ОЛЕКСАНДР ВІТЕР

 

ЯК СТАТИ СПРАВЖНІМ БЕГЕМОТОМ

                                   

 

МУЗИЧНА КАЗКА

 

 

                                         КАРТИНА 1

                Ліс. Посеред лісу сидить маленький бегемотик. Він гірко-гірко плаче.

 БЕГЕМОТИК.  Ганьба!.. Як соромно!.. Яка ганьба!.. Тепер життя не має ніякого сенсу... Я вже ніколи, ніколи не стану справжнім бегемотом!..

 

ЖАЛІБНА ПІСНЯ БЕГЕМОТИКА

 

Все таке навколо зелене

І пташки так співають класно

Тільки гірко на серці у мене

Смуток виник раптом невчасно.

 

Найнещасніший із нещасних

На галявині я сумую

І краплини сльозинок власних

Я уже годину рахую.

 

Все таке прикольне у лісі

Тільки я не здатен сміятись

Навіть сонцю в чарівній висі

Я не можу уже посміхатись.

 

Найнещасніший із нещасних

На галявині я сумую

І краплини сльозинок власних

Я уже годину рахую

 

                Біля Бегемотика з’являється  Вовк. Насправді це ще не зовсім Вовк – лише маленьке Вовченятко, але якщо ви його так назвете, він дуже образиться. Отже для нас він Вовк.

 

 ВОВК. Кимось пахне. Так. Так. Пахне здобиччю. (Натикається на Бегемотика). Ой!.. Ти   здобич?

 БЕГЕМОТИК.  Не... не знаю... я тут уперше, вибач. А ти хто? Здобич?

 ВОВК. Я?! Здобич?! Я гроза цього лісу! Я нічний жах!

 БЕГЕМОТИК. Нічний? Вночі треба спати.

 ВОВК. Взагалі то так. Але тому у нас таке важке життя. Хочеш спати, а доводиться бути жахом.

 

СТРАШНА ПІСНЯ ВОВКА

 

Ми нічні жахи – Вовки ми

Ви тікати не збирайтесь.

Прослизнемо ми незримо

Хто там є? Всі начувайтесь!

 

По дорозі чи у хащах

Серед степу чи у хаті

Принесемо жах у пащах

Сірі привиди мохнаті!

 

Ви рятунку не шукайте

Все одно вас доженемо

Всі довкола добре знайте

Здобич ми завжди знайдемо!

 

 

 БЕГЕМОТИК. А я Бегемотик.

 ВОВК.  Значить не здобич.

 БЕГЕМОТИК. Чому це?
 ВОВК.  Бо я ніколи не чув, аби вовки полювали на бегемотів.

 БЕГЕМОТИК. Отже, ти не будеш за мною полювати.

 ВОВК. Звичайно ні. Я ж справжнісінький вовк, а не якийсь там ловець заблукалих бегемотів!

 БЕГЕМОТИК. Я не заблукалий. Я зашукалий.

 ВОВК. Який, який?

 БЕГЕМОТИК. Ну, шукаю я  тут дещо. Шукаю, шукаю і ніяк не знайду.

 ВОВК.  А, зрозуміло! Але на зашукалих бегемотів я теж не полюю. А що ти шукаєш?

 БЕГЕМОТИК. О! Це така річ... Така!...

 ВОВК. Яка?

 БЕГЕМОТИК. Ну. Така – без неї жоден бегемот не може прожити!

 ВОВК. Ось ми вовки не можемо прожити без полювання. А без чого не можуть прожити бегемоти? Якось ніколи про це не думав.

 БЕГЕМОТИК. Так і я не думав. А сьогодні вранці як задумався, як задумався... Ні... Не так. Спершу я заслухався. Ні, не так. Спершу я закапризувався. Потім зарюмсався, завередувався, а вже після всього того заслухався!

 ВОВК.  Ну, в тебе і ранок був. І кого ж ти заслухався?

 БЕГЕМОТИК. Тата і маму.

 ВОВК.  О! Тата треба слухати, бо якщо не слухати він може боляче вкусити за вухо!

 БЕГЕМОТИК. Мій тато не кусючий. Він гримучий.

 ВОВК. Це як? Він що, сильно гримить?

 БЕГЕМОТИК. Не гримить, а гримає. І не сильно, проте часто.

 ВОВК. І ти його любиш слухати?

 БЕГЕМОТИК. Не люблю, а доводиться.

 ВОВК. Це чому?

 БЕГЕМОТИК. Бо якщо не слухати, як гримає тато, доведеться слухати, як гримає мама.

 ВОВК. А це гірше?
 БЕГЕМОТИК. Це довше. І до того ж, тато гримає цікавіше.

 ВОВК. І про що ж гримав уранці твій тато?

 БЕГЕМОТИК. Про манну кашу.

 ВОВК.  Він так її не любить?

 БЕГЕМОТИК. Ні, тато її якраз любить. А от я не люблю.

 ВОВК. Дивно. Кашу не любиш ти, а гримає тато.

 БЕГЕМОТИК. Так він і гримає, бо я не хочу її їсти.

 ВОВК. А, зрозумів – і ти вирішив послухати манну кашу?

 БЕГЕМОТИК. Ні. Я вирішив послухати батьків.

 ВОВК. І з’їсти кашу?

 БЕГЕМОТИК.  Ні. Кашу я їсти не збирався. Я просто послухав, про що говорять батьки.

 ВОВК. І що ж вони казали?

 БЕГЕМОТИК. Ой! Таке страшне, таке страшне! Ні. Спершу було не дуже страшне. Ну, там про неслухняність, невдячність...

 ВОВК. Знаю, знаю – мої теж люблять про це поговорити. І ще про загублені надії. То мій улюблений момент.

 БЕГЕМОТИК. А я більше люблю про великих пращурів.

ВОВК. Про щурів?

БЕГЕМОТИК. Та ні, про пращурів! Це прапрапрадіди чи прапрапрабаби.

ВОВК. А прапрапрадяді?

БЕГЕМОТИК. І ці туди ж. Так от, тато починає перераховувати всіх видатних бегемотів, а мамо дуже кумедно киває.

 ВОВК. І, тебе так засмутила розповідь про видатних бегемотів?

 БЕГЕМОТИК. Ні. Це я вже чув багато разів.

 ВОВК. Тоді що?

 БЕГЕМОТИК. Просто тато сказав, що у мене пропав апетит.

 ВОВК. Хто?

 БЕГЕМОТИК. Апетит.

 ВОВК. А що це таке?

 БЕГЕМОТИК. Не знаю. Але тато сказав, що без справжнього апетиту мені не стати великим бегемотом.

 ВОВК. Нічого собі! І де ж тепер цей апетит шукати?

 БЕГЕМОТИК. А хто його знає! Я ось і шукаю його по всіх усюдах. Бачиш – до лісу добрів.

 ВОВК. Перш за все – треба визначити яким він був?

 БЕГЕМОТИК. Це я знаю. Тато казав, що у всіх бегемотів апетит великий.

 ВОВК. О! Та він мабуть хижак! Як і я!

 БЕГЕМОТИК. А ти що – великий?

 ВОВК. Звичайно! Я ж хижак.

 БЕГЕМОТИК. А чому ж ти такий маленький?

 ВОВК. Бо я маленький великий хижак! І, взагалі, до чого тут я? Ми ж говорили про апетит. А які у нього звички.

 БЕГЕМОТИК. Звички?

 ВОВК.  Ну, що він любить? Наприклад, я люблю смикати білок за хвости. Не знаєш, чи любить апетит смикати білок за хвости?

 БЕГЕМОТИК. Не знаю. Навряд чи...

 ВОВК. Тоді, може він любить вити на Місяць?

 БЕГЕМОТИК. Не певен.

 ВОВК. Важка задача. Будемо думати. А скажи, ти його взагалі бачив?

 БЕГЕМОТИК. Отож бо й воно, що ні.

 ВОВК. Бідний Бегемотик. А ти певен, що він у тебе був?

 БЕГЕМОТИК. Певен. Тато так і казав, що раніше у мене був хороший апетит.

 ВОВК. Але ти його не бачив?

 БЕГЕМОТИК. Не бачив.

 ВОВК. Значить, він десь переховувався.

 БЕГЕМОТИК. І я так подумав. Я весь будинок обшукав та нічого не знайшов.

 ВОВК. Нічого?

 БЕГЕМОТИК. Зовсім нічого!

 ВОВК.  А під ліжком шукав?

 БЕГЕМОТИК. Шукав.

 ВОВК. А у шафі?

 БЕГЕМОТИК. І у шафі. А також на горищі і в поштовій скриньці.

 ВОВК.  Ну, якщо в поштовій скриньці... Тоді... Тоді, значить, він справді втік.

 БЕГЕМОТИК (плаче). І тепер мені ніколи не стати великим Бегемотом!

 ВОВК. Не рюмсай – краще запитай, хто в цьому лісі найкращий слідопит і розшукувач усіляких загубленостей.

 БЕГЕМОТИК. Хто?

 ВОВК. Ні. Ти не так запитай, а дуже-дуже серйозно. Хто в цьому лісі найкращий слідопит і розшукувач усіляких загубленостей?

 БЕГЕМОТИК. Хто в цьому лісі найкращий слідопит і розшукувач всіляких загубленостей? Так підійде?

 ВОВК. Можна було б додати трішки щирого захоплення, але, зрештою, можна й так.

 БЕГЕМОТИК. Так хто?

 ВОВК. Ти ще не здогадався? Звичайно, це я!

 БЕГЕМОТИК. Ти? Такий маленький?

 ВОВК. Скільки разів повторювати: я не маленький, я великий. Тільки маленького розміру!

 БЕГЕМОТИК. І ти можеш помогти розшукати апетит?

 ВОВК.  Чи я можу помогти? Тільки я і можу! Для мене розшукати апетит – це раз плюнути! Та я цих апетитів ловив-переловив стільки... стільки...

 БЕГЕМОТИК. Скільки?

 ВОВК. Багато. І маленьких, і великих, і навіть смугастих!

 БЕГЕМОТИК. А що, і такі бувають?

 ВОВК. Звичайно! Смугасті апетити найнебезпечніші! Вони люблять ховатись у темних болотах, і виманити їх можна лише вночі на запах гнилих груш. Твій, до речі, не смугастий?

 БЕГЕМОТИК. Здається, ні.

 ВОВК. Тоді нам потрібно влаштувати пастку.

 БЕГЕМОТИК. А як влаштовують пастку на апетит?

 ВОВК. Нам треба накидати яблука біля великої калюжі. Я тут неподалік бачив підходящу.

 БЕГЕМОТИК. Для чого?

 ВОВК. Як для чого? Уяви собі. Іде апетит. Бачить яблука.

БЕГЕМОТИК. А калюжа нащо?

ВОВК. Зажди. Бачить. З насолодою поїдає їх. Хоче ще...

БЕГЕМОТИК. А калюжа для чого?

ВОВК. Та не перебивай. Хоче ще, але не знаходить і починає дуже переживати.

 БЕГЕМОТИК. А калюжа для чого?

 ВОВК. Та буде тобі, буде та калюжа! Так він почне шукати ще яблука і потрапить у... калюжу. Ясно? Тут ми його і схопимо.

 БЕГЕМОТИК. А він не втече?

 ВОВК.  Ні. Апетити, що потрапили в калюжу, втрачають здатність бігати.

 БЕГЕМОТИК. Ух ти! Клас!

 ВОВК. Ну що – лаштуємо пастку?

 БЕГЕМОТИК. Лаштуємо!

 

                                                 КАРТИНА 2

                 Бегемотик і Вовк тягнуть когось. Хтось сильно пручається.

 ВОВК. Піймався! Що я тобі казав! Хто кращий полювальник на апетитів!

 БЕГЕМОТИК. Тепер не втече!

 ВОВК. У нас не втече!

              Хтось виривається і ми бачимо, що це Черепашеня. Воно дуже зле.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ.  Відчепіться від мене! Пустіть!

 ВОВК. Подивіться на нього! Сам утік ще й обурюється!

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Хто втік? Я не від кого не тікав!

 ВОВК. Еге ж! Так ми тобі й повірили! Всі піймані апетити так і говорять! Тільки нас не обманеш!

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Які апетити?

 ВОВК. Бігучі. Точніше, втікучі.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. А до чого тут я?

 ВОВК. Як до чого? Ми тебе піймали в спеціальну пастку для апетитів. Значить, ти і є апетит.

 БЕГЕМОТИК. Знаєш, мені здається, що він не апетит.

 ВОВК.  Це чому ж?

 БЕГЕМОТИК. Бо апетит має бути великим, а цей маленький.

 ВОВК. А може він схуд? Чи маскується?

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Та ніякий я не апетит, я Черепашеня.

 

КУМЕДНА ПІСНЯ ЧЕРЕПАШЕНЯ

 

Хай собі хоч вітер віє

Хай під снігом буде все

Черепашка дещо вміє

Бо на спині дім несе.

Заховаюсь  від усього

Не дістане вже ніхто.

І від вітру дуже злого

Від морозу дуже злого

І від звіра дуже злого

Я сховаюсь все одно.

 

Інші хай собі тікають

Від негод і від страхів

Бо будиночка не мають

Щоб на спині в них висів.

 

Заховаюсь  від усього

Не дістане вже ніхто.

І від вітру дуже злого

Від морозу дуже злого

І від звіра дуже злого

Я сховаюсь все одно.

 

 

 ВОВК. А що ти робив у калюжі?

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Купався.

 ВОВК. У калюжі?

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. У калюжі.

 ВОВК.  І ти Черепашеня?
 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Черепашеня.

 ВОВК. А ти здобич?
 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Навряд чи – я дуже жорсткий.

 ВОВК. А якщо добре відмочити – станеш м’якішим?

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Чистішим точно, а м’якішим  - не знаю.

 ВОВК. А де апетит?

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. А звідки я знаю?

 ВОВК. Все це дуже підозріло.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. А ви хто такі?

 БЕГЕМОТИК. Я Бегемотик, а це Вовк.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. І що ви тут робите?
 БЕГЕМОТИК. Розумієш, від мене втік мій апетит, а без нього я ніколи не стану великим бегемотом. Ось ми з Вовком його і ловимо.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. А-а, розумію. Тільки я нікого тут не бачив.

 ВОВК. Що ти знаєш?! Апетити вміють переховуватися так, що жодне Черепашеня  його не зможе помітити.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. А хто його зможе помітити?

 ВОВК. Найголовніший помічальник.

 БЕГЕМОТИК. Ти?

 ВОВК. А хто ж?!

 БЕГЕМОТИК. І що ж ти помічаєш?

 ВОВК. Я помічаю сліди відсутності слідів апетиту.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Це як?

 ВОВК. О! Це дуже складно! Дуже!

 БЕГЕМОТИК. І як це нам допоможе?

 ВОВК. Ми підемо за слідами.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Куди?

 ВОВК. Що куди?

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Куди ми підемо за слідами?

 ВОВК. Ми підемо не куди, а за ким.

 БЕГЕМОТИК. І за ким ми підемо?

 ВОВК. За апетитом, звичайно.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. А де він?

 ВОВК. На кінці слідів!

 БЕГЕМОТИК. Зрозуміло. Черепашко, хочеш піти з нами?

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. А це буде весело?
 БЕГЕМОТИК. Не знаю.

 ВОВК. Весело. Дуже весело. В світі немає нічого веселішого за полювання на апетити!

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Тоді добре. Піду.

                                       Трійця весело йде вглиб лісу.

 

ВЕСЕЛА ПІСНЯ ПРО ПОДОРОЖ

 

За слідами сліди

Так минає день

Ідемо ми утрьох

Тільки б знати де.

 

І нехай заздрять нам

Всі хто не пішов

Ідемо в далечінь

Ідемо ми знов.

 

Не поселиться в нас

Вже ніколи страх

Ідемо ми утрьох

Ми здолаєм шлях.

                                      

                                       КАРТИНА 3

                Темний–темний ліс. По лісу не дуже весело шкандибає трійця.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Ну, і це по-вашому весело? Півдня вештаємось, геть усі ноги позбивали, а апетиту так і не знайшли! Я потомився!

 ВОВК. А ти думав – полювання - це тобі булка з варенням?! Слабак! Нічого, Бегемотику, не переживай – хай деякі слабаки ідуть собі додому під теплу ковдру! А ми, справжні мисливці – будемо день і ніч вистежувати здобич!

 БЕГЕМОТИК. А може не треба вночі?  Я то, взагалі, теж потомився.

 ВОВК. Ет! Що з вас узяти! Ніякої фізичної підготовки. З ким я зв’язався! Ну, добре, будемо відпочивати. Але  недовго.

                                               Всі падають на траву.

 БЕГЕМОТИК. А ти переконаний, що ми правильно йдемо?

 ВОВК. І  ти мені задаєш такі питання?! Мені! Найкращому серед найкращих слідопитів?!

 БЕГЕМОТИК. Ні. Ну, я це так – про всяк випадок.

 ВОВК. Запам’ятай: вовк завжди знає, куди йти. Порода у нас така!

                Раптом на галявину вибігає Їжачок. Він гірко–гірко плаче.

 ЇЖАЧОК. Я так не граю... Граю, але не так... Так не граю я...

 ВОВК. Стій!

 ЇЖАЧОК. Стою!

 ВОВК. Кажи!

 ЇЖАЧОК. Кажу.

 ВОВК. Ти хто?

 ЇЖАЧОК. Ти хто?

 ВОВК. Ні. Це ти кажи: ти хто!

 ЇЖАЧОК. А ти хто?

 ВОВК. Я перший запитав.

 ЇЖАЧОК. Перший.

 ВОВК. Так кажи.

 ЇЖАЧОК. Що?

 ВОВК. Кажи, хто ти такий і чому тут ходиш?

 ЇЖАЧОК. Я не ходжу.

 ВОВК. А що ти робиш?

 ЇЖАЧОК. Де?

 ВОВК. Тут, на галявині де я сиджу?

 ЇЖАЧОК. А ти хто?

 ВОВК. Ні. Це ти мені скажи, хто ти!

 ЇЖАЧОК. А, так ти хочеш знати, хто я?

 ВОВК. Звичайно!

 ЇЖАЧОК. Я Їжачок.

 ВОВК. Хух! Нарешті! Скажи, а що всі їжачки такі таємничі?

ЇЖАЧОК.  Не знаю, як інші, але деякі дуже люблять усілякі таємниці.

         

ПІСНЯ ПРО ЇЖАЧКА ТА ТАЄМНИЦЮ

 

Через річку, через ліс

Через темнеє болото

Їжачок додому ніс

Таємницю в цю суботу.

 

Він збивався із шляху

Він зустрів страшну істоту

Попри все додому ніс

Таємницю в цю суботу

 

Потомився й зголоднів

Бо ж робив важку роботу

Всім назло додому ніс

Таємницю в цю суботу.

 

І дійшовши до дверей

Він чоло обтер від поту

І забув для чого ніс

Таємницю в цю суботу.

 

 

 ВОВК. Кажи чесно, а ти поблизу не бачив Апетита?

 ЇЖАЧОК (пошепки). Апетита?

 ВОВК (теж пошепки). Апетита.

 ЇЖАЧОК. Великого чи маленького?

 ВОВК. Великого.

 ЇЖАЧОК. Грізного?

 ВОВК. Надзвичайно!

 ЇЖАЧОК. Не бачив.

 ВОВК. Тьху! Так чого ж ти шепочеш?

 ЇЖАЧОК. Про всяк випадок. А тебе як звати?

 ВОВК. Я Вовк – гроза темних і світлих лісів. А там он у затінку лежать, себто, відпочивають, мої друзі Бегемотик і Черепашеня. Ми тут з ними одним надзвичайно важливим шуканням займаємось.

 ЇЖАЧОК. Тут не треба!

 ВОВК. Це чому?

 ЇЖАЧОК. Тут небезпечно. Я он теж шуканням займався і таке знайшов, таке знайшов!

 ВОВК. Яке?

 ЇЖАЧОК. Таке грізне збитошне і небезпечне.

 ВОВК. Це що ж таке?

 ЇЖАЧОК. Називається Дракончик звичайний – надзвичайної  противності.

 ВОВК. І де ти отаке знайшов?

 ЇЖАЧОК. Я ж і кажу – на цій галявині. Ми з ним спочатку грались ну там у піжмурки, у квача, а потім в ньому збитошність прокинулась. Він усі мої іграшки проковтнув, і тепер за мною женеться – хоче і мене проковтнути.

 ВОВК. Жах! Ну, а чому ж ти так повільно йдеш, якщо він за тобою женеться?

 ЇЖАЧОК. Так він же повільно женеться.

 ВОВК. Зрозуміло. Тоді може й нам краще піти помалу, бо в нас багато справ – немає у нас часу з усілякими драконами теревені правити.

 ЇЖАЧОК. Не вийде. Це чарівна галявина.

 ВОВК (оглядається). Не помітно. Галявина, як галявина.

 ЇЖАЧОК. Ні! Це така спеціальна чарівна галявина. Її сто років тому начаклували гноми.

 

ПІСНЯ ПРО ГНОМІВ

 

В темному лісі у ніч загадкову

Гноми чарівнеє зілля варили

Кидали трави та кінську підкову

Пір’я ворони і все це солили

 

Потім вони щось собі шепотіли

Тихо вели таємничу розмову

Як захололо – повсюди розлили.

Так і робили це знову і знову.

 

Що чаклували? Ніхто не згадає

І невідомо робили для чого.

Ключ чарівний таємницю ту знає

Та неможливо спитати у нього.

 

 

 ВОВК. Це ж як?

 ЇЖАЧОК. А так! Це така галявина, на яку кожен може зайти, а вийде лише той, у кого є чарівний ключ. А чарівні ключі гноми довірили їжачкам.

 ВОВК. Так відмикай скоріше. І пішли. Я тільки Бегемотика з Черепашкою розбуджу.

 ЇЖАЧОК. Не вийде.

 ВОВК.  Чому?

 ЇЖАЧОК. Бо Дракончик ключа у мене відібрав. А якщо чарівний ключ потрапляє до  дракона – це катастрофа!

 ВОВК. Чому?

 ЇЖАЧОК. Бо тоді звідси вже ніхто не зможе вийти. До того ж у лісі настане вічна зима. Відчуваєш, як похолодало?

 ВОВК. Дійсно... неначе... так... Не хочу я зими, а тим більше вічної! Тим більше і галявина мені ця не подобається! Неправильна ця галявина!

 ЇЖАЧОК. Ой! Чуєш? Дракон іде!

 ВОВК. Треба Бегемотика з Черепашкою розбудити.

 ЇЖАЧОК. Не встигнемо! Ховаємось!

Їжачок і Вовк ховаються.

 

КАРТИНА 4

На галявині з’являється грізний Дракончик.

 ДРАКОНЧИК. Я йду. Іду. Власне, я вже прийшов. Хто не заховався, я не винуватий. Нікого. Я так не граю! Так не цікаво! Не цікаво робити шкоду, коли нікого немає. Не будеш же робити її сам собі.

 

СУМНА ПІСНЯ ДРАКОНЧИКА

 

Я нікого в цьому світі не боюсь

Найсміливіший у Всесвіті Дракон

Найболючіше за всіх драконів б’юсь

Важу близько двадцяти приблизно тонн.

 

Як лечу, то все навколо стугонить

І у лісі всі ховаються хто де

Бо всі знають – це Дракон сюди летить

Страх жахливий в гості вже до вас іде

 

Тільки сум мене обсів неначе мох

Поховались всі і по домах сидять

А погратись вже не має з ким удвох

Ні з ким пісню жартівливу заспівать.

 

 

                            Виходять заспані Бегемотик і Черепашеня.

 ДРАКОНЧИК. Ой! Є! Є кого лякати і ображати! (Підбігає  ближче). У-гу-гу! Я дикий і жахливий Дракон!!! Страшно?

 ЧЕРЕПАШЕНЯ (заспано). Чесно кажучи, не дуже.

 ДРАКОНЧИК. Як це не страшно? Я найжахливіша істота в цьому лісі.

 БЕГЕМОТИК. Ти найшумливіша істота в цьому лісі. І чого ти так горлаєш?
 ДРАКОНЧИК. Я не горлаю. Я лякаю. Я хочу, щоби ви сказали “йой!”!

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. А ти тоді кричати перестанеш?

 ДРАКОНЧИК (розгублено). Мабуть.

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. Тоді - йой.

ДРАКОНЧИК. Великий „йой”?

БЕГЕМОТИК. А тобі який потрібен?

ДРАКОНЧИК. Не знаю. Мабуть великий.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Тоді великий йой! Ти задоволений?

ДРАКОНЧИК. Частково. Тепер я повинен вас з’їсти!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Це хто ж тобі таке сказав?

ДРАКОНЧИК. Як це –хто? Це традиція така - народна. Дракони повинні з’їдати усіх , кого зустрінуть на своєму шляху!

БЕГЕМОТИК. Між іншим – це не ти нас, а ми тебе на своєму шляху зустріли.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І доведеться нам за народними традиціями тебе з’їсти

ДРАКОНЧИК. Це абсолютно неправильно! Я категорично проти! Я так не граю!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. А як ти граєш?

ДРАКОНЧИК.  Я граю так, щоб завжди вигравати! 

БЕГЕМОТИК. І що - вдається?

ДРАКОНЧИК. Ще б пак! Я ж найліпший вигравач чи вигравун серед жахливих драконів.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Щось мені не віриться!

ДРАКОНЧИК. Не віриться?! Та я от щойно таке виграв!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Яке?

ДРАКОНЧИК. Таке, що ніхто на світі ще не бачив!

БЕГЕМОТИК. Ну, і для чого воно тобі? Якщо це ніхто не бачив! Може, це якийсь повний непотріб. А тобі його підсунули, аби позбутись.

ДРАКОНЧИК. А от і ні! Їжачок так побивався, коли я у нього цей ключ забирав!
ЧЕРЕПАШЕНЯ. Я не розумію – ти забрав чи виграв?

ДРАКОНЧИК. Виграв – у забирання!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І чого б це Їжачок побивався з якогось там ключа?

ДРАКОНЧИК. Не якогось, а чарівного! От, дивіться!

Виймає ключ.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І це ти називаєш чарівним ключем?! Та у моїх батьків у коморі таких чарівностей безліч!

ДРАКОНЧИК. Ви хочете мене образити? Як ви могли подумати, що я  - видатний Дракон - не зможу відрізнити якесь там залізяччя від справжнього чарівного ключа! Хіба вам не соромно до найглибших глибин ваших душ!

БЕГЕМОТИК. Ну, заспокойся! Нам уже соромно!

ДРАКОНЧИК. Давно?

БЕГЕМОТИК. Що – давно?

ДРАКОНЧИК. Давно соромно?

БЕГЕМОТИК. Мабуть, десь так із хвилину.

ДРАКОНЧИК. Це добре!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Це чому?

ДРАКОНЧИК. А тому що, коли я вас почну ображати, мені не буде соромно, бо це вам у цей час буде соромно переді мною за те, що вам не було соромно раніше!.. Зрозуміли?..

ХОРОМ. Ні!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. А ти сам себе зрозумів?

ДРАКОНЧИК. Не дуже... Але звучить гарно!...

БЕГЕМОТИК. Ну, добре, а навіщо тобі цей суперчарівний ключ? Яка тобі з нього користь?

ДРАКОНЧИК. Величезна!!! Бо тепер уся чарівна сила до мене перейде! Тепер я стану ого-го, угу-гу і ой-ой-ой! До того ж у лісі почнеться вічна зима! Круто?

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Круто, звичайно, але хіба вічна зима - це добре?

ДРАКОНЧИК. Ще не знаю.
БЕГЕМОТИК. Це не круто – це жахливо! Тепер я не зможу знайти свій апетит, бо він замерзне і помре!

ДРАКОНЧИК. Який такий – апетит?!

БЕГЕМОТИК. Величезний! Без нього бегемотики не можуть стати бегемотами! А ну, віддавай ключ! Не потрібна нам вічна зима! Мені апетит шукати треба!

ДРАКОНЧИК. Ач які хитрі! Ключ їм віддай! І нічого мене тими апетитами лякати! Я  його нітрішки не боюсь! Я цих апетитів пару десятків з’їв!

БЕГЕМОТИК. Так, може, ти і мій того – з’їв?!

ДРАКОНЧИК. А хтозна? Я імені не питав! Гам – і все! Готово!!!

БЕГЕМОТИК. Що ж мені тепер робити?! Тепер я вже ніколи не стану справжнім бегемотом!!! Що він тобі такого зробив?! Такий тихий сумирний апетит був! Нікого не чіпав! А ти взяв його і знищив!!!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Не побивайся так. Може, Дракончик якийсь зовсім інший апетит з’їв, а твій спокійнісінько десь гуляє, квіточки збирає. Він же сам сказав, що імені не питав.

БЕГЕМОТИК. Ти думаєш?

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Напевне.

ДРАКОНЧИК. А от і ні! Нема чого принижувати мої пожиральні здібності! Я, взагалі, всі апетити на світі з’їв! Отак!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Знаєш, а мені здається, що ніякий ти не грізний Дракон, а просто велике хвалько!

ДРАКОНЧИК. Що?! Почути таке! І від кого?! Від хатинки на ніжках!

БЕГЕМОТИК. А, знаєш, Черепашеня мені здається – ти правий. Ходімо звідси! Нема чого з цим невихованим злюкою теревені правити. Ходімо!

ДРАКОНЧИК. А от нікуди ви й не підете! Ключ у мене. А без нього ніхто звідси не вийде! І перетвориться  на величезну-величезну бурульку! Ось так!

БЕГЕМОТИК. Так виходить і ти звідси не зможеш піти?

ДРАКОНЧИК. Ну, взагалі, так.

БЕГЕМОТИК. І ти, разом із нами, станеш величезною бурулькою?

ДРАКОНЧИК. Я?! Ну...наче... Ой! Я не хочу бути бурулькою! Я не хочу-у-у-у!!! (плаче)

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І що будемо робити?

ДРАКОНЧИК. Я...я...абсолютно добровільно віддам ключ!!! Але...

БЕГЕМОТИК. Давай. А то ми і так з тобою забалакались! А нам апетит шукати треба!

Дракончик віддає ключ.

ДРАКОНЧИК. Я тільки хотів сказати...

БЕГЕМОТИК. Нема коли теревені правити! От знайдемо апетит – тоді поговоримо! Бувай, Дракончику!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Бувай!

Вибігають.

ДРАКОНЧИК. Я... Ну, чому мене ніхто не хоче слухати?!.. Тато каже: „Помовч – ти ще маленький!”...Мама каже: „Помовч, коли дорослі розмовляють!”... А звірята тільки тікають собі і зовсім не хочуть мене слухати!.. І ці теж... Побігли... Шукачі вишукались... О, вже прибігли назад...

Вбігають Бегемотик і Черепашеня.

ДРАКОНЧИК. І як? Знайшли апетит?
ЧЕРЕПАШЕНЯ. Яке там знайшли?! Ми з галявини ніяк вибратись не могли!
БЕГЕМОТИК. Може ти нам не той ключ дав?

ДРАКОНЧИК. Ключ той! Але є одна річ.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Яка така річ?

БЕГЕМОТИК. Чарівна?

ДРАКОНЧИК. Дуже!

БЕГЕМОТИК. Ну, так кажи.

ДРАКОНЧИК. Не хочу. Раніше хотів, а ви не хотіли слухати. А тепер ви хочете слухати, а я не хочу говорити!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. А замерзати хочеш?..

ДРАКОНЧИК. Взагалі-то... – ні!

БЕГЕМОТИК. Тоді кажи!

ДРАКОНЧИК. Справа в тому, що я чув від батьків, що якщо не можна вибратись із чарівної галявини навіть, коли маєш ключа, то треба дещо зробити...

БЕГЕМОТИК. Що саме?

ДРАКОНЧИК. Не знаю. На цьому місці мене відправили спати, і я так і не дізнався, що саме треба робити.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. А хто знає?! І, до речі, чому чарівний ключ перестав бути чарівним? Кого нам тепер питати?!

 

КАРТИНА 5

З’являються Їжачок і Вовк

ЇЖАЧОК. Мене запитайте!!!

БЕГЕМОТИК. О, а це хто?

ВОВК. Це Їжачок. Жертва Драконівської вредності.

ЇЖАЧОК. Привіт! Я кажу, що з цього нічого не вийде бо якщо чарівний ключ побував у підступних пазурах Дракона – то все пропало!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Чому це?

ЇЖАЧОК. А хтозна? То гноми начаклували.

ДРАКОНЧИК. У мене не підступні пазурі, а дуже шляхетні кігті!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І станеш ти зі своїми шляхетними кігтями схожим на величезне морозиво!

ВОВК. Ой, а я морозиво так люблю, так люблю!!!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. З драконів?

ВОВК. Та ні – я більше фруктове чи в шоколаді на паличці!

БЕГЕМОТИК. Та що ви все про морозиво!!! Треба ліс рятувати, і себе на додачу!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І які пропозиції?

БЕГЕМОТИК. Скажи, Їжачок, а що ніяк-ніяк  не можна розчаклувати цю галявину?

ЇЖАЧОК. Ну.... Є один вихід... Але...

БЕГЕМОТИК. Кажи!

ЇЖАЧОК. Ні! Це жахливий вихід!!! Цього ніхто не зможе зробити!!!

ВОВК. Навіть я?

ЇЖАЧОК. Навіть ти!

ВОВК. Ти в цьому переконаний?

ЇЖАЧОК. Абсолютно!!!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Ну, кажи вже скоріше!

ЇЖАЧОК. Річ у тім, що на цій галявині є печера.

ВОВК. Велика?

ЇЖАЧОК. Дуже.

ВОВК. Темна?

ЇЖАЧОК. Страх, яка темна!

ВОВК. Не годиться! Я можу робити героїчні вчинки тільки у світлих печерах!

БЕГЕМОТИК. А героїчно помовчати на світлій галявині можеш?

ВОВК. Можу!

БЕГЕМОТИК. Ну й помовчи, а ти, Їжачку, продовжуй.

ЇЖАЧОК. І в цій жахливій печері стоїть величезний казан...

ВОВК. З морозивом?

БЕГЕМОТИК. Вовче, ти забув про своє героїчне мовчання?

ВОВК. Я не забув – це я перевіряв вашу реакцію.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Не замовкнеш – ми на тобі реакцію Дракончика перевіримо!

ВОВК. А що її перевіряти – реакція як реакція!

ЇЖАЧОК. Так от – у цьому казані, в цьому страшенно великому казані....

ДРАКОНЧИК. Я знаю!!! Там повно чарівних ключів!!!

ЇЖАЧОК. Ні! Там повно манної каші!!!

ПАУЗА

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Це дійсно неприємно,  а де жах?

ЇЖАЧОК. А жах у тому, що галявина розчаклується лише тоді, коли хтось один з’їсть увесь казан!

ПАУЗА

 

ВОВК. Оце справді жах!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Тут я з тобою згоден!

БЕГЕМОТИК. Ну, гноми, ну й начаклували!!!

ДРАКОНЧИК. А що, іншого виходу немає?

ЇЖАЧОК. Є – замерзнути навіки!!! І все через тебе, Дракончику!

ДРАКОНЧИК. Так! Я завинив! Але я не винен! Я не міг стримати свої драконівські інстинкти.

БЕГЕМОТИК. Досить сваритися! Треба думати, як рятуватись!

ВОВК. Як рятуватись?! Ми всі змерзнемо, бо немає в цьому лісі такого героя, який міг би з’їсти весь цей казан!!!

ДРАКОНЧИК. Навіть я, Дракончик із надзвичайними пожиральними властивостями, навіть не уявляю такого героя, який би міг здійснити цей подвиг!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І я не можу!

БЕГЕМОТИК. Не треба нікого уявляти. Їжачку, показуй печеру!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Бегемотику, невже ти хочеш...?

БЕГЕМОТИК. Не хочу, але доведеться!

ВОВК. Бегемотику, я гордий за тебе! Пам’ять про твій героїзм не зітреться з моєї пам’яті ніколи, принаймні до наступного понеділка!

БЕГЕМОТИК. Досить теревені правити! Показуйте печеру!

ЇЖАЧОК. Ходімо! На тебе, Бегемотику, вся надія!

 

ГЕРОЇЧНА ПІСНЯ ПРО МАННУ КАШУ

 

У  каші у манної є таємниця

І загадка є нерозгадана здавна

Вона нескінченна сніданків цариця

Дітей переможниця сильна і славна.

 

А ми не злякаємось манної каші

Хоча всі довкола від неї тікають

Дістанемо ложки ми славнії наші

Нехай про героїв довкола співають!

 

У манної каші є міць надзвичайна

Вона на свій бік всіх батьків заманила

Та нас не злякає картина печальна

Бо  нас є багато і ми всі є сила!

 

А ми не злякаємось манної каші

Хоча всі довкола від неї тікають

Дістанемо ложки ми славнії наші

Нехай про героїв довкола співають!

 

 

          КАРТИНА 6

Біля печери.

ВОВК. Ну, і де він там забарився?

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Де, де – думаєш це так легко – робити подвиг?! На це треба час, багато часу!

ВОВК. А от нічого у нього не вийде!

ДРАКОНЧИК. Певне, що не вийде! Точніше, не ввійде! Хіба це можливо, щоб цілий казан манної каші ввійшов в одного, окремо взятого Бегемотика?!

ЇЖАЧОК. І я щось сильно сумніваюсь.

ВОВК. І значить, ми всі перетворимось на моє улюблене морозиво? Тільки нема кому буде його їсти бо весь світ перетвориться на величезне морозиво! Я так не граю!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Досить плакати. Чуєте – хтось іде.

Виходить Бегемотик. Він потомлений але дуже–дуже задоволений.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Ну?...

БЕГЕМОТИК. Все!

ВОВК. Все? То ми всі замерзнемо?

БЕГЕМОТИК. Ні! Все – означає, що я все з’їв! І не такий уже той казан був великий.

ДРАКОНЧИК. Уррррра!!!!

ВОВК. Я б сказав у-у-у-у-р-а!!!!

ЇЖАЧОК. Ми порятовані!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Весь світ порятований!

БЕГЕМОТИК. Ви ще не знаєте найголовнішого!

ВОВК. Це ж якого такого найголовнішого? Тут нікого не було.

БЕГЕМОТИК. Найголовніше - це не він, це воно.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Воно?

ВОВК. І його тут теж не було!

БЕГЕМОТИК. Та не тут було, а в печері!

ДРАКОНЧИК. Що було?

БЕГЕМОТИК. Послання від гномів.

ЇЖАЧОК. Вони тебе кудись послали?

БЕГЕМОТИК. Ні. Це так лише кажуть: послання, а насправді - це такий напис.

ВОВК. То так би і казав – написання!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І що ж вони в тому написанні написали?

БЕГЕМОТИК. Вони написали на самому денці казана з манною кашею, що лише герой зі справжнім апетитом зміг з’їсти такий величезний казан.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Значить, апетит десь тут?

ДРАКОНЧИК. Але ж ми нікого не бачили.

ЇЖАЧОК. І не чули.

ВОВК. Ура! Я зрозумів! Я все зрозумів!

БЕГЕМОТИК. Що ти зрозумів?

ВОВК. У тебе незвичайний апетит!

БЕГЕМОТИК. А який?

ВОВК. В тебе апетит – невидимка! Саме тому ми і не могли його розшукати.

БЕГЕМОТИК. Це погано?

ВОВК. Це класно! В тебе найкрутіший з усіх найкрутіших бегемотячих апетитів!

ДРАКОНЧИК. А я теж такий хочу!

ЇЖАЧОК. І я!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. І я!

ВОВК. Вау! Я знаю! З нас ніхто ніколи не бачив свої апетити. Правда?

ВСІ. Не бачив!

ВОВК. Значить, у нас вони теж невидимки!

ВСІ. Урррра!!!!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. Побігли гратися!

ВОВК. Це той, який побіжить.

ЧЕРЕПАШЕНЯ. А от і побіжу! Тільки трохи повільно. (Кумедно чалапає). Вовче, Бегемотику, Їжачку, нумо за мною!         

Всі біжать за Черепашкою за сцену. Дракончик лишається самотній і нещасний.
ДРАКОНЧИК. Ой! Ой!

ЧЕРЕПАШЕНЯ (повертаючись). Що сталось?

Всі повертаються.

ДРАКОНЧИК. Я... мені... я... мені соромно стало... Ви такі веселі, такі добрі, подвиги всілякі робите! А я... я... я теж хочу до вашої компанії!!!

ЧЕРЕПАШЕНЯ. А ти підлостей, злюкостей та кусявостей робити не будеш?

ДРАКОНЧИК. Ні... ні... більше не буду. Я стану грізним, але дуже компанійським Дракончиком.

БЕГЕМОТИК. Тоді давай гратися разом.

ДРАКОНЧИК. А у що ми будемо гратись?!

 ЧЕРЕПАШЕНЯ. У піжмурки!

ЇЖАЧОК. У квача!

ВОВК. В найкращого розвідника!

БЕГЕМОТИК. Ні! Пограймо зараз у слухняних дітей, бо, мабуть, наші батьки вже хвилюються, де це ми забарились.

ДРАКОНЧИК. Круто! Ніколи в таке не грався!

ВОВК. А завтра ми пограємо і в піжмурки, і в квача, і в найкращого розвідника!

ЇЖАЧОК. І більше ніколи-ніколи не будемо ображати один одного! Бо ми всі хто?...

ВСІ. Друзі!!!!

ФІНАЛЬНА ПІСНЯ ПРО ДРУЖБУ

 

У дзеркалі, у дзеркалі

У чарівному дзеркалі

Побачимо, побачимо

Великими ми нас.

У дзеркалі, у дзеркалі

У надзвичайнім дзеркалі

Себе нових впізнаємо

Коли настане час.

 

І скажемо, і скажемо

Тихенько може скажемо

А може дуже голосно

Такі приходять дні.

Ми виросли, ми виросли

Мабуть ми трохи виросли

Ми точно трохи виросли

Літаючи вві сні.

 

А дзеркало, а дзеркало

Нам посміхнеться лагідно

Нам скаже дуже весело

І таємничо нам.

Дорослими, дорослими

Стають усі дорослими

Хто не боїться труднощів

І їх долає сам.

 

І дзеркалу, і дзеркалу

Повіримо ми дзеркалу

Бо знає, знає дзеркало

Загадки всіх істот.

Ми станемо, ми станемо

А може трішки стали ми

Великими вже стали ми

Не боячись незгод.

 

 

 

ЗАВІСА