Автор: Марина Смілянець
+38096-582-35-13
п’єса
«Люди Forbes»
іронічна комедія
(п’єса написана українською та російською мовами)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ОСКАР – бізнес тренер, 30 років
КСЕНІЯ – студентка журфаку, 21 рік
СЕВА – майбутній «мільйонер», 25 років
АРСЕНІЙ - приватний підприємець, 50 років
ОЛЕНА – жінка, яка шукає себе, 35 років
ПЛАТОН – травесті актор, 30 років
РИТА – колишня коханка бізнесмена, 27 років
ДІЯ -1
ПРОЛОГ
На экрані відео з youtube. Ми бачимо чоловіка років 30-ти, у презентабельному кабінеті, за його спиною панорама мегаполісу, щось схоже на Нью-Йорк. Одягнений у вишуканий костюм, сорочка відомого бренду, на руці коштовний годинник. Говорить красиво та впевнено, не знімаючи з обличчя посмішку, яка, на його думку, мала б викликати довіру.
ОСКАР: Привіт. Мене звати Оскар. Свій перший мільйон я заробив у 23 роки, створивши власну компанію у Сполучених штатах. Я той, хто дійсно знає шлях до великих грошей. Усі мої мрії стають реальністю, я щасливий та впевнений у своєму майбутньому… Проте мене по-справжньому хвилює та складна ситуація, у якій знаходяться люди на моїй Батьківщині. Ви розгублені, відсутня стабільність, кожного дня ви можете опинитись на нулі, і ніхто не може від цього вас застрахувати. Але я знаю, як вам допомогти! Я поділюся з вами секретами успіху! Секретами, які ви ніколи не знайдете в Інтернеті. Я пропоную вам пройти семінар по моїй унікальній методиці. VIP-група складатиметься лише з шести учасників. Потрапити на навчання зможуть тільки обрані, а саме ті, хто першими зареєструються і здійснять оплату. Я вірю, ви не упустите шанс змінити своє життя!
СЦЕНА -1
У лісі під Києвом знаходиться санаторій «Росток». Саме тут буде проходити «Семінар успіху». По черзі з’являються учасники. Перша приїхала КСЕНІЯ, приваблива дівчина, на вигляд років двадцяти, за плечима великий рюкзак, у руках мобільний телефон. Читає інформацію з сайту:
КСЕНІЯ: Семінар відбуватиметься на базі оздоровчого санаторію «Росток» за містом.
На високих підборах, у платі, тягне великий чемодан, замучена.
РИТА: Ми забезпечимо вам комфортне проживання та корисне харчування, а атмосфера живої природи надихне на нові звершення.
ОЛЕНА років тридцять, приваблива, тендітна, охайна, вишукано вдягнена. Читає з планшету:
«…Учасники семінару – починаючі бізнесмени, ті, хто тільки планує відкрити свій бізнес, або ті, хто має кошти для інвестицій.….»
Заходить ПЛАТОН, одягнений у жіночу сукню, в перуці, з макіяжем, виглядає так, що спочатку і не зрозумієш, що це чоловік.
«… Семінар відбуватиметься протягом п’яти днів. Графік щільний. Підйом о сьомій ранку, сніданок, медитація на прийняття успіху, майстерність публічного виступу…»
АРСЕНІЙ чоловік років за п’ятдесят, низенький, круглолиций, трохи роздратований… :
«…Уроки маніпуляції, основи лідерства, після обіду вільний час, а ввечері основний бізнес-тренінг та переглядові семінари….»
Літня веранда дитячого табору. Стільці стоять по колу. У центрі дошка з маркером. На столику блокноти, ручки, книги та диски. Учасники вітаються та сідають на місця. На веранду вбігає Оскар, він сповнений енергією якою з легкістю заряджає присутніх.
ОСКАР: Для початку я хотів би вас привітати! Адже сьогодні найважливіший день у вашому житті, день коли ви нарешті стали на шлях, який приведе вас до бажаного успіху! (Аплодисменти…) З цієї нагоди, я підготував для вас особливі подарунки. (бере зі столику блокноти) Це блокноти успіху! Відтепер ви маєте кожного дня записувати сюди свої афірмації! Афірмація — фраза, що містить вербальну формулу, яка при багаторазовому повторенні закріплює необхідний образ або установку в підсвідомості, стимулюючи позитивні зміни в житті! Візьміть ручки і запишіть першу афірмацію «Я успішна людина!» (всі записують). Повторюйте це кожного ранку! І не помітите, як все, що ви написали, реалізується! І так почнемо знайомство... А чому вас п’ятеро? Шостий певно ще не доїхав. Ми нікого чекати не будемо. Час – гроші! А ми люди які цінуємо і те, і інше. І так, почнемо.
АРСЕНІЙ: В моем номере нет горячей воды и сломан кондиционер.
ОСКАР: (пауза) Ви пропонуєте, щоб я зараз зупинив заняття та, почав займатись цим питанням?
АРСЕНІЙ: А еще этот лагерь… Как можно думать о делах, когда рядом эти вечно орущие дети? Я думал, что на сумму которую мы заплатили за семинар, нам обеспечат номера в приличном отеле.
ОСКАР: Зараз вам непотрібні комфортні умови, цього вимагає моя методика. Ще будуть неслушні запитання?
ОЛЕНА: (сама до себе) Гроші і дійсно немаленькі.
АРСЕНІЙ: Да уж…
ОСКАР: А чи розумієте скільки коштує мій час? Я навчу вас секретам, які принесуть мільярди, а вам вистачає наглості казати «да уж»?
АРСЕНІЙ: Ну что вы! Для нас честь учиться у такого человека как Вы! Про деньги, это мы так…
ОСКАР: Якщо хочете стати багатими – думайте як багаті. А зараз, візьміть свої бейджики і по черзі розкажіть про себе. Чим займаєтесь, що приносить основний дохід… (читає імена) І так … Арсеній, Ксенія, Олена… Платон? (всі подивились на чоловіка який одягний у жіночу сукню)/
ПЛАТОН: Я - Платон. Что-то смущает?
АРСЕНІЙ: Ну что вы! Платон - вполне женское имя.
ПЛАТОН: А я утверждал, что я женщина?
АРСЕНІЙ: Хорошо что, не утверждали. Иначе нам, как воспитанным людям, пришлось бы делать вид, что верим.
ОЛЕНА: (з доріканням до Арсенія) І от з таким відношенням ви збираєтесь до Європи?
АРСЕНІЙ: Если «быть европейцем» это уважительно относится к извращенцам, то я в этой команде не играю!
ПЛАТОН: То, что я ношу женскую одежду, вовсе не свидетельствует о каких-то моих психических расстройствах. У меня есть семья, работа, даже водительские права. Я всего лишь одеваюсь так, как мне нравится. Я никому не навязываю это. А то, что вы злитесь, смотря на меня, свидетельствует только об одном…
АРСЕНІЙ: О чем!?
ПЛАТОН: Завидуете.
АРСЕНІЙ: Чему!?
ПЛАТОН: Ведь мне хватает смелости, не подавлять свои желания.
АРСЕНІЙ: Оскар, а общение с такими…, тоже часть вашей «уникальной» методики?
ПЛАТОН: Правила, которым мы привыкли следовать, не имеют под собой никакого основания. Подумайте, что я делаю такого? Одеваюсь, так как не принято? Сейчас не принято, а через десять лет войдет в моду. Вот люди раскрепощенные - воспринимают позитивно, а вот зашоренные и закомплексованные осуждают меня больше чем пьяного водителя или взяточника.
КСЕНІЯ: Тобто, ви так одягаєтесь на зло людям які відмовляють собі у дивацтвах?
ПЛАТОН: Да!
РИТА: Ви дуже чудово виглядаєте!
ПЛАТОН: Благодарю.
АРСЕНІЙ: Если у меня нет отклонений, это не означает, что я себя как-то ограничиваю!
ПЛАТОН: А я может быть, считаю «отклонением» жить так как Вы! Не следить за здоровьем, есть всякую гадость, носить жлобские рубашки. Но я ведь не обвиняю вас в сумасшествии!
ОСКАР: Послухайте…
АРСЕНІЙ: Я живу как нормальный человек, не хожу по улице голый и не крашусь помадой!
ОЛЕНА: А ви впевнені, що вам би цього не хотілось?
АРСЕНІЙ: Если это какое-то дурацкое ток-шоу и над нами сейчас ржет вся страна, я подам в суд.
ОСКАР: Ніякого ток-шоу! Заспокойтеся! Будь ласка, давайте перейдемо до нормального знайомства. Ксенія, почнемо з вас.
КСЕНІЯ: Я студентка журфаку, невдовзі випускний, а я уявлення не маю чим далі займатись. Вічна проблема усіх студентів, складно знайти роботу без досвіду. Взагалі, не хотілося б працювати на когось… Ось, тому я тут.
ОСКАР: А на які кошти плануєте свій startup?
КСЕНІЯ: Батьки обіцяли підтримати. Їм буде не складно виділити мені потрібну суму. А взагалі, я приїхала з Переяслава-Хмельницького…
ОСКАР: Це ж моє місто! Я там народився і жив до Америки.
КСЕНІЯ: Справді?!
ОСКАР: Оце так збіг! Ксенія, радий вітати у вас у нашій команді! Олена, а тепер будь ласка Ви…
ОЛЕНА: На даний час, я ніде не працюю, багато подорожую та займаюсь саморозвитком. Тільки повернулась із Італії, де жила три роки. Була у шлюбі з італійцем. Він помер рік тому, а я живу на спадок, проте гроші закінчуються, а прибутків немає, тому поки не зійшла на нуль хочу відкрити свій бізнес, саме тут, в Україні.
ОСКАР: Хочете – значить відкриєте! Арсеній, прошу…
АРСЕНІЙ: Давно пытаюсь создать свое дело, но не могу остановиться на чем-то одном. Как только в деле возникают сложности - все бросаю. Мне просто необходимы советы специалистов.
ОСКАР: Арсеній, я не обіцяю що не буде складнощів, але я обіцяю навчити як з ними справлятись. Платон, а ви чим займаєтесь?
ПЛАТОН: Травести актер в ночном клубе, ведущий на корпоративах и свадьбах. Платят хорошо, а отношение как к проститутке. Хочу открыть своє дело в сфере искусства и развлечений.
РИТА: Как интересно!
ОСКАР: А ви?
РИТА: Я пришла чтобы вы меня научили бизнесу… Это всё что нужно обо мне знать.
ОСКАР: Бізнесу научім… Ну-ну. Розкажіть, хоча б де навчались, де працювали… Ви ж не вчора на світ народилися?
РИТА: А может и «вчора». Хорошо… Я сейчас расскажу про себя - всё. Кому как ни чужим людям, рассказывать всё самое личное.
ОСКАР: Не треба мені ваше «лічное»! Давайте по суті.
РИТА: Я никогда не работала и высшего образования у меня нет. Сразу после школы, познакомилась с Володей. Он запретил мне с кем-либо общаться и чем-либо заниматься. Вся моя работа заключалась в том, чтобы хорошо выглядеть. А это, между прочим, совсем непросто.
ПЛАТОН: Да!
ОЛЕНА: І це все?
РИТА: Мое утро всегда начиналось в спортзале, затем салон, шопинг. Иногда какие-то благотворительные мероприятия. Вечерами ждала его дома. Мы отправлялись в ресторан, или ресторан к нам. Почти каждые выходные куда-то летали. Все десять лет я была счастлива. Если кто-нибудь из вас знает, что такое быть счастливым по-настоящему. И не надо на меня так смотреть. Я бы с ним не из-за денег! Нет. Ну сначала да… Потом нет. Я его любила. Он был центром моего мира! Поэтому я, и слушалась его во всем. Выполняла всего его прихоти. А потом, внезапно этот мудак, заявил, что ему со мной скучно! Десять лет значит, было весело, а теперь вдруг скучно!? Он уже в том возрасте, что ему хочется о чем-то с женщиной поговорить, а со мной говорить якобы не о чем. Бросил меня, оставив на карточке какую-то мелочь на первое время. А сам стал встречаться с какой-то своей партнершей по бизнесу. И в итоге я осталась одна посреди этого всего…
ПЛАТОН: Посреди чего?
РИТА: Ну, этого большого мира… Я же ничего не умею!
ПЛАТОН: Бедняга! Ну вы слышали такое!?
РИТА: Я решила не сдаваться.
ПЛАТОН: Правильно!
РИТА: Я решила стать умной и богатой. Чтоб он увидел, на что я способна и охренел. И умолял меня вернуться!
ОЛЕНА: І що, невже пробачите?
РИТА: Я об этом еще не думала. Мне сейчас главное, чтобы он пожалел, а потом, я уже буду решать.
ОСКАР: Так… Можемо продовжувати?
АРСЕНІЙ: (до Рити) А если не пожалеет?
РИТА: Тогда я куплю баллончик и напишу на лобовом стекле его лексуса, что он мудак.
АРСЕНІЙ: В мире нет ничего опаснее обиженной женщины, я вам говорю.
ОСКАР: Дякую за вашу історію. Якщо будете слухати більше аніж говорити, обов’язково досягнете своєї мети.
На веранду забігає СЕВА, хлопець двадцяти років, спортивної статури, підкачаний.
СЕВА: Здрасте. Сорри за опоздание. Колесо пробило.
ОСКАР: Ви до кого?
СЕВА: Ну это ж, этот, как его… «Семинар Успеха»? Я учасник!
ОЛЕНА: О, ви якраз вчасно, ми тут розповідали про себе… Ваша черга.
СЕВА: Сева зовут меня. Миллионером стать планирую.
ОСКАР: Розкажіть, чим займаєтесь?
СЕВА: Разным.
ОСКАР: Що, такий широкий спектр діяльності?
СЕВА: Ага.
ОСКАР: Ну добре…Сева… (до всіх) Бачите, яка у нас творча команда!
У ваших головах ще багато зайвого, зайві дії, розмови, це все нічого вам не приносить, лише забирає енергію, та час. Спробуйте абстрагуватись від всього, що залишилось по за межами цього санаторію, та зосередьтесь на тій інформації яку…(Олена довго тягне руку, нарешті Оскар дає їй можливість запитати). Олено, що трапилось?
ОЛЕНА: До котрої години заняття?
ОСКАР: До восьмої.
ОЛЕНА: Можете відпустити нас трішки раніше?
ОСКАР: Куди?
ОЛЕНА: За санаторієм одна жіночка продає домашній сир і малину…
ОСКАР: І що?
ОЛЕНА: Буде там до восьмої. Ми з Арсенієм хочемо встигнути.
АРСЕНІЙ: Натур продукт! Я на Бессарабке за такой творог бешеные деньги отдаю.
ОЛЕНА: І вам візьмемо!
ОСКАР: Дякую, не треба. Навіть не знаю, що сказати. (тяжко видохнув і продовжив з посмішкою) . Я розумію… Ви тільки приїхали, стомились у дорозі, складно щось сприймати, тому сьогодні довго затримувати не буду. Але, на наступне заняття, ви маєте написати план свого стартапу, та спробувати переконати мене, що у це варто вкладати кошти. Також, виконуючі завдання, ви будете отримувати бали. Чим краще впорались – тим більше балів. А в кінці тижня ви зможете купити за них щось, починаючи від знижки на наступний семінар, закінчуючи найкращими книжками про бізнес. Я думаю, це хороша мотивація. На сьогодні все.
РИТА: А я знаю, как с малины сделать суперскую масочку для лица!
ПЛАТОН: О, это интересно! Расскажите…
ОЛЕНА: Чи брати ще комусь сир?!
ПЛАТОН: Я с вами. Куплю малину. Будем делать маски. (берет Риту под ручку)
Всі йдуть з веренди. Залишається Оскар і Сева.
ОСКАР: Якого хера?
СЕВА: У меня реально колесо пробило!
ОСКАР: Чого ти приперся?
СЕВА: А что тут непонятного!? Ник-Нику не нравится, как ты работаешь. У твоего проекта самые низкие показатели.
ОСКАР: А ти тут до чого?
СЕВА: Сказал, надо тебя контролировать. Подталкивать к более эффективным действиям.
ОСКАР: І для цього прислав мені одного зі своїх туполобих псів?
СЕВА: Шо?
ОСКАР: Повертайся і перекажи, що в кінці тижня, я перевиконаю план.
СЕВА: Он заманался хавать твои обещания. У тебя до сих пор, самый большой долг!
ОСКАР: Ти мені тільки заважати тут будеш! Хіба не зрозуміло?
СЕВА: Да успокойся… Я уже отлично влился в коллектив.
ОСКАР: Як же я втомився. Нічого… Ще чотири таких семінари і мене перекинуть на рівень вище… І я нарешті зможу віддати борг.
СЕВА: Мой батя, всегда говорил, «В этой жизни или ты разводишь, или тебя. Если не хочешь, чтобы тебя, значит разводи первый».
ОСКАР: І все ж таки, ти надто підозрілий у всій цій компанії… Не схожий на людину, яка хоче чогось навчитись. Розумієш?
СЕВА: Ну так дай мне какую-то книжку умную. Ну чтоб я вник в тему. Что у тебя там есть?
(переглядає книжки які лежать на столі у Оскара)
ОСКАР: Словник візьми… Розвивай словниковий запас, а там розберемось.
СЕВА: Тю! Зачем мне «словник»? Совсем кретином кажусь?
ОСКАР: Єдина із цих книжок, яка може бути дійсно корисною.
СЕВА: (бере словник, неохайно перегортає сторінки…) А ну… О! (читає)
Совість (сумління) — вияв моральної самосвідомості особистості, її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати оцінку своїх вчинків. Джерелом саморозвитку людини як особистості є боротьба протилежностей у її внутрішньому, духовному світі. Здійснюючи вибір, зокрема й моральний, вона орієнтується або на минуле, відповідні цінності і звички, або на майбутнє, на ідеал, уявлення про який ґрунтується на вічних, абсолютних вселюдських цінностях.
СЦЕНА - 2
Пізній вечір того ж дня. Оскар виходить на вулицю, сідає на лавочку. До нього підходить Ксенія, сідає поруч.
КСЕНІЯ: Ви мене не впізнали?
ОСКАР: Ксенія…
КСЕНІЯ: Не впізнали. Ви викладали у нас сценічну мову, у школі мистецтв… У Переяславі!
ОСКАР: Не з ким не переплутали?
КСЕНІЯ: А Вас можливо з кимось переплутати?
ОСКАР: Ой, це було так давно.
КСЕНІЯ: Шість років тому.
ОСКАР: Не ображайся, але я тебе щось не пригадую.
КСЕНІЯ: Це зрозуміло, я дуже змінилась! Мені тоді було п'ятнадцять. Я схудла на двадцять кілограмів та почала носити лінзи. А тоді у мене були такі великі кумедні окуляри, всі сміялись, а ви казали що вони додають мені шарму. Це була неправда, але приємна.
ОСКАР: Не пригадую. Жодного обличчя звідти пригадати не можу. Хоча викладати мені подобалось, це був цікавий досвід.
КСЕНІЯ: Я дуже любила ваш гурток! Жила від репетиції до репетиції.
ОСКАР: (байдуже) Це ж треба…
КСЕНІЯ: А пам’ятаєте, ви Пігмаліона хотіли ставити?
ОСКАР: Точно! От про Пігмаліона пам’ятаю! У мене був геніальний задум! Шкода, так і не довелося.
КСЕНІЯ: А може ще колись …?
ОСКАР: Ні. Нащо витрачати час на безглузді речі? Театр вже нікого не цікавить. Принаймні в Україні.
КСЕНІЯ: Не кажіть так.
ОСКАР: А як казати? (посміхається)
пауза
КСЕНІЯ: Ви тоді так раптово зникли. Ніхто не знав куди… Всі хвилювались, шукали. Потім хтось сказав, що ви поїхали до Києва і зв’язались там з якимись бандитами.
ОСКАР: Я поїхав у Вашингтон і розпочав власну справу. І ось бачите результат (пауза).
КСЕНІЯ: А наречену свою… Не взяли з собою? Покинули заради перспектив?
ОСКАР: Задавати некоректні питання, це звичка усіх студентів журфаку?
КСЕНІЯ: Пробачте. Чомусь згадалось, що у вас була наречена.
ОСКАР: Коли я їхав, вона вже не була моєю нареченою. Знайшла собі власника кіосків з хачапурі. У якого, на відміну від мене, була і квартира, і жигуль, і перспектива їздити кожного літа на море.
КСЕНІЯ: Прикро.
ОСКАР: Не прикро. Її зрада, зрушила мене з мертвої точки. А так може я б і досі працював у Переяславі за півтори тисячі на місяць. (довго дивиться на Ксенію) Взагалі, як ми отак зустрілись? Збіг?
КСЕНІЯ: Збіг… Я шукала бізнес-тренінг, потрапила на сайт. Впізнала вас на відео… І от, я тут. Я пам’ятала про вас і думала, де ж ви є, чи все добре. Думала вже ніколи не побачу. А тепер, ось Ви. І все у вас добре. І я щаслива.
ОСКАР: Ксенія, ви сюди навчатись прийшли?
КСЕНІЯ: (розгублено) Звичайно.
ОСКАР: Послухайте, іншим учасниками краще не знати, що ми знайомі. Щоб нікому не здалось, що у мене до вас упереджене ставлення. Домовились?
КСЕНІЯ: Звичайно.
ОСКАР: От і добре. Завтра підйом о сьомій тридцять. Добраніч.
КСЕНІЯ: Добраніч…
СЦЕНА -3
Ранок наступного дня. Літня веранда. Усі збираються на заняття.
АРСЕНІЙ: После утренний медитации на принятие успеха, я чувствую себя великолепно! (косясь на Платона, который пришел в новом платье) И надеюсь, никто не станет портить мне настроение.
Платон, молча, сидится на стул и пишет что-то в блокноте.
АРСЕНІЙ: Я пришел сюда, чтобы развиваться, чтобы научится грамотно строить свой бизнес, а вот зачем сюда пришли некоторые, непонятно…
ПЛАТОН: (до Олени) Мне кажется, или этот человек пытается меня спровоцировать?
ОЛЕНА: Не звертайте увагу…
АРСЕНІЙ: А я знаю зачем вы пришли… За зрителем! Вам нужен зритель!
ПЛАТОН: Вы псих?
АРСЕНІЙ: Я ?! А не вы случайно?!
ПЛАТОН: (Олені) Он вырезает лица из журнала Форбс, и лепит туда свои фотографии…
АРСЕНІЙ: Это было один раз.
ПЛАТОН: Я не могу быть уверен.
АРСЕНИЙ: Чего это вы смеетесь? Разве не слышали про такую технику? Чтобы мечты исполнялись, нужно вырезать желанные картинки и вешать над холодильником или кроватью…
ПЛАТОН: Простите, я просто завидую, тому что теперь у ваши шансы разбогатеть, больше чем мои.
АРСЕНІЙ: Сердючка недоделанная!
ПЛАТОН: А вот это действительно пошлый юмор. Фу. Слышите? Фу. Верх безвкусицы, чувствуете?
ОЛЕНА: Якщо чесно, я не розумію гумор жодного з вас. Який сенс у всіх цих балачках? (намагаючись запобігти конфлікту) До речі… Я вирішила, що після цього семінару піду на майстер-клас «Відкрий свій таємний потенціал»! Послухайте, яка корисна програма (читає з планшету) «Исцелите кармические болезни, откроете свой третий глаз, научитесь противостоять вампиризму и любому энерговоздействию окружающих»
Заходять Ксенія, Рита та Сева.
РИТА: (до Олени) О, я тоже хочу на такое!
Приходить Оскар.
ОСКАР: Доброго Дня, Рокфеллери! Приготуйтесь сприймати найважливішу інформацію у своєму житті! «Success doesn’t come to you…you go to it!» Успіх не прийде до тебе сам, це ти маєш прийти до нього! Сьогодні замість теорії буде практика! Деякі роками відвідують бізнес-тренінги, але так і залишаються невдахами. Діяти – головний секрет успіху!
АРСЕНІЙ: Но ведь у нас еще не было теории? Как можно переходить к практике!?
ОСКАР: Арсеній, з такою позицією, ви просто приречений усе життя вивчати теорію, так і не побачивши реальних грошей.
ПЛАТОН: Тормоз.
РИТА: Мы готовы к самым сложным заданиям! Вот как написано в этой большой книжке (відкриває книжку) «Чтобы хорошо жить, нужно много работать. А для того, чтобы стать богатым, нужно придумать что-то другое»
ОСКАР: Всі добре знають, щоб змінити своє життя на краще, для початку потрібно вийти із зони комфорту! Це ми і зробимо! І так, ваше завдання: до першої години ночі заробити по тисячі доларів. Придумайте якусь схему, купіть щось, перепродайте, знайдіть інвестора, будь-що! Але не порушуючи закон і не беручи у кредит…
АРСЕНІЙ: Вы серьезно? Будет ли толк, если я сейчас напрягусь и что-то продам? Это не сделает меня богаче!
ОСКАР: По-перше, це допоможе активувати процес мислення! А по друге, допоможе вивести вас із зони комфорту.
СЕВА: Да, тётки и дядьки, пора выходить из зоны комфорта.
ОЛЕНА: Де моя молодість? Тоді мої шанси заробити за ніч, були більшими.
РИТА: На что это вы намекаете?
ОЛЕНА: Жартую.
ОСКАР: Виконавши складне завдання, ви підвищите впевненість у собі.
СЕВА: А в Казино играть можно?
ОСКАР: Досить балачок. Час діяти!
Всі розходяться. Залишається Оскар, до якого через хвилину повертається Сева.
СЕВА: И шо? Ты реально думаешь, что они намутят к ночи хоть какие-то деньги?
ОСКАР: Якщо не намутять, то принесуть з власних збережень. А ти до речі теж, іди і виконуй завдання.
СЕВА: Ник-Ник сказал чтоб я с тебя глаз не спускал.
ОСКАР: Хіба я давав привід мені недовіряти?
СЕВА: Ну ему ж типо эта.. интуиция…, подсказывает, что ты можешь сбежать. А ты ж знаешь, он очень серьезно относится ко всему, что касается интуиции.
ОСКАР: Від нього і на той світ, не втечеш.
СЕВА: И я так думаю. Слыш, а Оскар, это хоть реальное имя?
ОСКАР: Взагалі то так…
СЕВА: А может тебя на самом деле Тоха зовут? Нэ?
ОСКАР: Точно. А що?
СЕВА: Та просто ты на Тоху похож. Ну в том смысле, что… В детстве был у меня дружбан Тоха… Вот когда я тогда в Казино проиграл деньги, а ты меня прикрыл перед Ник-Ником, так я сразу подумал, а вдруг он и есть этот Тоха…
ОСКАР: Що за Тоха?
СЕВА: Когда мы приехали в Киев, маме пришлось отдать меня в школу-интернат, на время, пока не нашла нормальную работу и жилье. Так там был такой Тоха… Мама привозила мне всякое, а другие пацаны меня обворовывали, а я был такой мелкий, что не мог набить им морды… Тоха, тоже был мелкий, но он был очень нарванный, швырялся камнями, царапался, в общем, на него боялись нарываться. Мы с ним подружились. Я делился с ним жвачками, а он меня защищал. Я обещал Тохе, что когда мама меня заберет, то мы его с нами возьмем жить. Мы ждали вместе. А потом мама меня забрала, а его нет… Ну ей то и на меня одного еле денег хватало. Тоха, наверное, возненавидел меня. Да я и сам себя с тех пор не уважаю, и всех кто бросает слова не ветер. Жаль, что ты не Тоха… Я бы прощения попросил.
ОСКАР: Не розумію, це що на всіх так свіже повітря впливає? Звідки ці сентименти?
СЕВА: Да забей, пива выпил, занесло чуток. Слушай, а девки тут ничё такие, вот эта Рита… Крутая, да? Но видно слишком зациклена на том своем чуваке. Ну и Ксюша, вроде норм такая. Может замутить с ней?
ОСКАР: Мені не подобається.
СЕВА: Причем тут ты? Я про себя.
ОСКАР: Не смій.
СЕВА: А тебе не пофиг?
ОСКАР: Я забороняю вступати у будь-які стосунки з моїми учасниками. Треба щоб всі були зосередженні на тій інформації, яку я намагаюсь до них донести.
СЕВА: Ну вот она тебя очень внимательно слушает. Может тога всё таки ты её того…?
ОСКАР: Коли ти винен комусь півмільйона, якось не дуже думається про такі дурниці.
СЕВА: Ну да ладно…
ОСКАР: (іронічно) І взагалі, я занадто порядний для подібних інтрижок.
СЕВА: Та ладнооо… «Порядний» он…
Оскар йде. Сева відкриває словник… Шукає слово.
СЕВА: Порядність — означає особисто не брати участі ні в якій брехні. Порядність не передбачає героїзму, вона передбачає неучасть у підлості. Порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає умисної шкоди навколишнім.
СЦЕНА 4
Ніч. Всі повернулись на базу. Оскар чекає на веранді.
Заходять Олена, Ксенія, Платон, Рита (у руках багато подарункових пакетів)
ОЛЕНА: Це було щось! Тепер, я зрозуміла, щоб відчувати себе живою, потрібно хоч раз на місяць заставляти себе робити щось таке, чого сама від себе не очікуєш.
ОСКАР: Можна вітати із вдало виконаним завданням?
РИТА: Да! Да! Да!
КСЕНІЯ: Уявляєте, нам вдалося заробити чотири тисячі доларів за один вечір!
ПЛАТОН: Только в стрессовой ситуации можно так креативно мыслить!
ОСКАР: Чудово! Зараз всі зберуться, і ми послухаємо, як вам це вдалося! А поки покладіть гроші у спільний сейф (дістає з під стола коробочку)
ПЛАТОН: Вот, чеки… А вот то, что осталось. (дає приблизно п’ятсот доларів)
ОСКАР: Які ще чеки?
РИТА: Ну мы ведь выполнили задание! Сразу и отметили!
ПЛАТОН: Посидели в ресторане, купили друг другу подарки! Вот, понюхайте меня, Chanel Egoist! Они выбирали! Между прочим, это мужской одеколон!
ОСКАР: Не буду я вас нюхать.
РИТА: А чтобы вы не были такой злюкой, мы и вам купили подарочек!
ОЛЕНА: Іграшковий «Оскар». Бо ви трохи на Дікапріо схожий… (дістає з пакету і дарує) Смішно?
ОСКАР: (роздратовано) Дуже смішно! Вашим завданням було заробити гроші, та принести їх сюди!
КСЕНІЯ: Але ж ми їх заробили! Хіба ми не мали права витратити їх на себе?
ОСКАР: Ні! Ці кошти ви мали вкласти у акції нового інтернет-магазину, які б через тиждень принесли прибуток! А ви - банальні споживачі, заробляєте копійки, щоб миттєво протринькати!
РИТА: Ой, та ладно, это такие мелочи!
ОСКАР: І ось з такою позицією ви збираєтесь стати міліонерами? Забудьте!
ОЛЕНА: Ми вирішили таким чином простимулювати себе на подальший заробіток…
ПЛАТОН: Давайте мы лучше расскажем, как всё случилось!
РИТА: Суперская история!
ОЛЕНА: Особисто я вже була у відчаї, але потім у цих ненормальних з’явився план!
РИТА: Мы договорились с дирекцией самого крутого ночного клуба! По моим старым связям….
ОЛЕНА: І влаштували там феєричний концерт!
КСЕНІЯ: Виступали втрьох! Платон співав, а ми з Ритою підтанцьовували… А Олена у цей час …
ОЛЕНА: …збирала благодійні внески, на розвиток нашої новоспеченої групи!
ПЛАТОН: А главный секрет успеха, в том, что все думали, что они тоже травести!
РИТА: Вот такой у нас секрет успеха!
(сміються)
ОСКАР: Секрет «успеха»? То може вам не потрібен ніякий семінар, якщо ви такі розумні?
(всі замовчали)
КСЕНІЯ: Чого ви так напряглись? Це ж ви казали сьогодні з ранку «треба легко заробляти, і легко віддавати!»
ОСКАР: Одне діло протринькати, а інше віддати – щоб заробити більше! Досить про це. Гроші які залишись покладіть у сейф. Що далі? Де Арсеній?
ПЛАТОН: Он спал, когда мы пришли!
СЕВА: Сейчас позову. О, вроде идет!
Заходить сонний Арсеній…
АРСЕНІЙ: Задремал немного. Тяжелый вечер.
ОСКАР: Продуктивний?
АРСЕНІЙ: (вздыхает) Как сказать…
СЕВА: Ничё не заработал, так и скажи!
АРСЕНІЙ: Почему же? Заработал… Когда я выходил отсюда, ко мне подбежали ребятишки и стали упрашивать принять участие в их концерте. Им был нужен Водяной! Стали меня тянуть, уговаривать. Я им объяснял, что нет времени, нужно работать! Но они так просили… Сказали, что конфетами заплатят! Притащили мне целый кулек конфет «Ромашка»… Представляете!? А я их в детстве обожал! Правда, тогда они были вкуснее. Помните? Хотя, что вы можете помнить… Надели на меня такую страшную маску, сделали костюм из камышей… Я пел песню «Жизнь моя жестянка», и даже танцевал! А потом, еще и призы вручал за лучший номер. Победил четвертый отряд, это самые маленькие. И одна девчушка, лет пяти, обняла крепко-крепко и сказала, что я вовсе не злой каким прикидываюсь, что глаза у меня добрые! И знаете, что я подумал в этот момент? Неужели в жизни, может быть что-то более ценное, чем эти конфеты и эти слова? (достает из кармана конфеты) Кстати, угощайтесь.
ОСКАР: Яка ви не прагматична людина. Не знаю навіть, як вам допомогти.
АРСЕНІЙ: (раздает конфеты) Я в детстве был очень жадным. Особенно, если дело касалось конфет. А потом, я подружился с соседской девочкой… И впервые во мне возникло желание с кем-то делится! Делится всем тем, что я люблю. Я отдавал ей все свои конфеты, марки, какие-то игрушки, и был безмерно этому рад! И понимаете, это такое первое, чистое, искрение чувство. Я думал, его можно испытывать только в детстве, когда ты еще никем не разочарован. А вот сегодня снова об этом вспомнил.
РИТА: Это так мило…
ОСКАР: У цьому немає нічого зворушливого, знаєте чому? Бо я впевнений, ви пішли допомагати дітям, бо побоялись виконувати завдання! Ви програли і не отримаєте жодного балу!
АРСЕНІЙ: Я понимаю, что не прав.
КСЕНІЯ: Не виправдовуєтесь! Ви все зробили правильно!
ПЛАТОН: И я вас поддерживаю! Я бы также поступил! Вот смотрю на эту конфету, плакать хочется. Серьезно! Вспомнилось… Я, когда приезжаю к бабушке в деревню, привожу ей лучшие конфеты, типо рафаелло, бельгийский шоколад... А она их сама не ест! Прячет в сервант, чтобы потом кому-то подарить. А когда садимся пить чай, достает такую хрустальную пиалу, в которой всегда один и тот же набор: пряники, бублики, конфеты «Ромашка» и «Гулливер» . Я съедаю только «Гулливер», а она «Ромашку» любит. Увидел и сердце защемило. Я не был у нее почти два года. Времени нет! А вот на семинар этот конченный время нашлось. Приоритеты… Как же так мы их расставляем, что самое главное, обычно остается без внимания? Извините, пойду покурю. (уходит)
ОСКАР: Зробимо перерву, п'ятнадцять хвилин.
ОЛЕНА: І чим закінчилось ваше перше кохання? С девочкой и конфетами…
АРСЕНІЙ: Потом один мальчик со двора, позавидовав нашей дружбе, сказал, что она со мной гуляет, только из-за конфет. И эта мысль настолько засела в моей голове, что я уже не смог дружить с ней как раньше… Я даже спросил у нее, правда ли это. Она ничего не ответила, и мы перестали общаться.
ОЛЕНА: Як жахливо, коли люди недовіряють іншим, бо невпевнені у собі.
ДІЯ -2
СЦЕНА 5
Той самий вечір, того самого дня… Десь на базі санаторію. Ксенія і Оскар.
КСЕНІЯ: Чому ви сердитесь?
ОСКАР: Їхні голови забиті незрозуміло чим.
КСЕНІЯ: Не тим чим намагаєтесь забити їх ви?
ОСКАР: Не розумів?
КСЕНІЯ: Вам не шкода їх?
ОСКАР: Ти про що?
КСЕНІЯ: Вони самотні і нещасливі. Думають, що завдяки вашій програмі, відчують себе щасливішими, проте це не так…
ОСКАР: Ой, тільки не треба зараз цієї філософії. Наш семінар спрямований на те, щоб люди відчули себе впевненими, успішними, а значить і щасливими. Ну хочеш, сьогоднішнє заняття ми присвятимо тому, щоб кожен з учасників відчув себе щасливим? Я знаю спеціальний тренаж.
КСЕНІЯ: Тренаж?
ОСКАР: Не віриш мені?
КСЕНІЯ: Колись мені здавалось, що ви єдиний кому я вірю.
ОСКАР: А тепер?
КСЕНІЯ: А тепер здається, що переді мною зовсім інша людина. Вибачте… Це я так жартую. (з посмішкою) Звичайно, я вам вірю.
ОСКАР: Тоді кидай ці фантазії і йдемо на заняття.
Повертаються до веранди. Всі знов у зборі.
АРСЕНІЙ: В фейсбуке подписался на группу «Я- Миллионер». Полезная штука, там столько умнейших мыслей.
ПЛАТОН: Ну всё! Теперь можешь ничего не делать!
РИТА: О, я тоже хочу в такую!
ОЛЕНА: Я теж підпишусь, може якогось міліонера собі знайду…
ПЛАТОН: Ага, такого же как Арсений!
(паузу)
ОЛЕНА: Зачитайте нам, що там цікавенького.
АРСЕНІЙ: Сейчас. А вот! Решивший жениться мужчина долго думал, какую из трех влюбленных в него девушек взять в жены. Решил он каждой дать по $ 5000 и посмотреть, как они ими распорядятся. Первая накупила брендовой одежды, косметику, сходила в салон красоты — в общем, все, чтобы выглядеть идеально, и сказала: "Я люблю тебя и хочу, чтобы все знали, что у тебя самая красивая жена в городе". Вторая истратила все деньги на своего потенциального мужа, купив ему новые костюмы, рубашки, одеколоны, и сказала: "Ты — самое главное для меня, поэтому я потратила на тебя все деньги". Третья пустила деньги в оборот, заработала еще $ 5000 и все вернула мужчине: "Я очень люблю тебя. Я сделала это, чтобы ты понял, что я умна и нерасточительна".
Парень подумал, подумал…— и женился на той, у которой сиськи больше…
ПЛАТОН: Вот мы и ближе на шаг к успеху.
Всі сміються. Заходять Оскар та Ксенія
ОСКАР: Ось бачите, всі радісні! Щасливі люди! Олено, ви ж відчуваєте себе щасливою?
ОЛЕНА: Залежить від погоди.
ОСКАР: Арсеній, а Ви?
АРСЕНІЙ: Я буду чувствовать себя счастливым когда избавлюсь от долгов, когда не надо будет идти каждое утро на работу и когда я наконец положу в банк свои миллионы!
ОСКАР: Риточка?
РИТА: В этом вопросе есть какой-то подвох?
ПЛАТОН: Счастье это иллюзия, вот и весь подвох…
ОСКАР: Слухайте, мене вже нудить від вашого постійного «недовольства», всі свої проблеми ви мали залишити за парканом цього табору і просто слухати те що я кажу, а краще ще й записувати. А ви що? Коротше… Ви маєте стати щасливими, тоді усі інші блага до вас притягнуться. Зараз ми зробимо спеціальний тренаж, який витягне вас з депресії. І так, станьте у коло. (всі стають у коло). Вдихніть і видихніть. А тепер скажіть собі таку афірмацію «Я щаслива людина!». Починайте ходити по колу повторюючи ці слова…
Всі встають і починають ходити по колу, повторюючи слова «Я щасливий, я щаслива»
ОСКАР: Посміхайтесь! Веселіше! Ви щасливі! Відчувайте щастя! Відчувайте як радість розливається по вашому тілу! Ви сильні, ви впевнені, ви готові до рішучих дій! Продовжуйте вправу, поки не відчуєте себе щасливими.
РИТА: Ой, а это так прикольненько!
Оскар сідає на стілець і починає щось клацати на телефоні.
Ксенія зупинилась. Подивилась на інших учасників і теж сіла на стілець.
ОСКАР: Ксенія, чому зупинились?
КСЕНІЯ: Ви це серйозно!?
ОСКАР: Ось бачите! Ви сама стоїте на перешкоді своєму щастю.
КСЕНІЯ: Це не допоможе!
ОСКАР: Ви не спробували.
АРСЕНІЙ: Я устал. (лягає на підлогу)
ОСКАР: Арсеній, не зупиняйтесь! Ви ще не відчули себе щасливим!
АРСЕНІЙ: Я уже очень счастлив, честное слово… Но если я сделаю еще один круг, я умру… От счастья!
ОСКАР: (роздратовано) Сідайте всі. Ксенія, я так розумію, що ви краще знаєте, що нам усім потрібно? Може ви проведете заняття?
КСЕНІЯ: Я лише хотіла, щоб ми трохи поговорили.
АРСЕНІЙ: Замечательно! Я отдал кучу денег, чтобы мы тут «немного поговорили».
РИТА: Ну что вы хамите? Эта девушка глупостей не скажет.
КСЕНІЯ: Якби ви мали можливість займатись будь-якою справою і отримувати за неї багато грошей. Щоб це було?
АРСЕНІЙ: Стал бы директором банка…
КСЕНІЯ: Я маю на увазі, якщо не прив’язуватись до того, де і скільки б ви заробляли… Просто уявіть, вам всюди платять мільйони!
ПЛАТОН: Я бы работал в театре, играл Чехова, Шекспира, Теннесси Уильямса ...
КСЕНІЯ: А чому зараз не граєте?
ПЛАТОН: Нету времени, надо зарабатывать деньги! Один корпоратив на котором я кривляюсь, приносит доход в два раза больше, чем за месяц можно получить в театре. А я люблю, когда работу оплачивают справедливо.
АРСЕНІЙ: Я б преподавал детям в школе географию! Это не шутка. Я с детства мечтал стать учителем. Я возил бы детей на экскурсии, водил походы… Ох, я бы был лучшим учителем в мире… Ну если бы, конечно, учительская зарплата была хоть немного адекватной.
ОЛЕНА: Я б повернулась у рідне місто і відкрила б там кав’ярню.
СЕВА: А я бы боксом занимался… Стал бы чемпионом мира! Отвечаю.
РИТА: А я бы всем делала косметические маски! Выдумывала бы разные полезненькие рецепты… Все бы у меня были красивые и счастливые!
КСЕНІЯ: От тільки подумайте, ви усі можете займатись улюбленою справою, проте не робите цього, бо це невигідно.
ОЛЕНА: Життя! Воно таке! Ми всі так… Ми не хочемо працювати за копійки! Це логічно! Я вам навіть більше скажу, це правильно!
АРСЕНІЙ: Ксюша, а что собственно вам не нравится?
СЕВА: Она просто не хочет становиться успешным человеком!
ОСКАР: Так, Ксенія, здається у вас є своєрідні блоки на прийняття успіху. Ви боїтесь бути успішною!
КСЕНІЯ: Я хочу бути успішною людиною. Правда, хочу… Але виявилось, що у нас зовсім різне уявлення про слово «успіх». Кого ви називаєте «успішними людьми»? Що саме роблять ці ваші «успішні» люди!? Це ті хто рятують життя роблячи складні операції, це ті хто навчає дітей у школі, це ті хто намагається винайти ліки від раку? Адже ви говорите не про цей успіх? Для мене «успішна людина», це та що робить світ хоч трішечки краще, у міру своїх можливостей. Той хто виконує добре свою роботу, не тому, що вона принесе «неймовірний успіх», а тому що це улюблена робота. Успіх, це коли тобі вдається робити щасливими, тих кого ти любиш! Успіх, це коли тебе люблять по-справжньому… Тому коли ви мені щось кажете про «Пробуди у собі лідера» , у мене не виходить вас зрозуміти.
АРСЕНІЙ: Я в вашем возрасте тоже хотел спасти мир! Это всё романтика! А для нормальной жизни нужны деньги! Подождите, я вам сейчас прочту.. открывает журнал, который держал в руках) . Деньги — это не только хорошая жизнь, хорошая еда, хорошие машины. С деньгами вы и сами становитесь лучше. Можете щедро жертвовать церкви или любой политической партии. Вы можете спасти пятнистую сову от вымирания. ― Джордан Блейфорд, миллиардер…
КСЕНІЯ: Я ж не кажу, що гроші це погано! Я зараз кажу про інше…Про відношення! Розумієте? Згадайте, адже ви сам нещодавно, зробили дуже романтичний вчинок, через цукерки!
АРСЕНІЙ: Это была временная слабость. Я здесь, чтоб научится не идти на поводу у таких слабостей.
ПЛАТОН: А может у вас просто раздвоение личности?
СЕВА: Мой батя, всегда говорил, что успешный человек, это тот который всегда на коне! Или который умеет делать вид, что он всегда на коне, даже если коня украли цыгане.
РИТА: А мой Володя говорил, что успешный человек это тот, который много чего добился. (говорит абсолютно тупую фразу, с очень умным видом, лишь бы вставить свои пять копеек).
АРСЕНІЙ: Ну знаєте, это не самое умное, что можно было сказать….
ОСКАР: Досить! Це що, на вас так впливає те що поруч дитячий табір? Йдіть по своїм кімнатам, та готуйте бізнес плани на завтра!
Всі повільно розходяться. Залишається Сева і Оскар.
СЕВА: Ник-Ник звонил. Привет передает. Волнуется.
ОСКАР: Чому це?
СЕВА: Говорит, паршиво работаешь. Через два денька конец семинара, а твои показатели не улучшились. Вот коуч тренер в восьмой группе, взял с участников еще по пять тысяч баксов. А ты тормозишь…
ОСКАР: У мене все продумано. В останній день, я зроблю такий рейтинг, що одразу на найвищий рівень перекинуть.
СЕВА: А что там? Я никогда не слышал, что на самом высоком…
ОСКАР: І я не чув… Але він є! А значить, є куди рости!
СЕВА: Ну смотри. А еще хотел сказать тебе, об этой Ксюше. Во-первых, она вообще походу без денег. Сам подумай, не похожа она на дочь мажоров. Я не знаю, где она намутила денег на семинар, но подозреваю, что эта сучка, просто журналюга и под тебя копает!
ОСКАР: Якби вона щось копала, то вона б не казала нам при знайомстві, що навчається на журналіста.
СЕВА: Это чтобы с толку сбить! И видишь, вышло!
ОСКАР: Що ти пропонуєш? Обшук їй влаштувати?
СЕВА: Я акуратненько у неё всё перерою. Ты главное, её отвлеки на полчасика. Я когда закончу, тебе смс-ку скину.
ОСКАР: А може не треба…
СЕВА: Мой батя, всегда говорил «Доверяй, но проверяй. А бабам вообще не доверяй. Никогда».
ОСКАР: Дивись тільки, не прихопи там нічого з собою, а то я тебе знаю.
СЦЕНА 6.
На лавочці сидить Ксенія, щось читає. Входить Оскар. Довго мовчать.
ОСКАР: Можливо, я мав би вибачитись. Але я не люблю вибачатись, це лицемірно.
КСЕНІЯ: Вибачатись - лицемірно?
ОСКАР: Якщо не відчуваєш своєї вини, то так.
КСЕНІЯ: А ви хоч колись відчуваєте свою вину?
ОСКАР: Я контролюю свої вчинки, тому мені за них ніколи не буває соромно.
КСЕНІЯ: Проїхали…
ОСКАР: Але те, що ви сьогодні казали, мене зачепило.
КСЕНІЯ: Це не мої слова. Це ваші слова.
ОСКАР: Мої?
КСЕНІЯ: Так. Ви так колись нам казали на заняттях у школі мистецтв.
ОСКАР: Нащо я таке казав?
КСЕНІЯ: Бо мабуть, так думали.
ОСКАР: Дурний був. А знаєш, я згадав тебе! Це ж ти завжди приходила першою.
КСЕНІЯ: Бо йшла одразу після уроків…
ОСКАР: І приносила мені свої шкільні бутерброди. А я ж тоді на двох роботах, ще й університет, перекусити часу не було, а твої бутерброди мене рятували.
КСЕНІЯ: Ви були таким виснаженим, худим, а очі горіли. Бачили б ви свої очі у ті часи! Стільки бажання… Ви могли годинами розповідати про фільми та вистави, які вас вражали, про людей якими захоплювались…
ОСКАР: Пам’ятаю, як возив всіх у театр до Києва. І це ж ти здається тоді проревіла всю виставу?
КСЕНІЯ: Я.
ОСКАР: Мене шокувало тоді, що когось у такому віці, могла так зачепити така вистава… Адже там щось серйозне було. Не пам’ятаєш що саме?
КСЕНІЯ: Не пам’ятаю.
ОСКАР: Хіба не Чайка?
КСЕНІЯ: Ви тоді взяли з нами свою наречену.
ОСКАР: Точно, і вона була…
КСЕНІЯ: Я тоді вперше її побачила. Вродлива.
ОСКАР: Ну от як ти можеш не пам’ятати, що то була за вистава!?
КСЕНІЯ: Я не через виставу плакала.
ОСКАР: Ні?
КСЕНІЯ: Ні…
ОСКАР: Щось особисте?
КСЕНІЯ: Це тепер неважливо.
ОСКАР: Не важливо, так неважливо. Так, котра вже година… (дивиться на телефон)
КСЕНІЯ: Я вам ще дещо сказати хочу.
ОСКАР: А може не треба?
КСЕНІЯ: Люди і так себе постійно обманюють, не треба їм у цьому допомагати.
Ксенія встає і збирається вийти. Оскар дивиться на телефон, смс досі немає. Він намагається затримати Ксенію.
ОСКАР: Стій! Я б не хотів, щоб ти ось так пішла… Якщо у тебе до мене якісь претензії, то краще вискажи їх! Стане легше, і тобі, і мені…
КСЕНІЯ: Все добре. Мені просто складно звикнути, що ви так змінились.
ОСКАР: Ти так кажеш, ніби знала мене тоді! Я не змінився, лише порозумнішав. Я завжди був упертим егоїстом, який не особливо переймався почуттями інших.
КСЕНІЯ: Хто вам таке сказав?
ОСКАР: Що саме?
КСЕНІЯ: Хто вам сказав, що ви «егоїст, який не переймається почуттями інших»?
ОСКАР: Сам знаю.
КСЕНІЯ Ні. Вам це колись, хтось сказав, а ви повірили. Повірили, прийняли, змирились. Слова котрі сіють в нас, кохані люди, виростають мов зерна. Ви просто прийняли, ці слова і почали себе поводити так, як від вас чекали. Але це неправда! Ви вмієте любити, вмієте співчувати, піклуватись.
Мелодія телефону. Оскару прийшло смс.
ОСКАР: Дякую, але мені не потрібен психолог. Добраніч.
КСЕНІЯ: Це все?
ОСКАР: А що ще?
КСЕНІЯ: Дійсно, «що ще».
Ксенія уходить.
Повертається Сева.
СЕВА: Ну сучка, я как чувствовал! Она даже не журналист, она расследование проводит! Мы реально чуть не попали!
ОСКАР: Що знайшов?
СЕВА: Ничего! Она профи, там всё чисто. Но, её выдала одна деталь! В блокноте твоя фотография, десятилетней давности…
(дістає фотографію)
Ты прикинь, эти твари давно под тебя копают!
ОСКАР: (Дивится на фотографію. Посміхається) Фу, де ти таких слів набрався…
СЕВА: Не бойся! Как говорил мой батя «Страх - это самое бесполезное дело»! Надо избавиться от нее, срочно! Я сейчас пацанам позвоню, пусть вывезут в лес и припугнут.
ОСКАР: Сева, ти ідіот! Забудь! Я сам дав їй фотографію, для однієї студентської статі.
СЕВА: Чё?
ОСКАР: Слухай, іди спати…
СЕВА: Тю… Я ж спасти тебя хотел.
ОСКАР: Піду вибачусь.
СЕВА: За что?
ОСКАР: Просто відчуваю, що маю вибачитись.
СЕВА: Посмотрите какой честный…
Оскар виходить.
О… честный…
(відкриває словник)
Че́сність — це одна з основних граней людських чеснот, моральна якість, що відображає одну з найважливіших вимог моральності. Включає правдивість, принциповість, вірність взятим зобов'язанням, суб'єктивну переконаність у правоті справи, що проводиться, щирість перед іншими і перед самим собою відносно тих мотивів, якими людина керується, визнання і дотримання прав інших людей на те, що їм законно належить.
СЦЕНА 7
Платон сидить на веранді, читає журнал Форбс. Виходить Рита… Дивиться телефон, тяжко зітхає.
ПЛАТОН: Вот что она ходит, страдает? Сколько можно?
РИТА: Какая тебе разница…
ПЛАТОН: Грусть передается воздушно-капельным путем. Пожалей детей, у них самое время влюбляться, а ты тут атмосферу загрязняешь.
РИТА: Издеваешься?
ПЛАТОН: Дурочка… Садись, держи платок, рыдай. Лучшее лекарство -порыдать… Постоянно так делаю.
РИТА: (садится) Смотри, а там девочка с мальчиком целуются. Маленькие еще такие…
ПЛАТОН: Боже, как мило. (через паузу) Это две девочки. А нет, показалось.
РИТА: Два мальчика. (переглянулись)
ПЛАТОН: Какая разница…
РИТА: Они не целуются, они курят!
ПЛАТОН: Ужас какой…
РИТА: Лучше б целовались. Дурачки. Я вот первый раз поцеловалась в лагере. Мальчик был на голову ниже. И не особо нравился. Но мне было уже аж двенадцать лет, и все девочки в классе говорили, что целовались, мне казалось, что если я до тринадцати не с кем не поцелуюсь, то значит уродина. И вот с первым кто полез…
ПЛАТОН: У меня сестра так замуж вышла, потому что боялась не успеть к тридцати.
РИТА: Как жаль, что на нас так влияет мнение окружающих. Вернее смешно.
ПЛАТОН: Даже не мнение, а страх перед этим мнением.
РИТА: Но вот ты молодец, видно, что тебе плевать на мнение окружающих. Не боишься быть собой.
ПЛАТОН: Не боюсь быть собой? Возможно. А возможно я просто не знаю, какой я…
РИТА: (берет у него из рук книгу, листает страницы) Здесь так сложно, ни черта не понимаю в этих бизнес книжках. Вот я читаю, а мысли куда-то уносят…
ПЛАТОН: Мой тебе совет, оставь ты это… Ты ж красотка, займись лучше поиском спонсора!
РИТА: Мне кроме Володи никто не нужен. Я буду становиться успешной ради него.
ПЛАТОН: Зачем он тебе?
РИТА: Может это смешно, но я когда-то пообещала, что буду с ним что-бы не случилось.
ПЛАТОН: Но ведь он первый тебя бросил.
РИТА: Если он меня предал, это не означает, что я тоже должна его предать. Если я сейчас сдамся и оставлю его на какую-то непонятную подружаню, то это будет такое же предательство. Предатель он, а я не предатель.
ПЛАТОН: Меня тоже предали. Хочешь расскажу?
РИТА: (дает платок)
ПЛАТОН: У меня была девушка.
РИТА: Да ладно?
ПЛАТОН: До того как я сменил образ. Мы прожили три года. Я делал сюрпризы, сочинял стихи, готовил завтраки… Словом, все для её счастья. А ей, всё это казалось скучным. Говорила, что я слишком предсказуемый. Требовала чтобы я её бил, изменял, закатывал скандалы… А мне это давалось с трудом, вот она меня и бросила. Я впал в такую депрессию, что почти год не выходил из квартиры. Я так тосковал по ней, что казалось, вот-вот умру. Я не мог смотреть на себя в зеркало, мне стало казаться, что я самый скучный человек на земле. А потом я собрался выкинуть вещи, которые она оставила… И зачем-то померял её платье, которое любил больше всего. И в этот момент мне стало легче. Я вдруг представил, что она стала частью меня…и что мы теперь одна личность… и что теперь мы никогда не расстанемся. И вот пока я в её одежде, она словно со мной. Я понимаю, что это ненормально, понимаю! Но я ничего не могу с собой поделать.
РИТА: Тебе просто нужно отпустить всю эту историю…
ПЛАТОН: Тоже самое, я могу сказать и тебе. Идем пить чай.
СЦЕНА 8
День. На літній веранді сидить Арсеній і зосереджено щось пише. Забігає весела Ксенія, вона у спортивному одязі.
КСЕНІЯ: Арсеній, будете у моїй команді з піонер-болу?
АРСЕНІЙ: Что?
КСЕНІЯ: Вам потрібно зняти стрес! У санаторії зараз почнеться чемпіонат з піонер-болу! Я набираю команду! Ви зі мною?
АРСЕНІЙ: Сидел себе, нормально писал, а тут на тебе, 11 сентября на мою голову!
КСЕНІЯ: Арсеній, вам необхідно зняти стрес! Ходімо!
АРСЕНІЙ: Ксюша, у нас занятие через семь минут! А я не дописал свой стартап. Совет мне лучше дайте! Что сейчас интересует молодежь!? Вот что вы написали?
КСЕНІЯ: Нічого.
АРСЕНІЙ: Но вы ведь не получите баллы…
КСЕНІЯ: Блін. Яка прикрість.
Арсеній продовжує зосереджено думати…
КСЕНІЯ: Арсеній… Ну Арсеній…
АРСЕНІЙ: Что?!
КСЕНІЯ: Подивіться на вверх…(показує на небо)
АРСЕНІЙ: Что там?
КСЕНІЯ: Подивіться.
АРСЕНІЙ: Самолёт?
КСЕНІЯ: Небо! Ви взагалі помітили якого воно сьогодні кольору? Ультрамарин! А хмари, наче рукою дотягтись. Подумайте, а от як це все зроблено?!
АРСЕНІЙ: Вам в школе должны были рассказывать…
КСЕНІЯ: Цікаво, той хто це створив, кого він хотів вразити?
АРСЕНІЙ: Вы о чем?
КСЕНІЯ: Тот, кто это всё создал, кого он хотел впечатлить?
АРСЕНІЙ: Понятия не имею.
КСЕНІЯ: Я думаю так, творець спочатку вигадав світ, а потім створив людину, з умінням насолоджуватись прекрасним, спеціально, щоб ми могли оцінити його талант.
АРСЕНІЙ: Ксения, вы меня в какую-то секту заманиваете?
КСЕНІЯ: Арсеній, коли ви востаннє захоплювались небом?
АРСЕНІЙ: Когда я стану миллионером, куплю себе домик на берегу средиземного моря, буду загорать на пляже и восхищаться и небом, и всем-всем, что создал ваш друг! А сейчас, мне работать надо!
Ксенія довго дивиться на небо…
КСЕНІЯ: А мені здається інколи необхідно думати про такі речі… Треба хоча б раз на день відривати свої очі від паперів, дивитись туди і нагадувати собі про унікальність всього що відбувається.
Арсеній теж починає дивитись.
АРСЕНІЙ: Ерунда какая-то.
Заходят Платон, Олена і Рита.
ПЛАТОН: К чему изобретать велосипед? Я налажу поставки с Китая и всё. Буду продавать чехлы для айфонов.
РИТА: Компания моего Володи, вообще продает несуществующий товар.
ОЛЕНА: Як так?
РИТА: Не знаю… Но он очень этим гордится… Говорит всегда так «В бизнесе главное уметь продавать, если ты умеешь это делать, то можешь обойтись и без товара».
ОЛЕНА: Бачу дуже розумний, твій Володя…
РИТА: Самый умный на свете.
ОЛЕНА: І що ти їй скажеш…
Зупиняються і теж починаються дивитись на небо.
КСЕНІЯ: А ми тут з Арсенієм вирішили відкласти семінар і прийняти участь у чемпіонаті з піонерболу. Ви з нами?
ОЛЕНА: А цікаво! Спорт з ранку, нікому не завадить.
РИТА: Я как раз в этой столовке поднабрала лишнего, надо скидывать!
Заходить Сева.
СЕВА: Эй, ребятишки… Кто не зажмет и даст мне списать этот… стартап?
АРСЕНІЙ: Сева, вы хоть понимаете, о чем говорите? Стартапы должны быть оригинальными!
СЕВА: Мне хоть пример, я заменю там некоторые слова…
КСЕНІЯ: Сева! Забий! Ходімо краще грати у піонер бол!
СЕВА: Серьезно что-ли? Охрененноооо!
ОЛЕНА: Арсеній, не відставайте…!
АРСЕНІЙ: Ну почему я такой слабохарактерный…
(всі йдуть на стадіон)
ПЛАТОН: Подождите! Ну как я в таком виде, могу пойти к детям! Это ведь удар по психике! Пойду, переоденусь… Но только во что?
СЕВА: Парень, возьми в моей комнате, в шкафу сразу сверху спортивный костюм… Он тебе по размеру будет! …
ПЛАТОН: Окей…(невпевнено) Я скоро буду.
Платон біжить перевдягатись, а всі інші на стадіон.
Приходить Оскар, а на веранді нікого немає.
ОСКАР: Що за… (дістає мобільний, телефонує) Алло, Сева… Де ви є? Що? Який бол?! Скажи цій Ксенії, нехай негайно прийде на веранду!
Підходить до столу. Бере зошити зі стартапами. Читає.
Що за маячня…
Прибігає Платон, він вже не у жіночій сукні, а у спортивному костюмі, виглядає дуже по-чоловічому.
ПЛАТОН: Оскар, вот так встреча! А у нас тут чемпионат наметился. Присоединяйтесь!
ОСКАР: Не зрозумів?
ПЛАТОН: Это – я! Платон! Я ведь не могу на каблуках бегать, вот переоделся.
ОСКАР: А…
Повертається Ксенія.
КСЕНІЯ: О, Платон! Круто виглядаєте! Я ногу підвернула, терміново потрібна заміна…
ПЛАТОН: Оскар, надеюсь вы о ней позаботитесь! (убежал)
КСЕНІЯ: Доброго ранку…
ОСКАР: Ви знущаєтесь?
КСЕНІЯ: Знущаюсь! Це вам на користь.
ОСКАР: Забули куди приїхали?
КСЕНІЯ: Це не так страшно, як забути для чого живеш.
ОСКАР: Дуже смішно. Сильно підвернули?
КСЕНІЯ: До першого мільйону заживе.
ОСКАР: Готуєтесь приймати участь у вечорі гумору? Програєте… Дайте, подивлюсь… (оглядає їй ногу). Може у медпункт?
КСЕНІЯ: Бачите, все ж таки ви інколи переймаєтесь за інших. (встає) Вже пройшло! Побіжу грати!
ОСКАР: (кричить їй вслід) Через п’ять хвилин я починаю заняття, зберіть усіх. Чуєте?!
КСЕНІЯ: Після гри!
ОСКАР: Просто чудово!
КСЕНІЯ: Якщо ви дійсно хочете, щоб вас хтось слухав, то навчіться бути разом з колективом, а не над ним! Вступайте у нашу команду!
Ксенія побігла грати. Оскар трохи подумавши зняв піджак, закотив рукава… Наче хотів йти до всіх, але потім сів і чомусь передумав. Взяв читати «бізнес плани» що лежать на столі.
Через деякий час всі повертаються.
АРСЕНІЙ: Я вперше у житті забив! Відчуваю таку впевненість!
ОЛЕНА: А я ніби стресу позбулася…
ОСКАР: Немає часу вислуховувати ваші виправдання, одразу почну…
ПЛАТОН: Давайте завтра повторим?
ОЛЕНА: Платон, а ви у чоловічому образі, такий цікавий…
РИТА: Если бы не Володя, я бы влюбилась в вас. Честное слово.
ПЛАТОН: Вы серьезно? Мне всегда казалось, что я в таком виде до ужаса… Банален, что ли…
СЕВА: Реально, чёткий мужик!
КСЕНІЯ: Ви дуже статний чоловік, і костюм це підкреслив.
ПЛАТОН: Мне раньше девушки, никогда об этом не говорили. Спасибо.
ОСКАР: (покашляв, щоб привернути увагу) Вибачте, що відволікаю, від важливих життєвих тем… Але у нас тут якраз заняття розпочалось.
АРСЕНІЙ: Шеф, простите! Сейчас сосредоточимся!
(всі сіли на свої місця)
ОСКАР: Я встиг прочитати бізнес-плани. Шкода, що отримав ще не всі роботи. Не знадобилось багато часу, щоб проаналізувати. Олена, екологічне кафе у Києві? Ви це серйозно? Ви закриєтесь через місяць, бо не витягнете оренду…Це не бізнес план, а опис американської мелодрами. Рита, а ваше «фєнтазі» я взагалі дочитати не зміг. Платон… Я навіть не буду це озвучувати. Це повний провал! Звичайно, якщо б ви жили у Європі, такі проекти, можливо, могли б мати успіх… Але, тільки не у нас.
ОЛЕНА: Що ж робити?!
ОСКАР: Нічого. Збирайте речі і повертайтесь до свого нікчемного життя.
РИТА: Как же так?!
ОСКАР: Отак. Мені нецікаво навчати абсолютно безперспективних людей.
АРСЕНІЙ: А как же наши деньги?
ОСКАР: Не переймайтесь, мені не потрібні ваші «дєнгі». У мене своїх вдосталь. Може ще й вам підкинути, я інколи займаюсь благодійністю.
ОЛЕНА: Ви не жартуєте? Все настільки безнадійно?
ОСКАР: Мені з вами навіть жартувати – не цікаво.
РИТА: Простите нас.
ОСКАР: Простите? Тут вам що, церква? Добре… Послухайте, я зараз неправий, все ж таки на мені лежить деяка відповідальність за вас. Тому… Є один вихід. Пропоную, зробити вигідну інвестицію. Купити акції моєї компанії, майже задарма! Один раз купивши акції, зможете не працювати до кінця свого життя! Можете вважати цей вчинок – благодійним, чи благородним, чи просто глупим. Байдуже.
ПЛАТОН: (радостно) Оскар, у меня нет слов!
ОЛЕНА: Ви це серйозно?
АРСЕНІЙ: А я сразу почувствовал, что вы хороший человек.
ОСКАР: Ось можете ознайомитись…
(дає їм документи. читають)
АРСЕНІЙ: Ого… Это мы всё сразу должны заплатить?
ОСКАР: Хіба це багато?
АРСЕНІЙ: Мне не один банк такую сумму не даст. И так два кредита.
ОЛЕНА: А у вас немає акцій, трошки дешевших?
ОСКАР: Ми не на базарі.
РИТА: Я не секунды не сомневаюсь. Оскар – вы наш счастливый билет!
ПЛАТОН: (тисне Оскару руку) Я з вами!
ОЛЕНА: Мені потрібно трохи часу, щоб продати машину.
АРСЕНІЙ: Я могу продать дом в деревне!
РИТА: Я у одного Володиного дружка долгану! Пообещаю вернуть в два раза больше…
ОСКАР: Якщо хочете скористатись такою можливістю, гроші на цей рахунок мають бути перераховані до сьогоднішнього вечора. Шукайте, думайте.
ОЛЕНА: Оскар, знаєте… Ви справжній друг.
(уходять всі. Залишається один Сева, відкриває словник)
Дружба — безкорисливі особисті взаємовідносини між людьми, засновані на довірі, щирості, взаємних симпатіях, спільних інтересах і захопленнях. Обов'язковими ознаками дружби є довіра і терплячість. Людей, які пов'язані дружбою, називають друзями. Обов'язковою умовою існування дружніх відносин є відсутність міжособистісної конкуренції в колі знайомих. ..
Хм…
СЦЕНА 9:
Вечір того ж дня. На веранді сидить Олена та щось клацає на планшеті. Мимо проходить Ксенія.
ОЛЕНА: Ну от, продала машину… За півціни, зате встигла. От думаю, що ще б такого продати. Щоб більше акцій купити…
КСЕНІЯ: Як же мені погано…
ОЛЕНА: У столовій отруїли.
КСЕНІЯ: Послухайте, ну ви ж розумна жінка… Хіба це все не абсурд?
ОЛЕНА: У житті абсолютно все можна назвати абсурдом, але не треба.
КСЕНІЯ: Я зараз поїду звідси.
ОЛЕНА: Чому?
КСЕНІЯ: Немає сил його терпіти.
ОЛЕНА: Закохалась чи що?
КСЕНІЯ: Було б у кого…
ОЛЕНА: Мільйонер все ж таки.
КСЕНІЯ: Це ви у всьому бачите лише вигоду. Маю надію, що ви не труїли свого чоловіка через спадок.
ОЛЕНА: Ні. Він був старий і помер щасливий.
КСЕНІЯ: Ви хоч любили його?
ОЛЕНА: Він мене любив, а я його поважала.
КСЕНІЯ: Треба тікати, скоріше і як можна далі… Навіщо я його шукала, щоб ось так розчаруватись…
ОЛЕНА: Від себе не втечеш, я вже це добре зрозуміла. Я була впевнена, як тільки поїду з Ужгорода….. всі мої проблеми залишаться там. Проте Київ, мені рани не загоїв, не загоїла і Італія… Хоча красиве життя трохи притупило думки про минуле. Я увесь час казала собі, тут краще, тут краще… Тут просто має бути краще, треба лише звикнути. Воно то краще, але воно не твоє… А коли не твоє, то хіба може бути кращим? От де знайти такий семінар, де навчать знаходити своє? Де навчать приймати себе. (дуже серйозно) Треба буде пошукати в інтернеті.
КСЕНІЯ: Не розумію як можна вестись на все це? Може і правда, що у кожному серці є багато вільного місця, яке обов’язково потрібно чимось заповнювати… Щасливі ті, кому вдається заповнити його любов’ю до близьких… А от коли люди самотні, то тікають від своєї порожнечі у якісь релігійні секти, чи запивають алкоголем, або просто записуються на такі семінари…
ОЛЕНА: Семінари допомагають вдосконалюватись… Ми слухаємо досвідчених людей і переймаємо їх досвід. Що поганого?
КСЕНІЯ: А ви хоч колись, когось любили?
ОЛЕНА: Не придумывай! … «Не придумывай!» – Так мені завжди казав мій Микита Олександрович… Закоханість… Це почуття, воно здається можливе тільки один раз, коли тобі ще немає тридцяти. Я теж колись була дуже закохана… Я любила найсерйознішого чоловіка на всю Ужгородську область. Це був військовий! Генерал! Командував військовим заводом, у нашому маленькому містечку. Міцний, з благородним обличчям, суворим поглядом, та безмежно синіми очима. Жінки вішались на танках, навпроти вікон його кабінету! Він вмів так дивитись, що хотілось брати автомат і йти кудись віддавати за нього життя. От і я попала… Завоював одним поглядом. Так от, у нього була улюблена фраза «Не придумывай!». Він це завжди казав так по генеральські суворо, що приводити якісь аргументи проти було неможливо. У житті та на роботі…«Микита Олександрович, мені потрібна відпустка – Не придумывай!», «Микита Олександрович, ми не встигаємо по місячному плану – Не придумывай!», «Микита Олександрович, я не можу без вас жити – Не придумывай». Чи це була якась захисна реакція, чи просто він не розумів, що все у житті, люди самі собі «придумывают»…. Потім я завагітніла і хотіла народити… Але він сказав «Не придумывай» і відправив мене на аборт. Я весь час його виправдовувала, думала що він просто злякався. А потім зрозуміла, що він просто мене не любить. Не любить, бо поруч з ним надто беззахисна… А його цікавили жінки сильні, які все можуть, та всього досягають. Я поїхала і пообіцяла собі, що не повернусь, поки не стану заможною та самодостатньою. Я багато чого вивчала, самоудосконалювалась… Навчилась контролювати всі свої слабкості, так що навіть три роки як не вживаю ні цукру, ні солі… Уявляєте? Солодкого взагалі не їм… Вас це не дивує, проте якби ви знали, як я люблю солодке. Погляньте, з наївної, сільської дівчини я перетворила себе на сильну та розумну жінку. Але поки відбувалось це перетворення, я зовсім забула за для чого воно… Хоча інколи він мені сниться, він та сиркові тістечка.
КСЕНІЯ: А чому б вам зараз просто не поїхати до нього?
ОЛЕНА: Вже немає сенсу. Він давно одружений. Та я й не впевнена, що тепер, мені ось такій, як я є зараз, взагалі він буде цікавий. Краще нехай сниться і бажається, аніж поїду, побачу і розчаруюся.
КСЕНІЯ: Ну тоді хоча б поїдьте у місто і купіть собі сиркові тістечка.
ОЛЕНА: Я вже чотири роки собі їх не дозволяю, а тут зірвусь?
КСЕНІЯ: Дивні ми люди, вам так не здається?
ОЛЕНА: Є трохи…
СЦЕНА 10
Літня веранда табору. Заходить Сева, сідає на стілець і відкриває словник.
СЕВА: (читає)
Вдячність — вміння належно оцінити всяку виявлену до нас уважність, всяке зроблене нам добре діло. Вона має велику суспільну вартість, бо підтримує в людях бажання робити добро іншим; бажання ж робити добро іншим — це любов. Любов зроджує любов...
З’являється Платон, за ним Рита
РИТА: Я люблю комфорт, а комфортно человеку может быть только тогда, когда есть стабильность… Никогда не могла подумать, что окажусь в таком ужасном положении. ..
ПЛАТОН: Но подумать только, какая глупость требовать стабильности от того, что по сути абсолютно не стабильно! Жизнь это ведь постоянные изменения, которые в какой-то момент могут вообще оборваться. А человек?! Он ведь тоже постоянно растет, с ним постоянно что-то происходит и это «что-то» его меняет! А как можно требовать преданности, от существа, которое меняется?
РИТА: Зачем я злюсь на Володю? Ведь может, когда он меня любил, он был одним человеком, а когда я бегала по салонам, он развивался, стал другим и для него другого, я такая уже неинтересна! Это ведь можно понять? Да? Наверное, надо отпускать людей, которые стали другими? Может эта ситуация тоже изменила меня, и мне теперь надо найти кого-то нового, для новой себя?
ПЛАТОН: Согласен.
РИТА: Сегодня утром я проснулась и поняла, что хочу освободиться от прошлого. И поэтому приглашаю вас Платон,… на свидание. Если хотите, можете идти в платье, или без…, это неважно. Важно, то что нам всегда есть о чем поговорить.
ПЛАТОН: Очень даже согласен!
Всі збираються на заняття.
ОСКАР: У мене для вас чудова новина! Ваші гроші вже надійшли на рахунок і це вражаюча сума! Ви мене приємно здивували. Вітаю вас, тепер ми власники однієї компанії!
АРСЕНІЙ: Ура!
ОЛЕНА: Пропоную відсвяткувати! Я була у місті, зайшла до італійської пекарні «Франческа» , прихопила божественні тістечка! Я чотири роки не їла солодкого! Ні грама! Чотири роки! Розумієте!? А я обожнюю солодощі! І от коли ти довгий час відмовляєш собі у тому, що так сильно любиш, знов можеш насолодитись, ооооооо… Це такий оргазм, який можна відчути лише з коханою людиною.
ПЛАТОН: Наверное, у вас не только сладкого давно не было.
ОЛЕНА: (бере одне тістечко і підходить до Платона) Закрийте очі. Позбавтесь думок. Ви маленький хлопчик… Чи дівчинка… Як заманеться! У вас немає ніяких проблем, а попереду ціле літо… Літо у селі! Ці тістечка, тільки що завезли до місцевого магазину, ви накупили багато і несете додому. А ось це, одненьке вирішили з’їсти по дорозі… Кусайте!
ПЛАТОН: Це дивовижно!
КСЕНІЯ: Ви з таким задоволенням їсте, не можу не спробувати.
РИТА: Восторг!
АРСЕНІЙ: И мне, и мне! Знаете, однажды пирожные спасли мне жизнь! Я серьезно! Сидел на диете, около трех дней… Выхожу на улицу, иду к остановке, и вдруг вижу, в магазинчик через дорогу привезли выпечку. А она там вкуснейшая! Долго сомневался, но пошел и купил. Выхожу из магазина, а в остановку врезался камаз! И лавочка, на которой я обычно жду автобус, вдребезги! Реальная история! (ест пирожное) Вот так, вкусная выпечка, спасла мне жизнь. Эти тоже хороши, но вкуснее тех, в моей жизни уже не будет.
ПЛАТОН: Теперь, я начинаю понимать, о чем говорила Ксюша. Вот эти люди которые с совестью пекут такие вкусности, не жалея крема и своей любви, способны даже жизнь кому-то спасти! Ведь если бы хозяева этого магазина, экономили и заказывали выпечку не очень вкусную, вас бы уже не было.
АРСЕНІЙ: Подумать только.
СЕВА: Пирожное на миллион!
ОЛЕНА: Оскаре, беріть!
ОСКАР: Не хочу. Дякую.
АРСЕНІЙ: Не заставляйте вас уговаривать…
РИТА: Даже я, забью на свою диету!
ОЛЕНА: Ви у своїй Америці таких не знайдете!
ОСКАР: Це точно. (бере одне і куштує). Сиркові… Колись мама готувала схожі. Згадувати минуле, ніби роздирати рани, що тільки загоїлись. Не розумію, нащо люди це роблять.
КСЕНІЯ: Але ж у кожному минулому є, як добре, так і погане…
ОСКАР: Я зараз кажу це вперше, але все життя я соромився своєї родини. Батьків складно назвати «інтелігентами», вони звичайні люди, які все життя працювали на заводі. Здається, я завжди їх не поважав, за те що їм для щастя було потрібно так мало, за те що їх цілком задовольняло їх рутинне і нецікаве життя. Через їх простоту і у мене з’являвся комплекс, що я теж такий звичайнісінький і маю прожити все життя у цьому маленькому і безперспективному містечку… Пам’ятаю день коли востаннє вийшов з дому. Тато сидів на балконі та вирізав літачки з дерева, у нього з’явилось таке хобі відколи вийшов на пенсію. А мама, якраз робила випічку на кухні. Я зібрався, такий серйозний, гордий, з бажанням довести всім що я не такий, мене чекає інше життя. І без попередження сказав, що їду. Коли вони запитали куди, я сказав, що це немає значення. А я ж насправді і не знав куди я поїду, просто розумів, що залишатись на місці більше не можна. Тато тоді спитав «Як це немає значення куди їде наш син»? А я сказав, що мені набридло бути їх сином… Я не знаю чому з мене тоді вирвались такі жахливі слова! Не знаю! Вони так відреагували, ніби не почули їх… Мама хотіла дати у дорогу тістечка, а тато протягнув мені літачок і сказав «Налітаєшся, прилітай…». А я нічого не взяв! Мені тоді нічого не хотілося брати з того життя, адже я починав нове! І я пішов... І вже шість років, як не повертався… Висилав гроші, але не повертався… Бо мені було страшно. Соромно і страшно. Увесь жах, в тому, що я зрозумів, скільки б тепер грошей я не заробив, яким би успішним не став, я ніколи не зможу повернутись туди, щоб забрати всі ті дурні слова, щоб взяти той літачок, щоб обійняти маму. До цього моменту, я боявся визнати перед собою, як сильно хочу додому. Але того дому, вже немає, і ніколи не буде. Рік тому помер тато. Пробачте… Мені не слід про це все казати.
АРСЕНІЙ: Друг мой, вам не мешало бы хорошо поплакать.
ПЛАТОН: Мы все живые люди. Мы не можем быть все время сильными и счастливыми.
РИТА: Его просто нужно обнять! Давайте обнимем его!
ОСКАР: Не треба. Ну що ви…
Всі обіймають Оскара.
КСЕНІЯ: Вам потрібно побути самому?
ОСКАР: Було б добре… Пробачте.
ОЛЕНА: Всі розходимось! Через півгодини вечеря, а через годину йдемо на переглядовий семінар. За розкладом у нас фільм «Пробуди у собі лідера».
Всі розходяться. Сева повертається.
СЕВА: А вот зря ты отказался от актерской карьеры! Это ж надо так! Я сам чуть не разревелся… Они все у тебя на крючке! Только непонятно, почему ты Ник-Нику до сих пор деньги не скинул?
ОСКАР: Я вирішив усе їм повернути.
СЕВА: Вот это я сейчас не понял.
ОСКАР: Я більше не буду займатись проектом. Всі гроші, які ці люди перерахували, поверну сьогодні ж.
СЕВА: Вообще не понял. Шутки шутишь?
ОСКАР: Не можу я так.
СЕВА: Пять лет, сука, мог… А теперь «Не можу». Ты шо? Тебе напомнить с какой жопы тебя Ник-Ник вытянул!?
ОСКАР: А не он ли меня в нее втянул!?
СЕВА: С проекта выйти нельзя! Мы все это прекрасно знаем!
Оскар збирається йти.
СЕВА: Если ты сейчас уедешь, отвечать за это буду я! А я не позволю тебе сломать мою карьеру! Доведи дело до конца, а потом вали куда хочешь!
Трохи подумавши.
ОСКАР: Я б не хотів тебе підставляти. Дай телефон, я хочу сказати дещо твоєму шефу.
СЕВА: Не дам!
ОСКАР: Я спробую якось вирішити цю проблему, щоб ти потім не був винний. Давай. Це ж твій батя тебе вчив, що «Страх – это самое бесполезное дело»?
СЕВА: У меня никогда не было отца... Это всё говорил дядя Юра, сосед по этажу. Звони со своего!
ОСКАР: У меня нет денег на счету.
СЕВА: И этот человек преподает мастер класс по бизнесу… Звони куда хочешь, но если тебя убьют, то помни, что я пытался тебя остановить!
ОСКАР: (бере телефон) Алло, Микола Миколайович, доброго вечора… Це Оскар. Справа, в тім, що я вирішив припинити проект. В мене виникла невеличка переоцінка цінностей… От ваш помічник Сева, зараз наставив на мене пістолет і не дозволяє вийти за територію… Проте ніякі гроші, я перераховувати не збираюсь. Я звичайно поверну свій борг, але вже з власно зароблених, а не так. Скажіть, як ми можемо вирішити цю проблему? Так, даю йому трубочку.
СЕВА: Да, Николай Николаевич. Так точно. Ждем. (положил трубку). Сказал, что через полчаса он подъедет с парнями, чтобы провести с тобой воспитательную беседу. А потом сможешь быть свободным…
ОСКАР: От і добре… Почекаємо.
СЕВА: Ты дурак что-ли? Забыл, как мы мозги промываем?
ОСКАР: Я лише про одне хочу тебе попросити… Дозволь зібрати всіх, та чесно пояснити ситуацію.
СЕВА: Бляха муха… Пойду прогуляюсь, сам с ними разговаривай.
Всі збираються на веранді.
ОСКАР: Стались деякі зміни. Я вирішив, що буде розумніше, якщо ви вкладете свої гроші, у ту справу, яка вам дійсно подобається. І можливо спочатку все буде не так просто, але згодом ви навчитесь… Навчитесь самі, вам не потрібна жодна порада. Тим паче порада людини, яка нічого не розуміє у бізнесі.
РИТА: Оскар, что вы такое говорите! Вы прекрасный коуч-тренер!
АРСЕНІЙ: Вы так многому нас научили! Для нас счастье инвестировать именно в вашу компанию!
ОСКАР: У мене немає власної компанії. Я лише робітник центру, який збагачується завдяки проведенню таких семінарів…
КСЕНІЯ: Що?
ОЛЕНА: Я зрозуміла! Це ще одне завдання! Ми маємо якось правильно відреагувати!
ОСКАР: Ні, Олено… Це не завдання.
ПЛАТОН: Но это как-то странно…
РИТА: Зачем же вы нам об этом говорите?
АРСЕНІЙ: А я ведь чувствовал! Я с самого начала говорил, что это всего лишь очередное ТВ-шоу и над нами сейчас ржет вся страна…
ОЛЕНА: Арсеній, заспокойтесь, кому ми треба. Він здається каже правду.
КСЕНІЯ: Оскаре… Що ви тепер будете робити?
ОСКАР: Якщо чесно, не знаю. По мене зараз приїдуть, а у них свої методи виховання.
КСЕНІЯ: У кого?
ОСКАР: Хлопці з контори, на яку я працював, не пробачає таких раптових змін…
ПЛАТОН: Вас сейчас будут бить?
ОСКАР: Ну, ми все ж таки не у 90-ті живемо… Зараз такі питання вирішуються більш демократично.
СЕВА: Будут бить.
КСЕНІЯ: І що? Ви зараз підете, а мені потім знов вас шість років шукати?
АРСЕНІЙ: И что вы думаете, если вы попытались нас развести, то мы вот так вас оставим?
ПЛАТОН: Нет уж! Мы вас без боя не отдадим…
СЕВА: Если хочешь, я дам тебе пистолет? Как будто ты у меня его отобрал!
ОСКАР: Сева, дякую… Але я не вмію стріляти.
РИТА: Так, б*ять… А ну быстро все включили мозги и придумали как выйти из этой ситуации!
ОЛЕНА: Значить так, я підгоню зараз машину до корпусу… Сховати вас у багажник не вийде… Треба щось зробити, щоб вони вас не впізнали і я вас спокійно вивезла.
ПЛАТОН: Кто здесь лучший специалист по гриму! Конечно же, это я! Сейчас принесу одежду и мы вас переоденем! Рита, идем поможешь все принести…
АРСЕНІЙ: А я вас подстрахую! Я скажу, что я директор санатория и требую уехать отсюда немедленно… А если они не послушают, то я применю меры!
ПЛАТОН: Какие еще меры ты можешь применить?
АРСЕНІЙ: Сева, вы недавно хвастались наличием пистолета! Дайте мне его сюда, немедленно!
СЕВА: Вы уверены?
АРСЕНІЙ: Не спорь со старшими! Я когда бизнес делал в 90-х, то еще и не такое видал! Поторапливайтесь!
Платон та Рита біжать за костюмом, Олена заводити машину, Арсеній відволікати.
СЕВА: Ну вот куда он? Сейчас же порешат дедушку… (Сева біжить за Арсенієм.)
ОСКАР: І куди ж ми поїдемо? Якщо звичайно вдасться виїхати.
КСЕНІЯ: Додому! Ми поїдемо додому… У Переяслав!
ОСКАР: Вони і там мене знайдуть…
КСЕНІЯ: А ми будемо ховатись…
ОСКАР: А тобі це для чого?
КСЕНІЯ: Як це для чого?
(забігає Сева)
СЕВА: Кароче, прикинь… Это СБУшники… Оказывается контору накрыли, Ник-Ника повязали… Всё, труба! Приехали за нами, на допрос…
ОСКАР: Аж легше стало…
СЕВА: Шо делать?!
ОСКАР: Йти і відповідати за статтею 190 кримінального кодексу України…
СЕВА: Лучше б ты мне кодекс, вместо словаря дал… (Сева уходит) Разберемся…
ОСКАР: Ксенія, я обіцяю, якщо мене не посадять, то на наступному тижні, я розпочну репетиції Пігмаліону у Переяславській школі мистецтв…
ЕПІЛОГ
На великому екрані з’являється відео з youtube. Глядачі виходять з театру, після закінчення вистави. За кадром чутно голос Севи, він знімає все що відбувається на телефон.
СЕВА: И так, закончился ритуал культурного просвещения… Сейчас я веду прямой репортаж… Бля, телефон разряжается… Репортаж значит, после премьеры моего кореша Оскара. Он поставил охренный спектакль, в доказательство этого, можете увидеть заплаканные лица выходящих людей…
Наводить камеру на заплакані очі Олени.
ОЛЕНА: А куди це ти знімаєш?
СЕВА: На память!
ОЛЕНА: Ну що казати… Я давно не була у театрі, навіть забула наскільки це прекрасно! Вистава немов допомогла мені зрозуміти себе, відчути…як би так сказати…
СЕВА: Достаточно! Телефон разряжаєтся… (побачивши Арсенія) Арсений, поделитесь впечатлением!
АРСЕНІЙ: Не надо меня снимать! Я этого не люблю! Убери, сказал!
СЕВА: Скажите что-то про спектакль!
АРСЕНІЙ: В зале было очень душно! Я ничего не понял! Не снимай! (к Олене) Идемте, от этого невежи в буфет. Я угощу вас коньяком!
(підходить Платон, одягнений у смокінг з ним Рита)
СЕВА: Платон, дружище, я тебя без вечернего платья не узнал! Красавчик! И девушка твоя прекрасна… Как спектакль ребятки?
ПЛАТОН: Достойно! Я бы с радостью поработал с Оскаром!
РИТА: Я даже представить не могла, что в театрах бывает так интересно.
СЕВА: Идем, поздравим режиссера и актрису. Пусть нальют нам шампанского! Я видел, им дарили…
Отрывают двери в гримерку. Там стоят Оскар и Ксения обнявшись.
СЕВА: С премьерой! Ну шо, как дела?
ПЛАТОН: Так, Сева, выходим…. У них тут свои дела!
СЕВА: Кому ты веришь, это они специально, это они от нас шампанское зажали!
ПЛАТОН: Иди уже!
The End.