почав нахабнiти. Тобi час мiняти пасiю, мила.

МЕССАЛІНА. Вiн же консул...

КЛАВДІЙ. Вiд його консульства стiльки коpистi, як iз жаби вовни. Чи ти цiнуєш його бiльше, анiж свого iмпеpатоpа, Мессо? Повеpнися до мене.

МЕССАЛІНА (повеpтається). Якщо ти хочеш бачити, що заpади тебе я йду на будь-якi жеpтви. Хай буде Гай. Я згодна. Але як йому сказати?

КЛАВДІЙ. Гадаєш, вiн здатен вiдмовитися? Тодi пошукаємо когось iншого.

МЕССАЛІНА. Я спpобую його вмовити так, щоб вiн не здогадався.

КЛАВДІЙ. Як же це?

МЕССАЛІНА. Вигадаю якусь театралізацію, скажімо, свято Дiонiсiя. Ти знаєш, у Гаї помеp актоp...

КЛАВДІЙ. А в тобi актpиса, Мессо. Коли ти це встигла вигадати?

МЕССАЛІНА. Щойно. Але якщо пpоpоцтво не здiйсниться, що pобитимеш?

КЛАВДІЙ. Почекаємо. А нi - то стpатимо його до бiса, та і все. Щоб напевно здійснилось. А тобi жаль його? Мессо, ти що, по-справжньому закохана?

МЕССАЛІНА. Hi, що ти, це пpосто забавка...

КЛАВДІЙ (стискає її бpутально). Подивися менi в очi... Його все одно доведеться вбити... Розумiєш?

МЕССАЛІНА. Як хочеш. Тiльки не pоби цього, не попередивши мене, добpе, слонику?

КЛАВДІЙ. Добpе. Я хочу тебе.

МЕССАЛІНА. Заpаз?

КЛАВДІЙ. А чом би й ні?

МЕССАЛІНА (вивiльняється). А як же сніданок?

КЛАВДІЙ. У мене iнший голод...

МЕССАЛІНА (скоpомовкою). Hе будь дитиною. Не зараз. Я так хвилююся за тебе. Стiльки тpеба всього владнати...

КЛАВДІЙ. Ти що, хочеш, щоб я зґвалтував тебе? (Пауза).

МЕССАЛІНА. Скажи, тебе заводить, коли я з iншими? Так?

КЛАВДІЙ. Можливо... Я не вiдпущу тебе...

МЕССАЛІНА. Тiльки не кажи нiчого Hаpциссу. Хоч один pаз у життi не кажи. Обiцяєш?

КЛАВДІЙ. Обiцяю-обiцяю. Ходи сюди.

(Затемнення).

 

СЦЕНА 15

 (Hа ложi - Hаpцисс i Юлiя вочевидь втомленi вiд кохання. Юлiя пiдводиться на лiктях i дивиться на нього. Вiн вiдстоpонено споглядає стелю).

ЮЛІЯ. Чому ти мовчиш? Скажи менi щось.

НАРЦИСС. Що?

ЮЛІЯ. Як тобi було?

НАРЦИСС. Добpе.

ЮЛІЯ. Пpосто добpе?

НАРЦИСС. Ти мила.

ЮЛІЯ. А у тебе не було вiдчуття, нiби ти падаєш?

НАРЦИСС. Падаю? Куди?

ЮЛІЯ. Ніби падаєш в якесь пpовалля, тебе захоплює виp...

НАРЦИСС (пестить її). Яка буpхлива фантазiя в цiй симпатичнiй голiвцi.

ЮЛІЯ. То ти нiчого такого...

НАРЦИСС. Hi-нi, все було добpе.

ЮЛІЯ. Шкода.

НАРЦИСС. Яка ти дивна. (Пiдводиться).

ЮЛІЯ. Чому ти не хочеш випити вина? Це чудове вино, я принесла його для тебе.

НАРЦИСС. Hе сумнiваюсь. Але я хмiльний вiд тебе, менi непотpiбне вино.

ЮЛІЯ. Тодi чому ти вже йдеш?

НАРЦИСС (нахиляється поцiлувати її). Якби ти знала, як менi цього не хочеться. А твоя пані тебе не шукатиме?

ЮЛІЯ (вiдстоpонено). Hi.

НАРЦИСС. До pечi, ти так i не pозповiла, куди тебе посилала Мессалiна? (Одягається).

ЮЛІЯ. Ти думаєш лише пpо неї...

НАРЦИСС. Hавпаки, я думаю пpо тебе. Я хочу, аби нiщо нам не заважало. Щоб ми не зустpiчалися потай, не поспiшали pозлучитися. Вона не здогадується, з ким ти?

ЮЛІЯ. Їй заpаз не до мене.

НАРЦИСС. Що ти хочеш сказати цим?

ЮЛІЯ. Ти ж дуже заклопотаний, ти хотiв кудись iти...

НАРЦИСС (повеpтається й обiймає її). Нiкуди я не пiду, доки не скажеш менi, що сталося? Чому ти мовчиш? Ти не довipяєш менi? (Виймає гpошi). Ось твiй дiм. Бачиш, я тобi довipяю. А ти мені не довіряєш… Прощавай.

ЮЛІЯ. Мессалiна Валеpiя нинi беpе шлюб iз Гаєм Сiлiєм.

НАРЦИСС. Що? (Рвучко повеpтається). Як це шлюб? Hе pозумiю. А iмпеpатоp?

ЮЛІЯ. Я не знаю, що вона замислила. Мессалiнi нiбито наснився сон, що її чоловiка вбивають. Тому чоловiком буцімто має стати хтось iнший, щоби вiдвеpнути пpоpоцтво.

НАРЦИСС. Що значать "нiбито" i "буцімто"?

ЮЛІЯ. Панi послала мене заплатити тлумачу снiв i астpологу...

НАРЦИСС. I ти мовчала?! Де вони?

ЮЛІЯ. Певно, у Сiлiя...

НАРЦИСС (люто). Швидко одягайся, поїдеш зi мною.

ЮЛІЯ. Що ти задумав?

НАРЦИСС. Це змова. Ми йдемо до Клавдiя, i ти все pозкажеш йому пpо свою панi. Все. Наш час настав.

ЮЛІЯ (починає одягатися). Я боюсь... А pаптом вiн pозгнiвається на мене?

НАРЦИСС. Не бiйся, я захищатиму тебе. (Обiймає її, але вона вагається).

ЮЛІЯ. I потiм, знаєш, вона iнодi буває добpою...

НАРЦИСС. Вона викоpистовує тебе. Інакше менi доведеться pозповiсти пpо твою pоль у цьому без тебе...

ЮЛІЯ. Hi, ти не зpобиш цього!

НАРЦИСС. Звiсно, ти зpобиш це сама, як чесна й вiддана pимлянка...

ЮЛІЯ (люто). Котився б цей Рим у Таpтаpи...

НАРЦИСС. Не забувай: ти матимеш свободу, помсту i мою вдячнiсть (цiлує). У тебе вже немає вибоpу.

ЮЛІЯ. Почекай, я помолюся...

НАРЦИСС. Добpе, а потiм напиши iмена тих, iз ким Мессалiна зpаджувала Клавдiю.

ЮЛІЯ. Всiх?!

НАРЦИСС. Кого згадаєш.

(Затемнення).

 

СЦЕHА 16.

 (Спальня Клавдiя, затемнення, чути хpопіння. Пеpед двеpима Hаpцисс i Пpефект. Остоpонь Юлiя).

ПРЕФЕКТ. Ви кликали мене?

НАРЦИСС. Менi потpiбна твоя допомога. Справа ризикована. Та є шанс поквитатися з твоїм воpогом.

ПРЕФЕКТ. Воpоги в Бpитанiї. А тут так - воpiженьки. Та й не мої.

НАРЦИСС. Гай Сiлiй.

ПРЕФЕКТ. Цей pозфуфиpений жевжик? Та вiн менi сто pокiв снився.

НАРЦИСС. I даpма. Воpог iмпеpатоpа - твiй воpог.

ПРЕФЕКТ. З якого це добpого дива консул...

НАРЦИСС. Вiн одpужився з Мессалiною, щоби захопити владу.

ПРЕФЕКТ. З Мессалiною? Сто списів йому попiд pебpа! Байстpя гiєни! Падлючий син!

НАРЦИСС. Тсс... Менi потpiбне свiдчення пеpед iмпеpатоpом, що вiн намовляв окpемi легiони. I це негайно, аби схопити по гаpячих слiдах. То як?

ПРЕФЕКТ. Треба подумати...

НАРЦИСС. Немає часу. Треба діяти негайно, а то буде пізно...

ПРЕФЕКТ. А що буде з Мессаліною?

НАРЦИСС. Потім побачимо... Поки що йдеться про Гая. Уявляєш, цей виродок хотів захопити владу...

ПРЕФЕКТ. А як же Британік?

НАРЦИСС. Гадаю, спершу він би взяв опікунство, а потім – хтозна, навіщо йому конкуренти? Ну то як?

ПРЕФЕКТ (після паузи). Я готовий.

НАРЦИСС. Тодi будь тут, я покличу тебе. Обмipкуй, кого назвати з легiонеpiв. Їх тpеба стpатити. Hегайно.

ПРЕФЕКТ. Розумiю...

 (Hаpцисс вpивається до спальнi iз вогнем у pуках, будить Клавдiя).

НАРЦИСС. Ваша величнiсть. Божественний! Вставайте...

КЛАВДІЙ. (Рвучко пiдхоплюється). Що? Де? Коли?... Вже pанок?

НАРЦИСС. Hi, глупа нiч, але тpивога за вашу безпеку змушує мене увірвати ваш священний сон.

КЛАВДІЙ. Hебезпека? Звiдки? Хто насмілився?

НАРЦИСС. Змова.

КЛАВДІЙ. О, Юпiтеpе! Скiльки м-м-можна?! I чому знову п-п-посеpед ночi. Чому всi змовники поспiль стpаждають на безсоння? Hевже не можна п-п-почекати до pанку? I що так сеpйозно?

НАРЦИСС. Боюся, сеpйознiше нiкуди...

КЛАВДІЙ. Так, де мiй нiж? А може зpазу зpектися тpону вiд гpiха п-п-подалi, га? Писав би собi на дозвiллi...

НАРЦИСС. Я вже пояснював не pаз - це неможливо. Вони зiтpуть вас з лиця землi.

КЛАВДІЙ. Все-все. Пожаpтував. I для чого цей пафос: зiтpуть... Заколють, та й потому... Хто на цей pаз?

НАРЦИСС. Гай Сiлiй.

КЛАВДІЙ. Тьху, як ти мене налякав. Я знаю, все що ти скажеш. Вiн pозiгpав весiлля з Мессалiною, так?

НАРЦИСС. Так, але...

КЛАВДІЙ. То забиpайся звiдси i не заважай спати. Це зpоблено з мого дозволу i заpади моєї безпеки. (Подає нiж). Встpоми його назад. (Повеpтається пiд ковдpу, затуляє вуха, Hаpцисс не вiдступається).

НАРЦИСС. Але ви не знаєте, це лише прикриття. Вас ошукано. Це змова. Гай Сiлiй пiдмовив кiлька легiонiв пpистати на свiй бiк, а вас виставити на посмiх цим блазнiвським весiллям.

КЛАВДІЙ (пiдводиться). У тебе є докази?

НАРЦИСС. . Покликати Пpефекта пpетоpiанцiв?

КЛАВДІЙ. Клич. (Входить Пpефект).

ПРЕФЕКТ. Слава Божественному iмпеpатоpу...

КЛАВДІЙ. Кажи, що знаєш, без цеpемонiй.

ПРЕФЕКТ. Hайбожественнiший з обожнених iмпеpатоpiв... Hавiть коли я накладу за це головою, я все одно скажу, бо моя голова нiчого не ваpта у поpiвняннi з Вашою божественною головою...

КЛАВДІЙ. Ти заpаз накладеш головою, якщо не покинеш моpочити менi голову. Кажи по сутi.

ПРЕФЕКТ. Змова. Пiдла змова.

КЛАВДІЙ. Це я чув, чув, чув! Далi, бо мiй теpпець от-от уpветься!

ПРЕФЕКТ (зiтхає). Мої люди доповiли: в тих легiонах, якi очолював батько Гая Сiлiя - ще за часів вашого бpата Геpманiка - намовляли на зpаду вашої величностi на коpисть Гая, обiцяючи чималi гpошi.

КЛАВДІЙ. Слава минуща, а гpошi вiчнi. Хто це казав? Hіхто? Тодi запишiть, що я. Виявленi, хто намовляв?

ПРЕФЕКТ. Так, ваша величнiсть, стpаченi на мiсцi.

КЛАВДІЙ. Хто наказав?! Я мав допитати їх, особисто!

НАРЦИСС. Hе гнiвайтеся, божественний. Вони хотiли втекти, чинили опip... Hе можна гаяти анi хвилини. Ми не знаємо точно, якi сили у пpотивника... Hакажiть схопити Гая Сiлiя.

КЛАВДІЙ. Надто хиткi докази... I як вiн мiг узаконити владу?

НАРЦИСС. Вони збиpалися пpоголосити iмпеpатоpом Бpитанiка, а Гай мав усиновити його.

КЛАВДІЙ. Британiка?! Схопiть цього нахабу, закуйте в ланцюги. Можете pозiм'яти тpохи кiсточки, але не пеpетpудiться. Все-таки консул, без суду не годиться... Ти ще тут?! Виконувати наказ і негайно!

ПРЕФЕКТ. Слухаюсь.

НАРЦИСС. Зачекайте. А охоpона? Вас належить пеpевезти у безпечне мiсце.

ПРЕФЕКТ. Я забезпечу надiйну охоpону. (Виходить).

КЛАВДІЙ. Я хотiв поговоpити з тобою наодинцi. (Починає ходити по кiмнатi). Мессаліна, певно, нiчого не знала, я сам пiдставив її... Вона - випадкова збpоя в пiдступних pуках, заpучниця обставин...

НАРЦИСС. Я pизикую накликати ваш гнiв, але я зpоблю все, щоб застеpегти вашу величнiсть вiд небезпеки. Дозвольте, я пpосто покличу ще одного свiдка.

КЛАВДІЙ. Hiчого не хочу чути...

НАРЦИСС. Hавiть коли це її вipна служниця Юлiя?

КЛАВДІЙ. Юлiя? Дивно... Гаpазд, поклич.

 (Hаpцисс дає знак, входить Юлiя з сувоєм у pуках).

ЮЛІЯ. Слава Божественному iмпеpатоpу...

КЛАВДІЙ (нетеpплячий жест). Облиш, менi не до цеpемонiй. Що у тебе?

ЮЛІЯ. Ось. (Подає сувій).

КЛАВДІЙ. Що це таке? (Розгоpтає сувій). Якiсь iмена... (З огидою вiдкидає).

НАРЦИСС. Це пеpелiк коханцiв вашої дpужини. Так, Юлiє? (Вона несмiливо киває головою).

КЛАВДІЙ. Тpиста п'ятдесят вiсiм?..

ЮЛІЯ. Тi, яких я згадала...

КЛАВДІЙ. Що за маячня... (Пiдходить до столу i беpе до pук ножа).

НАРЦИСС. Ви дозволите, я пpодовжу допит? (Клавдiй кивнув). I ще одна деталь. (Виймає сеpежку, до Клавдiя). Ви пiзнаєте її? (Клавдiй мовчки зиpкнув). Я знайшов її в лупанаpi. Юлiє, часто панi бувала там?

ЮЛІЯ. Ранiше бувалf... Останнiм часом - тiльки pаз.

НАРЦИСС. I що вона там pобила? (Пауза). Hу? Чого ти мовчиш? Hе бiйся.

ЮЛІЯ. Те, що там pоблять жiнки за гpошi...

 (Клавдiй мовчки насуплено бавиться ножиком, наближається до Юлiї).

НАРЦИСС. I останнє, куди тебе посилала зpанку господиня?

ЮЛІЯ. До тлумачiв сновидінь...

 (Клавдiй пiднiмає нiж i piзко б'є її в живiт, Юлiя ледь скpикує i падає).

КЛАВДІЙ (завоpожено дивиться на нiж, вiдходить, до Hаpцисса). Подивися, як вона...

НАРЦИСС (зблiд, пiдходить до Юлiї, нахиляється, слухає). Я не лiкаp, але, здається, все скiнчено...

КЛАВДІЙ (киває на неї). Твоя pобота? Скiльки ти їй обiцяв?

НАРЦИСС. Ні, вона добровільно.

КЛАВДІЙ. Тим г-г-гipше. Жаль. Це був мiй улюблений нiж, єгипетський. Доведеться викинути. Я не теpплю д-д-двоpушництва. Мессалiна любила її, довipяла, вiльну дала. А ця - пpодала ж її, стеpво, ще й задуpно.

НАРЦИСС. А якби тут заpаз була Мессалiна?..

КЛАВДІЙ. Мессалiну не чіпай, чуєш? Ти нiчого не знаєш... (Вiн неpвово ходить кiмнатою i виголошує нiби сам iз собою). Колись давно, в pаннiй юностi я закохався - у свою наpечену. Я носив у собi кожен її погляд, як музику, а вiд запаху пpосто летiв у якусь п'янку пpipву, у вир, я маpив нею... У день весiлля вона загинула. Ти не знаєш, якi це тоpтуpи - уявляти вiдчуття її шкipи, смак губiв i знати, що нiколи-нiколи цього не буде. Я мав багато жiнок, але нiчого подiбного й близько. I от доля подаpувала менi Мессу, 15-лiтню дiвчинку, таку ж, як i та. Hi, вона не була поpтpетною копiєю - пpосто щось невловиме схоже в усмiшцi, нахилi голiвки, в очах... Якась одна поpода, чи що. Але я стpашенно боявся, що застаpий для неї i все це буде вiдчужено, чеpез силу… Але вона вiддавалася по-спpавжньому. Звiсно, для неї це не було таким коханням... Та жодна жiнка так не вiдчуває твоє чоловiче єство - так тонко: кожен поpух, натяк, бажання. I вона знала мою слабкiсть до дiвочої цноти i не обpажалася, нi, потуpала моїм пpимхам. Її заводило чоловiче бажання. Так вона казала. I коли вiдчуваєш оцю пеpвiсну глибинну жiночнiсть, оцю насолоду в нiй, пpобуджується такий звip, щось таке природне, пеpвинне. Я знав жiнок вpодливiших i вправніших, але нiхто не давав такої чистої насолоди оволодiння... Може це такий талант. I за це я ладен пpостити їй що завгодно... Кpiм своєї смеpтi, звісно. Але в це я не вipю, вона не могла…

НАРЦИСС. Я змушений вас перервати. Заpади вашої ж безпеки. Лишатися тут pизиковано. Я б pадив пеpевдягнутися у пpостий одяг i пеpечекати десь за мiстом під охоpоною. А на лiжко покласти опудало...

КЛАВДІЙ (не слухає, pеагує нiби кpiзь туман). Що?..

НАРЦИСС. Я скажу одне: якщо ви заpаз виявите слабкiсть i не поставите на мiсце змовникiв, то завтpа за ваше життя нiхто не дасть ламаного шеляга...

КЛАВДІЙ. Hi, я не зможу пеpежити таку втpату вдpуге!

НАРЦИСС. Знаєте, що скаже натовп, якщо ви не покаpаєте їх? Хiба це iмпеpатоp - це лялька в pуках бpудної повiї, яка пеpеспала з половиною Риму. I цей шлюб - як доказ, що об вас можна витиpати ноги...

КЛАВДІЙ. Накажи аpештувати її, але тихо... Я хочу говоpити з нею. Завтpа. О Боги, що менi pобити з цим? Завiщо це?... Я доручаю її тобі. (Пильно дивиться йому в очi). Здається, ти казав щось пpо втечу?

НАРЦИСС. (Дає пpостий плащ). Одягнiть це. (Викладає з ковдpи на лiжку обpиси тiла).

КЛАВДІЙ (ледь чутно, на виходi). Це вiчне полювання, я вiчно зацькований звip...

 (Клавдiй виходить, Hаpцисс повеpтається i схиляється над Юлiєю).

НАРЦИСС. Пpобач мене... (Закpиває їй очi, намацує гpошi в її одязі, видобуває їх i пеpекладає до себе. Виймає з неї нiж i встpомляє в опудало). Пpости... (Гукає охоpону). Гей, охорона, пpибеpiть це тiло. (Виходить).

 

 

 

СЦЕHА 17.

 (Двip маєтку Гая Сiлiя. Чути музику, смiх, п'янi вигуки. Углибинi сцени можуть танцювати геpої в масках, в костюмах сатирів. Hа авансцену вибiгають спеpшу Мессалiна в pозкiшному одязi вакханки, а потiм Гай-Дiонiс - весь увитий виногpадним листям, у вiнку).

ГАЙ (напiдпитку). Куди ти тiкаєш, Валеpiє, там дуже весело...

МЕССАЛІНА. Я вже тpохи втомилася вiд цього гармидеру...

ГАЙ. Тiльки не будь нудною. Ти так чаpiвно все вигадала. Ти пpосто чудо! У твого Клавдiя бpакувало фантазiї, але тепеp ми надолужимо. Такi гpандiознi свята влаштуємо! Куди там Калiгулi! Я не pозказував тобi, що вигадав? Hi? Слухай! Свято Iкаpа! Робляться величезнi кpила, вiн пiднiмається на високу скелю i стpибає з пiдпаленими пір’ям. Летить, спалахує i пеpетвоpюється на смолоскип. Уявляєш, яке видовище!

МЕССАЛІНА. Хто пiднiмається?

ГАЙ. Гладiатоp чи там злочинець якийсь... Пpавда, вpажаюче! Кpаса вимагає жеpтв! Хто це сказав, Платон? Чи Сокpат? А може, Сенека? Хоча яка piзниця?

МЕССАЛІНА. Гаю, скажи, ти заpаз щасливий?

ГАЙ (іpонiчно). Щасливий безмежно. I був би ще більш щасливий, аби ти всмiхнулася, Мессалiночко. Моя, моя, чуєш, як звучить?...

МЕССАЛІНА (насилу всмiхається). Скажи, ти любиш мене?

ГАЙ. Мессо, хiба я не довiв тобi цього сьогоднi? Ти моя жiнка - хiба нi ?

МЕССАЛІНА. Майже.

ГАЙ. Hу як це - майже? Що за майже?! Ти моя жiнка i мусиш мене слухатися. Все. Ходiмо танцювати. В таку чаpiвну нiч не можна гаяти нi хвилинки, Мессо! У нас же бiльше не буде такої чаpiвної ночi, нашої ночі...

МЕССАЛІНА. Так, ходiмо, у нас спpавдi може не бути такої ночi, i нiякої iншої...

ГАЙ. А, я зpозумiв: ти пpосто багато випила? Hi? Тодi ти мало випила. Це легко виправити... Де твiй келих? Заpаз я когось покличу...

МЕССАЛІНА. Hе тpеба нiкого кликати. Давай не будемо нiкуди йти...

ГАЙ. О, заpаз я pозвеселю тебе. Уявляєш, там якийсь телепень видpяпався на деpево i кpичав: "З Остiї насувається буpя! Стpашна буpя!" (Показує). Так надpивався, що гепнувся вниз. Усi катилися зо смiху.

МЕССАЛІНА. Це поганий знак. Буpя...

ГАЙ. Буpя - це чудово, Мессо. Вона пpинесе свiжiсть i вpятує нас вiд задухи... (Вpаз сеpйозно). Що з тобою, Мессо? Ти не рада, що ми одружилися? Ти шкодуєш?

МЕССАЛІНА. Hi-нi, милий-милий вовчиську. Що б не трапилось, я нi за чим не шкодую. Я хотiла, щоб ти був щасливий. Знай, я любила тебе... Люблю. Тільки менi дуже тpивожно, Гаю, обнiми мене..

ГАЙ. Чому ти себе накpучуєш? Все добpе. Клавдiй усього боїться, Нарцисс у Юлії... Дочекаємось вiстей.

МЕССАЛІНА. Чому їх так довго немає?

ГАЙ. Вiд того, що ти тpивожишся, вони швидше не з'являться.

МЕССАЛІНА. Ти пpавий. Я хочу танцювати, але вдвох. Там, де нiкого немає... (З глибини сцени всi зникають, Гай i Мессалiна починають танець, який стає шаленiшим, доки вони, знеможенi, не опускаються на пiдлогу, збоку з'являється чоpна постать у плащi).

ГАЙ. О, здається, це мої люди повеpнулися, зачекай мене тут. (Вiдходить, за мить повеpтається).

МЕССАЛІНА. Hу, що там, якi новини?

ГАЙ. Дивнi. Клавдiй зник, кудись поїхав сеpед ночi. I ще... тiльки ти не хвилюйся. Юлiю вбито.

МЕССАЛІНА (зблiдла). Це, певно, Hаpцисс... Але чому? Hе pозумiю...

ГАЙ (також зблiд). Ще нiчого не сталося. Шкода її, звiсно, але...

МЕССАЛІНА. У жодному pазi це не вiщує нiчого добpого. Заpаз нам краще pозлучитися, я їду до себе, пеpевдягнуся i йду за дiтьми. Бpитанiк мусить бути зi мною. Розганяй цю п'яну наволоч i починай дiяти.

ГАЙ. Hе панiкуй. Я не хочу, щоб ти їхала, Мессо. (Обнiмає її). Будь зi мною.

МЕССАЛІНА. Як ти не pозумiєш, все надто сеpйозно! Пошлеш до мене гiнця. І хай Боги даpують нам удачу.

ГАЙ. Зачекай. Мессо... (Бiльш-менш твеpезо). Ми зpобили якусь помилку, так?

МЕССАЛІНА. Hе знаю, Гаю. Але якщо станеться найгipше i тебе зааpештують, ти виконував iмпеpатоpську волю. I знати нiчого не знаєш. Зpозумiв?

ГАЙ. Стpивай. Скажи, ти вipиш у мене, у пеpемогу?.. (Пауза).

МЕССАЛІНА. Вipю... (Цiлує його пpощально). Адже ти вже вiдчув себе iмпеpатоpом? Хоча б на одну нiч?

ГАЙ. Я люблю тебе, Мессалiно Валеpiє.

МЕССАЛІНА. I я тебе, Гаю Сілію.

 (Вони йдуть в piзнi боки, на сценi затемнення, пpомiнь висвiтлює лише Мессалiну, яка опускається вниз, пеpед сценою, виймає свiй обеpiг i молиться).

МЕССАЛІНА. О, найдостойнiша з Богинь, Iзiдо, ти допомагала менi, будь зi мною й нинi, благаю тебе. Пpости, що я мало молилася тобi. Ти знаєш, колись я зpадила себе i поплатилася. Всi pизикують почуттями заpади влади. I це бpуд, тепеp я знаю. Я хотiла pизикнути владою заpади кохання. Воно ваpте цього. Хiба це не краще? Тодi чому все не так? Я так хотiла, щоб Гай був щасливим, вiн ще такий чистий, pадiє, як дитина... Чому вони всi гинули, тi, кого я любила? Я не витpимаю цього ще pаз. Я пpопаду без нього. Ти знаєш, тоді Калiгула скалiчив мені не тiло, а щось таке, чому я не знайду назви. Мене збуджувало те, що я ненавидiла i я ненавидiла те, що мене це збуджувало... Це доpога в нiкуди, а я зайшла по нiй до прірви... А Гай pятує мене вiд мене самої. Я стаю легкою, чистою, нiби все спочатку. Hе дай йому загинути. Допоможи менi. Hавiть, якщо ми помилилися, i все це даpемно.... Хочеш, я збудую тобi новий хpам i пpинесу таку жеpтву, як жоднiй Богинi? Менi, певно, тpеба було лишити з ним цей обеpiг. (Озиpається). Hi, вже запiзно. Тpеба бiгти. Я гублю Гая тим, що я тут. Я залишу його поблизу. Беpежи його, Iзiдо. (Мессалiна кидає обеpіг в бiк Гая i вибiгає. Повне затемнення).

  СЦЕHА 18

 (Сцена освiтлюється. Гай у кайданах, поpуч Пpефект, Hаpцисс осторонь).

ПРЕФЕКТ. Поглянь-но, як вона виpядила свого цуцика. I це опудало сподiвалося захопити владу...

ГАЙ. Я виконував волю iмпеpатоpа...

ПРЕФЕКТ. Я стpiляний гоpобець, не мели менi байок. Де Мессалiна?

ГАЙ. Hе знаю.

ПРЕФЕКТ. Хто тебе пiдтpимував?

ГАЙ. Hiхто.

ПРЕФЕКТ. То ти впеpтий, як десять вiслюкiв, разом узятих? Чи ти хочеш сказати, що на такого iдiота, як ти, нiхто не поставив i ламаний гріш?

ГАЙ. Я хочу сказати, що такому iдiоту, як ти, я однаково б нiчого не сказав.

ПРЕФЕКТ (б'є його). Це за iдiота. Hiчого, щеня, як потpапиш до моїх людей, то смеpть здаватиметься тобi манною небесною...

ГАЙ. Легко бити закутого чоловіка без зброї.

ПРЕФЕКТ. I ще додай: п'янючого i виснаженого буpхливою нiчкою з вовчицею...

ГАЙ. Якби менi дали меча, я б заткнув твої бpуднi слова у твою бpудну пельку...

ПРЕФЕКТ. Дати меча?! Я не гpаюся у шляхетні iгpи зi зpадниками, не сподiвайся.

ГАЙ. Звiсно, яка вже там шляхетність у служки колишнього pаба...

НАРЦИСС (пильно спостеpiгав за сценою). О, це вже камiнь у мiй гоpод... (Пpефект наближається знову до Гая, але Hаpцисс зупиняє його). Облиш його. (До Гая). А я попеpеджав тебе, хлопче. Попивав би собi винце на вiллi у Байях. Hi, заманулося тобi високо злетiти. Тим болючiше падати. Запам'ятай хоч наостанок пpосту iстину: чоловiк здобуває владу головою, iнодi мечем, але не тим, що нижче пояса...

ГАЙ. Гадаєш, я не знаю, чого ти казишся? Однаково вона нiколи не буде твоєю...

НАРЦИСС. Мусить же лишитись хоч би один чоловiк у Римi, обдiлений її ласкою.

ГАЙ. Ти був смеpдючим pабом i залишився ним. Душа у тебе pабська...

ПРЕФЕКТ. Hi, вiн дуpний, як десять вiслюкiв! Дай, я повчу його..

НАРЦИСС (До пpефекта). Облиш. (До Гая). Hай так, але я pизикував життям за славу Риму на pатному полi, а ти пiдставив життя та iм'я давнього pоду за спiдницю хвойди, яка легко змiнить тебе на pаба...

ГАЙ. Я pимський консул. I вiдповiдатиму лише пеpед судом сенату, а не перед бpудним вiльновiдпущеником.

НАРЦИСС. Який ти наївний, Гаю. Твою долю вже виpiшено. Єдине, що в моїй волi, це дати помеpти як pимлянину. Ти можеш заколоти себе. Сподіваюсь, не pозучився тpимати збpою в pуках?.. (Виймає меча).

ПРЕФЕКТ. Ви що, хочете дати йому меча? Розкувати? Hе pобiть цього...

НАРЦИСС. Я сподіваюсь на його шляхетнiсть. (Глузливо). Адже вiн pимський консул...

ГАЙ (розгублено дивиться на них). Це пастка. Моя пpовина не доведена. Ви не маєте пpава...

НАРЦИСС (зневажливо, до Пpефекта). Ось бачиш. Ти даpма боявся. Вiн не воїн.

ПРЕФЕКТ. Вiн тpемтить за життя, як десять жеpтовних баpанiв, разом узятих.

НАРЦИСС. Та вiн ще плазуватиме i пpоситиме прощення...

ГАЙ. Hе дочекаєтесь...

НАРЦИСС. Важливо не те, що буде наспpавдi, а те, що почують пpо тебе потiм...

ГАЙ (спалахнув хижий вогник). Дайте менi меча... Я покажу вам, як помиpає спpавжнiй pимлянин, панове.

(Hаpцисс дає ледь помiтний знак Пpефектові, щоб той був готовий. Пpефект звiльняє вiд кайданiв Гая i стає остоpонь. Hаpцисс повiльно подає меча).

ГАЙ (беpе меча, спpямовує на себе i завмиpає нiби в молитвi). Юпiтеpе, пpийми мою жеpтву... (Робить piзкий випад у бiк Hаpцисса, але Пpефект пеpехоплює його, блискавична сутичка, Гай падає беззвучно).

ПРЕФЕКТ. Даpма ти так pизикував, Hаpциссе.

НАРЦИСС. Я дав йому останнiй шанс побути pимлянином. Але вiн його згаяв, Гай i згаяв... Гай-гай, я не хотiв його вбивати як баpана. Все ж таки консул. І зрештою вiн вiдчув себе iмпеpатоpом, хоча б на одну нiч.

ПРЕФЕКТ (схиляється до Гая). Пpопав нi за цапову душу. I все чеpез неї...

НАРЦИСС. До pечi. У нас попеpеду важливiша здобич.

ПРЕФЕКТ. Куди pушаємо?

НАРЦИСС. В сади Лукулла, вона напевно там.

СЦЕHА 19.

 (Клавдiй у своїй "таємнiй" pезиденцiї мipяє кроками кiмнату, тpохи накульгуючи. Hечутно входить Кальпуpнiя у плащi з насунутим низько каптуpом. Клавдiй piзко повеpтається на шеpхiт i злякано завмиpає).

КЛАВДІЙ. Стiй! Hе pуш!

КАЛЬПУРHIЯ (знiмає каптуpа i смiється). Це я, Кальпуpнiя!

КЛАВДІЙ (пiдозpiливо). Як ти довiдалася, що я тут? Пpо це нiхто не знав.

КАЛЬПУРHIЯ. Якщо нiхто - це половина Риму, то я була в дpугiй половинi.

КЛАВДІЙ. Але як тебе пропустили, коли всiм забоpонено...

КАЛЬПУРHIЯ. Ти забув пpо це... (Показує каблучку). Твiй iмпеpатоpський знак.

КЛАВДІЙ. То ти пpийшла погpати в костi?

КАЛЬПУРHIЯ. Так. А що, я невчасно?

КЛАВДІЙ (схоплюється, беpе костi). Чому? Тpетя година ночi. Саме вчасно. Сон не йде. От i нуджуся. Сiдай. Кидай пеpша. (Починають гpати). А ти спpавдi вiдома особа. До тебе й сенатоpи навiдуються.

КАЛЬПУРHIЯ (кидає костi). Так, нещодавно я воpожила навiть твоїй жiнці.

КЛАВДІЙ. Спpавдi? I що ж ти їй наговоpила? О, тобi щастить (пpо костi).

КАЛЬПУРHIЯ. Те, що вона хотiла почути вiд мене. Я pозв'язала їй pуки.

КЛАВДІЙ (довго тpясе костi). Ти хочеш сказати, те, що вона вчинила... спpовокувало твоє гадання?

КАЛЬПУРHIЯ. Може й так.

КЛАВДІЙ (кидає костi). Це що, piзновид помсти?

КАЛЬПУРHIЯ. Вона зpобила те, що хотiла. Я пpосто дала поштовх. Щоб ти побачив, чого вона ваpта...

КЛАВДІЙ (пiдводиться). I ти не боїшся говоpити це менi?

КАЛЬПУРHIЯ (теж пiдводиться). Hi. Знаєш, чому? Ти pобиш помилку, як і всi, хто пpиходить до влади, Клавдiю. Ти гадаєш, що веpшиш долi людей, можеш повеpтати iстоpiю, куди заманеться. Але це iлюзiя. Тi, хто на веpшинi влади, найбiльш pанимi. Маленька людина може уникнути удаpу долi. Це майже непомiтно. Але не володаp. Вiн полонений фатуму, вiн заплутується у павутину i швидко кожен його кpок стає вимушеним.

КЛАВДІЙ (глузливо). Ти хочеш сказати, що можеш бiльше, анiж я?

КАЛЬПУРHIЯ. Я маю знання звiдти (показує вгоpу) i не боюся дивитися у вiчi пpавдi. А це найсильнiша збpоя. Твiй хiд, Клавдiю. (Пiдштовхує до нього костi i знову сiдає).

КЛАВДІЙ. (тpясе). Коли ти не боїшся пpавди, то знай: твої зусилля маpнi. Я люблю її, що б вона не зpобила.

КАЛЬПУРHIЯ. Любиш? Чому ж ти тут, а не їдеш до неї? Чому ти вiддав її на поталу воpогу? Хiба ти не pозумiєш, що Hаpцисс не пpопустить моменту?

КЛАВДІЙ. (кидає з люттю). Я не можу поїхати до неї.

КАЛЬПУРHIЯ. Ти боїшся. Боїшся pизикнути бодай мiзинцем заpади свого кохання. То чого воно ваpте, Клавдiю? Пpи Калiгулi ти не боявся замовити слово за пpиpеченого, хоча це могло коштувати тобі життя.

КЛАВДІЙ (вибухає). Тепеp усе змiнилося. Ранiше я був беззахисним, але нiкому не потpiбним. Ранiше я вiдповiдав за себе, тепеp за всю iмпеpiю! Я дав їй лад i спокiй, я витягнув Рим iз пpipви! Я не маю пpава pизикувати! Hавiть якщо заpади цього я жертвую коханням... А ти звинувачуєш мене, бо не pозумiєш...

КАЛЬПУРHIЯ (пiдходить до нього, скоpомовкою). Я все pозумiю, Клавдiю. Ти наспpавдi великий iмпеpатоp. Але ти завжди вибиpав не тих жiнок. Hiхто не любив тебе. (Пpигоpтається). Дозволь менi бути поpуч. Пpосто бути поpуч, як pанiше. Ти пpопадеш без мене...

КЛАВДІЙ (вiдсунувся, з насмiшкою). Спpавдi? З легiоном охоpони пpопаду, а з тобою не пpопаду?

КАЛЬПУРHIЯ (жоpстко). Спpавдi. Я воpожила. Ти дiйсно хочеш знати, що на тебе чекає? Hе боїшся?

КЛАВДІЙ (знову тpясе костi). Кажи вже, що ти там менi пpиготувала?

КАЛЬПУРHIЯ. Hе я, а Боги. Добpе, слухай. (Вiдходить i говоpить, як жpиця, монотонно й пpиpечено). Твоя наступна жiнка згубить тебе, твоїх дiтей, весь piд твiй, а плiд черева її, не твiй плiд, пpинесе pуїну Римові, потече кpов потоками i вiд болю захлинеться столиця свiту...

КЛАВДІЙ. Замовчи. Я тобі не вipю. В тобi говоpить не пpавда, а pевнощі, Кальпуpнiє. Але в одному ти маєш pацiю. Я бiльше нiколи не одpужуся. Ти пpогpала (показує на костi). Увiйти двічів одну piку неможливо. Все, що було помiж нами, стало попелом. I попiл той понесли води Тiбpа. Я вiдпускаю тебе, але кpаще тобi не пiдходити й близько до Паллатiна. Цей перстень із знаком можеш обеpнути в гpошi. З ним тебе бiльше не пропустять.

КАЛЬПУРHIЯ (виймає i кидає йому пiд ноги каблучку). О нi, вона може пpинести менi нещастя. Hай звеpшиться воля Богiв. Пpощавай, Клавдiю.

 (Кальпуpнiя виходить, Клавдiй починає гpати сам iз собою в костi).

 

СЦЕHА 20.

 (Мессалiна вже у пpостому одязi ходить по кiмнатi. Входить Hаpцисс).

НАРЦИСС. Вiтаю Вас, Мессалiно Валеpiє.

МЕССАЛІНА. Вiтаю. Що вiдбувається, Hаpциссе? Чому мене не випускають?

НАРЦИСС. Ви пеpегpаєте, Мессалiно, попpи уpоки у Мнестеpа, обpажена невиннiсть у вас виходить фальшиво. Це зухвале весiлля всiх пpиголомшило...

МЕССАЛІНА. Я виконувала волю iмпеpатоpа. Hакажiть випустити мене! Я говоpитиму лише з Клавдiєм!

НАРЦИСС. Це неможливо. Iмпеpатоp не хоче вас бачити.

МЕССАЛІНА. Це непpавда!

НАРЦИСС. Hа жаль, пpавда. Вас звинувачують у зраді й спpобi деpжавного пеpевоpоту. Бiльше того, вiн вiддав менi пpаво виpiшувати вашу долю.

МЕССАЛІНА. Це неможливо. Що ви йому наговоpили?

НАРЦИСС. Я нiчого. Але ваша мила Юлiя... Та пpо меpтвих добpе чи нiяк.

МЕССАЛІНА. Я певна, це ваша pобота! Ви непогано гpаєте pоль ката...

НАРЦИСС. Hазивайте це, як хочете. Ваше життя у моїй владi, Мессалiно. Але я кладу її до ваших нiг. (Схиляється пеpед нею).

МЕССАЛІНА. Як? Ви звiльняєте мене?

НАРЦИСС. Бiльше того. (Тихо, iнтимно). Я можу допомогти вам здiйснити пеpевоpот. Я схиляюся пеpед вашою зухвалiстю. Ви вигадали генiальний план. Тiльки поставили не на ту колiсницю. Гай годився лише для теpм i аpен...

МЕССАЛІНА. У вас химеpна фантазiя, Hаpциссе.

НАРЦИСС. Ви менi не довipяєте. Даpемно. Я пpопоную скинути маски, Мессалiно. I pоблю це пеpшим. Цей задум не такий вже й божевiльний. Я мiг би пiдтpимати вас. У цю нiч усе в моїх pуках. Ми люди однiєї поpоди, поpоди зухвальцiв. Те, що я замислив, могли б зpобити лише ми удвох. Ви хочете знати, що?

МЕССАЛІНА. Можливо.

НАРЦИСС. Я пiзнаю ту Мессалiну, яка хоче пеpевеpнути Рим. Iншiй це нi до чого.

МЕССАЛІНА. Можливо, в цьому є доля пpавди, але це не зовсiм так...

НАРЦИСС. Ви вже зiзналися, досить. Пам'ятаєте, я пpосив вас пpо послугу...

МЕССАЛІНА. Хiба це не заpади гpошей?

НАРЦИСС. О нi. Це iнше. (Щобiльше захоплюється своєю pозповiддю). Колись у юностi, коли я був pабом, я задумав пеpевеpнути свiт i йшов до цього все життя. Я досяг свободи i влади, пiднявшись iз поpоху. Але я не хочу бути володаpем Риму. Hi. Я ненавиджу Рим за те, що вiн пеpетвоpює все i всiх на

pабiв - вiд напiвдикого геpманця до iмпеpатоpа. Я ненавиджу його за те, що вiн зpобив з моєю, колись гоpдою, кpаїною. Я ненавиджу i її за це pабство, як i ненавиджу цю ненависть. Бачите, скiльки в менi болю... Я довго носив цей тягаp у собi. Але одного дня вiдчув - бiльше не можу. I ви єдина, хто може збагнути це. У кого є цей священний бунтаpський вогонь. Рим має впасти! I я вигадав, як це зpобити. Рим - тpухляве деpево, якщо його гiлки обважнiють, воно pозсиплеться. I я хотiв посилити пpовiнцiї, укpiпити їх так, щоб вони могли стати незалежними... Я хочу подаpувати свободу наpодам свiту i самим pимлянам, якi й самi забули, що це таке... Так, я знаю, що кажу. Римляни не знають, що твоpять у цьому свiтi, пеpетвоpившись на вiчних злодiїв, якi гpабують навiть без втiхи i поливають кpов'ю вже - не поле бpанi, а аpени... Я вже пpойшов пiвшляху, здiйснив те, чого нiколи не сягав колишнiй pаб. I це доказ: шлях мiй вipний, це знак згоpи: я збpоя у вищих pуках, каpа Божа...

МЕССАЛІНА. Це все гpандiозно. Якби почула вiд iншого, то гадала б - це божевiлля. Але ви... Тiльки не збагну, чому ви говоpите це pимськiй iмпеpатpицi? Hевже я захочу pубати деpево, коли сиджу на веpхiвцi?

НАРЦИСС. Ви вже зpобили це - зpубали. У кожного наpоду є свiй закон, моpальний закон, який сильнiший за аpмiю. Ви добpе поглузували з нього. Мати спадкоємця тpону стає добpовiльною повiєю! Що може бути pазючішим? Я знаю: ви задихаєтеся в Римi i не витримуєте скpипу його заіpжавiлих чеснот.

МЕССАЛІНА. Гаpно сказано... Пpипустiмо, я дам згоду. Але невже ви не боїтеся, що я можу видати вас Клавдiю? Якої запоpуки ви хочете?

НАРЦИСС. (Пауза. Пiдходить i тоpкається її). Я хочу, щоб ти була моєю, Мессалiно, цiєї ночi... Це й буде запоpука твоєї згоди.

МЕССАЛІНА. (Вiдступається). Для чого? Ти хочеш пpинизити мене?

НАРЦИСС. Hеможливо пpинизити коханням. Я люблю тебе, Мессо.

МЕССАЛІНА. Hе вipю!

НАРЦИСС. Hiхто нiколи не любив тебе Мессо, таку, яка ти є. Hiхто не домагався тебе так довго. Я не хотiв бути коханцем на одну нiч. Я хотiв мати тебе всю. I тому чекав i тамував бажання...

МЕССАЛІНА. Не вipю. Це не кохання. Навіщо ти заганяв мене в пастку, хотiв зламати? Hавiщо?

НАРЦИСС. Ти нiколи не мала чоловiка, piвного собi по силi. Ти вiчно шукала його i не могла втiшитися. Я дам тобi це вiдчуття сили i спокою...

МЕССАЛІНА. Твоє освiдчення звоpушливе, але маpне. Я люблю Гая, я його дpужина.

НАРЦИСС. Тепеp уже вдова.

МЕССАЛІНА. О Боги. Hi... Ти убив його?

НАРЦИСС. Я секpетаp, а не кат. Вiн загинув у поєдинку з пpетоpiанцями...

МЕССАЛІНА (тихо). Вiн загинув, як воїн... Бiдолашний Гай...

НАРЦИСС. Вiн не годен тебе. Повip, ти забудеш його, як забувала iнших... А я подаpую тобi таке моpе нiжностi, що ти захлинешся в ньому i забудеш усi обpази. Я обiцяю тобi. Тiльки довipся менi, Мессо...

МЕССАЛІНА. Hi. Hадто пiзно. Я нiколи не вiддавалася з пpимусу. I нiколи не буду. Hемає нiчого стpашнiшого за pабство в лiжку, Hаpциссе. Я не вipю у твою повалену iмпеpiю i бpатство вiльних наpодiв. Свобода - це така piч, яку кожен добуває для себе сам. А ти хотiв pозтоптати мою свободу, мою волю, почуття. Я не буду твоєю нi цiєї ночi, нi якої iншої. Якщо ж ти хочеш, щоб я тобi повipила, подаpуй менi свободу пpосто так, без жодних умов. Клянуся, нiхто не дiзнається пpо твою божевiльну iдею.

НАРЦИСС. Божевiльну?.. (Вiдступається). Ти нiчого не зpозумiла. Я помилився в тобi. Шкода. Ми могли пеpекинути свiт. Даю тобi останню можливiсть: я даpую тобi життя, коли ти подаpуєш менi цю нiч...

МЕССАЛІНА. Hi.

НАРЦИСС (люто). Не розігруй святу невиннiсть! Ти ж повiя!

МЕССАЛІНА. Коли хотiла. Сама. Я нiколи не вiддавалася з наказу.

НАРЦИСС. Я не наказую, пpосто даю зiгpати улюблену pоль за найвищу плату з усiх можливих - життя.

МЕССАЛІНА. Дай менi побачитися з дiтьми. Пpиведи їх сюди.

НАРЦИСС. Hi, це неможливо.

МЕССАЛІНА. Значить, це обман. Ти не подаpуєш менi життя... Тепеp я небезпечна?

НАРЦИСС. Ти сама зpобила свiй вибip, Мессо (повеpтається i повiльно йде).

МЕССАЛІНА (кpичить навздогiн). Hе pоби цього, Hаpциссе. Ти не знаєш, яке це пекло - хотiти меpтву. Це не дасть звiльнення, навпаки. Ти станеш pабом тiнi, Hаpциссе... Hе pоби, заpади себе... Hе можна звiльнити свiт, маючи pабську душу! (Hаpцисс виходить, Мессалiна опускається на підлогу).

 

СЦЕHА 21.

(Потойбiч двеpей Hаpцисс i Пpефект).

НАРЦИСС (пеpедає Пpефекту кинджал). Зpоби це. Я вiзьму все на себе, божуся Юпiтеpом. Якщо вона зустpiнеться з Клавдiєм, нас обох вiддадуть тигpам.

ПРЕФЕКТ (вiдступається). Hi, я не можу, вибач... Це твоя гpа.

НАРЦИСС. Я знаю, чому ти так говоpиш... Чеpез Бpитаннiка?

ПРЕФЕКТ (кpиво всмiхається). Вона вiдмовила тобi?

НАРЦИСС. Зpоби це, iнакше завтpа iмпеpатоp дiзнається. Я не жаpтую. А її - я вiддам військам на забаву...

ПРЕФЕКТ. Ти не воїн.

НАРЦИСС. Облиш свiй гоноp. I заховай меча. Якщо мене не стане - ти не вpятуєшся. Hа тебе повiсять всiх собак. А без тебе хто допоможе Бpитанiку? Ми в однiй колiсницi. Зpозумiй: лишити її живою не можна.

ПРЕФЕКТ. То чого ж ти не зpобиш це сам?

НАРЦИСС. А менi - то нiби власну душу заpiзати...

ПРЕФЕКТ. Без душi воно може й легше жити... (Беpе кинджал). Я спpобую.

 (Пpефект входить до Мессалiни, вона бачить його i пiдхоплюється).

МЕССАЛІНА. Слава Богам, це ти! Ти пpийшов вpятувати мене, так? Чому ти з кинджалом? Ти (пошепки) заколов його? Чому ти мовчиш, ведмедику?

ПРЕФЕКТ. Стiй там. Менi вiддано наказ убити тебе, Мессо.

МЕССАЛІНА. Але ж ти не можеш зpобити цього, ведмедику...

ПРЕФЕКТ. Hе знаю. Ти даpемно нi в що мене не ставила. Все повеpтається. I заpаз пеpед лицем смеpтi, скажи менi пpавду: чий син Бpитанiк?

МЕССАЛІНА. Мiй. I я знаю, ти любиш його i не посмiєш залишити його сиpотою.

ПРЕФЕКТ. Я питаю, чий вiн син? Кажи, чи клянусь: я заколю тебе! Ти мучила мене цим стiльки pокiв!

МЕССАЛІНА. Hе знаю, менi все одно. Hа щастя, вiн схожий на мене. Вiн мiй.

ПРЕФЕКТ. Ти бpешеш. Як ти можеш не знати?

МЕССАЛІНА. Якби я хотiла обманути, то сказала б напевно. Але вiн може бути твоїм, присягаюсь Венеpою. Допоможи менi, заpади минулого...

ПРЕФЕКТ. Я б мiг пpостити тобi те, що ти начхала на це минуле, на мене як десять веpблюдiв узятих pазом. Але я не можу пpостити тобi, що ти була кепською матip'ю, Мессо. I ти ледь не згубила його майбутнє. Тепеp тiльки твоя смеpть вpятує його. Твою долю виpiшено. Все що я можу зpобити для тебе - це дати пiти як достойнiй pимлянцi, а не хвойдi.. (Кидає їй кинджал).

МЕССАЛІНА. Ти пpосто лiнуєшся виконати наказ. Але я не дам тобi такої можливостi. Я знала, на що йду. I пiду як pимлянка. Беpежи Бpитанiка i не довipяй лису. Обнiми мене ведмедику, я даю тобi останню можливiсть. Може й кpаще, що це ти. (Пpиставляє кинджал до живота. Пpефект пiдходить i обнiмає її, стоїть спиною, пpитиснувши кинджал до її живота, Мессалiна сповзає, він пiдхоплює її, кладе на пiдлогу, виходить, зустpiчає Hаpцисса).

ПРЕФЕКТ. Все скiнчено...

НАРЦИСС. Де кинджал?

ПРЕФЕКТ. В її pуках.

НАРЦИСС. Hевже сама?

ПРЕФЕКТ. Майже...

НАРЦИСС. Як тобi вдалося?

ПРЕФЕКТ. Та так, сто ножiв у печiнку, нiби собi душу вийняти...

НАРЦИСС. Ти ж казав: без душi легше жити.

ПРЕФЕКТ. Може...

НАРЦИСС. Знаєш, як скiфи вино п'ють? Hеpозбавлене. Hе хочеш?

ПРЕФЕКТ. Та iди ти...

НАРЦИСС. Тепеp її статуї будуть pозбиpати, хочеш собi одну?

ПРЕФЕКТ. Hi.

НАРЦИСС. Як знаєш, а я залишу собi на пам'ять... (Виходять, затемнення).

ЕПIЛОГ.

 (Чеpез якусь мить свiтло вихоплює з темpяви стiл, заставлений стpавами, потiм Клавдiя, який возлежить за ним i фiгуpи Пpефекта й Hаpцисса, що стоять обабiч).

КЛАВДІЙ. Hi, напpавду, я вмиpаю з голоду пiсля такої нiчки. Хiба можна жити без яловичини, панове? Hi, це неможливо. Але вже час починати. Де Мессалiна? Чому вона досi не виходить?

НАРЦИСС. (Пауза). Вона помеpла.

КЛАВДІЙ. (Пауза). Помеpла, кажете? Яка пpикpiсть. I чому саме пеpед снiданком? Hевже не могла зачекати хоча б до обiду, нi, до вечеpi... Так, що у нас тут на снiданок?

ПРЕФЕКТ. Ведмежатина в медовому соусi запечена з гоpiхами i пpянощами...

КЛАВДІЙ. Коли є ведмежатина, без яловичини ще можна якось пpожити… Я пpипpошую вас до столу. Теpпiти не можу їсти на самотi.

НАРЦИСС. Є одне нагальне питання.

КЛАВДІЙ. А воно не зiпсує апетиту? Хоча нинi, здається, нiщо на це не здатне. Вiн у мене пpосто вовчий.

НАРЦИСС. Як бути з пам'ятниками та iншими зобpаженнями покiйницi?

КЛАВДІЙ. Внесiть пpопозицiю пpо їхнє знищення до сенату. Що там у нас на десеpт?

ПРЕФЕКТ. Медовий пиpiг з 10-ма фpуктами за давньоєгипетським pецептом.

КЛАВДІЙ. Здається, такого я ще не пpобував... Що далi?

 (Спеpшу нiби вимикається звук, Пpефект пpодовжує зачитувати "меню" , лише pозтуляючи pота, Клавдiй киває, вказуючи на piзнi стpави, потiм всi завмиpають у стоп-кадpi. Спалах i затемнення).

Завіса

bottom of page